- •Міністерство фінансів України
- •Основна частина
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства
- •1. Фінансова криза на підприємстві
- •2. Видом кризи:
- •2. Економічна сутність фінансової санації та необхідність її проведення
- •3. Порядок прийняття рішення про фінансову санацію підприємства
- •4. Організація менеджменту санації підприємства
- •5. Класична модель фінансової санації
- •Тема 2. Санаційний контролінг
- •1. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу
- •2. Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства
- •3. Методи контролінгу
- •Тема 3. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •1. Санаційна спроможність підприємства
- •2. Вивчення санаційної концепції та збір необхідної інформації
- •Тема 4. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємства
- •Розробка плану фінансової санації у досудовому порядку
- •2. План санації в рамках провадження справи про банкрутство
- •Тема 5: досудова санація
- •Досудове врегулювання господарських спорів
- •2. Фінансова санація у досудовому порядку
- •Тема 6: санація підприємств у судовому порядку
- •1. Судове врегулювання господарських спорів
- •2. Фінансова санація на ухвалу господарського суду
- •3. Мирова угода
- •Тема 7: фінансування санації підприємств
- •Форми фінансової санації
- •2. Потреба в капіталі
- •3. Забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві
- •4. Правила фінансування
- •Тема 8. Внутрішні джерела фінансової санацій підприємства
- •1. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової санації
- •2. Збільшення вхідних грошових потоків
- •3. Зменшення вихідних грошових потоків
- •Тема 9. Зовнішні джерелафінансової санації підприємства
- •1. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу
- •1. Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.
- •2. Збільшення номінальної вартості корпоративних прав.
- •2. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.
- •3. Фінансова участь персоналу в санації підприємства.
- •Тема 10. Реструктуризація підприємства
- •1. Сутність та форми реструктуризації підприємства
- •2. Форми та загальні передумови реорганізації
- •3. Реорганізації підприємств спрямована на укрупнення
- •4. Поділ та виділення підприємств
- •5. Передавальний та розподільний баланси
- •Тема 11. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств
- •1. Необхідність та зміст державної санаційної підтримки підприємств
- •2. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств
- •3. Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств
- •Тема 12: економіко-правові аспекти санації, банкрутства та ліквідації підприємства
- •1. Порядок оголошення підприємства банкрутом.
- •4. Попереднє засідання господарського суду (до 125 дня з подання заяви):
- •2. Ліквідаційні процедури
- •3. Черговість задоволення претензій кредиторів та ліквідаційний баланс.
- •4. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •Література Основна:
- •Додаткова:
- •Голосарій
Тема 8. Внутрішні джерела фінансової санацій підприємства
План.
Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової санації.
Збільшення вхідних грошових потоків.
Зменшення вихідних грошових потоків.
1. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової санації
Ррозрізняють два види реакції підприємств на фінансову кризу.
Захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін і (або) обсягів реалізації продукції.
Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку й реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.
Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й зменшити залежність від залучення зовнішніх фінансових джерел.
За відсутності таких джерела самофінансування, як прибуток та амортизація мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Це досягається збільшенням обсягів вхідних грошових потоків або в результаті скорочення вихідних грошових потоків.
Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації. Вони поділяються на ті, що направленні на збільшення вхідних грошових потоків (збільшення виручки від реалізації, реструктуризація активів) і ті, що направлені на зменшення вихідних грошових потоків (зниження собівартості продукції та витрат, що не відносяться до валових) а також згортання, заморожування інвестицій.
2. Збільшення вхідних грошових потоків
Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:
виручка від реалізації основної продукції;
надходження у вигляді інших операційних доходів;
доходи від інвестиційної діяльності;
кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;
кошти, залучені на умовах позики;
державні дотації та субсидії.
До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Останні три є зовнішніми джерелами, їх використання залежить від мотивацій та спроможності третіх сторін (розглядаються у наступній темі).
Збільшення виручки від реалізації у довгостроковому періоді і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства. Мобілізація внутрішньовиробничих санаційних резервів потребує аналізу всіх наявних можливостей збільшення виручки від реалізації продукції. Та відчутні результати в короткостроковому періоді малоймовірні, адже заходи щодо розширення ринків збуту продукції мають, як правило, стратегічний характер. Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів: обсягу реалізованої продукції; ціни одиниці такої продукції.
Збільшити обсяги реалізації можливо активізацією збутової (маркетингової) політики підприємства: наданням знижок покупцям; помірним збільшенням цін; застосуванням масованої реклами та вчасним її припиненням. Не існує єдиних рецептів щодо збільшення обсягів реалізації. Успіх у цій справі залежить від багатьох факторів. Тип санаційних заходів у цій сфері залежить від конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. У стратегічному плані треба обрати оптимальну номенклатуру, ціни та обсяг реалізації продукції за окремими періодами, а також визначити якою частиною ринку необхідно заволодіти.
Заходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін. Загалом до основних санаційних заходів у сфері збуту слід віднести такі: аналіз ринків збуту готової продукції; перевірка порядку ціноутворення; здійснення акцій зі спеціального розпродажу; підвищення якості обслуговування клієнтів; аналіз сервісних послуг; застосування гнучкої системи преміювання для продавців (реалізаторів); запровадження гнучкої системи знижок; аналіз шляхів збуту; здійснення рекламних акцій; підвищення ефективності роботи з громадськістю; використання системи знижок за прискорену оплату продукції.
Реструктуризація активів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу. В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:
1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі (різниця між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю). Приховані резерви мобілізуються такими заходами:
реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів;
індексацією балансової вартості майнових об'єктів (при індексації основних засобів змінюється структура пасивів, збільшується стаття «Додатковий капітал»).
2. Використання зворотного лізингу передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг. Платоспроможність підприємства суттєво підвищується, що дає змогу розрахуватися з поточними зобов'язаннями та уникнути порушення справи про банкрутство. Недоліком є зниження кредитоспроможності і невигідність використання таких основних фондів у довгостроковому і середньостроковому періоді.
Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.
Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів). Визначення оптимального обсягу та структури запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків (використовується так званий АВС-аналіз).
5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів (філій) та об'єктів основних фондів дає можливість отримання інвестиційних ресурсів для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.
6. Рефінансування дебіторської заборгованості покращує платоспроможність підприємства і полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:
1. Факторинг — продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку (поступка першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові). Укладається письмова угода між початковим кредитором і новим (фактором). Винагорода за факторинговими операціями залежить від ризикованості операції, діючої процентної ставки та строків настання платежу і становить, як правило, від 10 до 20% суми боргу. До найважливіших функцій факторингу належать:
• фінансування та кредитування: підприємства поступаються правом на одержання грошових коштів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);
• покриття ризику: ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;
• управління дебіторською заборгованістю: уся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.
2. Облік, або дисконтування, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Банк оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її заплатив банк, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом.
3. Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер. Форфейтинг здійснюється, як правило, за участю банківської установи і також є одним зі способів перетворення комерційного кредиту в банківський.
4. Комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема за позовом до господарського суду.