- •Міністерство фінансів України
- •Основна частина
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства
- •1. Фінансова криза на підприємстві
- •2. Видом кризи:
- •2. Економічна сутність фінансової санації та необхідність її проведення
- •3. Порядок прийняття рішення про фінансову санацію підприємства
- •4. Організація менеджменту санації підприємства
- •5. Класична модель фінансової санації
- •Тема 2. Санаційний контролінг
- •1. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу
- •2. Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства
- •3. Методи контролінгу
- •Тема 3. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •1. Санаційна спроможність підприємства
- •2. Вивчення санаційної концепції та збір необхідної інформації
- •Тема 4. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємства
- •Розробка плану фінансової санації у досудовому порядку
- •2. План санації в рамках провадження справи про банкрутство
- •Тема 5: досудова санація
- •Досудове врегулювання господарських спорів
- •2. Фінансова санація у досудовому порядку
- •Тема 6: санація підприємств у судовому порядку
- •1. Судове врегулювання господарських спорів
- •2. Фінансова санація на ухвалу господарського суду
- •3. Мирова угода
- •Тема 7: фінансування санації підприємств
- •Форми фінансової санації
- •2. Потреба в капіталі
- •3. Забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві
- •4. Правила фінансування
- •Тема 8. Внутрішні джерела фінансової санацій підприємства
- •1. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової санації
- •2. Збільшення вхідних грошових потоків
- •3. Зменшення вихідних грошових потоків
- •Тема 9. Зовнішні джерелафінансової санації підприємства
- •1. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу
- •1. Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.
- •2. Збільшення номінальної вартості корпоративних прав.
- •2. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.
- •3. Фінансова участь персоналу в санації підприємства.
- •Тема 10. Реструктуризація підприємства
- •1. Сутність та форми реструктуризації підприємства
- •2. Форми та загальні передумови реорганізації
- •3. Реорганізації підприємств спрямована на укрупнення
- •4. Поділ та виділення підприємств
- •5. Передавальний та розподільний баланси
- •Тема 11. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств
- •1. Необхідність та зміст державної санаційної підтримки підприємств
- •2. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств
- •3. Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств
- •Тема 12: економіко-правові аспекти санації, банкрутства та ліквідації підприємства
- •1. Порядок оголошення підприємства банкрутом.
- •4. Попереднє засідання господарського суду (до 125 дня з подання заяви):
- •2. Ліквідаційні процедури
- •3. Черговість задоволення претензій кредиторів та ліквідаційний баланс.
- •4. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •Література Основна:
- •Додаткова:
- •Голосарій
Тема 9. Зовнішні джерелафінансової санації підприємства
План
Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу.
Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.
Фінансова участь персоналу в санації підприємства.
1. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу
Як зацікавлені в санації неспроможного підприємства особи власники можуть фінансувати санацію у таких формах:
а) внески на збільшення статутного фонду;
б) надання позик;
в) цільові внески на безповоротній основі.
Найчастіше з метою санації застосовують збільшення статутного фонду, часто у формі двоступінчастої санації. Спочатку здійснюється санація балансу із зменшенням статутного капіталу а слідом його збільшення.
З метою санації статутний фонд, як правило, збільшують, щоб мобілізувати фінансові ресурси для фінансування виробничо-технічних заходів, підвищення фінансової стійкості і кредитоспроможності підприємства. Ще одним фактором є досягнення ефекту зниження ринкового курсу акцій з метою їх широкої диверсифікації. Дані операції здійснюються згідно Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства, де в загальних рисах визначаються методи, джерела та порядок виконання операцій зі статутним фондом АТ.
Переважне право на купівлю корпоративних прав нової емісії в Україні мають акціонери (АТ) та учасники (ТОВ). Проте практичний механізм реалізації цього права відсутній, що інколи приводить до конфліктів.
Статутний фонд збільшують трьома методами:
збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості;
збільшенням номінальної вартості акцій;
обміном облігацій на акції.
1. Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.
У такому разі статутний фонд підприємства зростає за рахунок трьох джерел:
• додаткових внесків учасників та засновників;
• дивідендів (реінвестиції прибутку);
• індексації основних фондів.
Реальний приплив фінансових ресурсів на підприємство відбувається лише в разі здійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права суб'єкта господарювання (додаткова емісія акцій).
Збільшення статутного фонду підприємства, що перебуває у кризі супроводжується певними труднощами пошуку потенційних інвесторів, оскільки такі капіталовкладення пов'язані з підвищеним ризиком. З метою компенсації ризикованості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення капіталу, а саме:
• переваги щодо розподілу майбутніх прибутків (авансована виплата дивідендів, підвищений розмір дивідендів);
• переваги під час прийняття управлінських рішень;
• пільги в разі розподілу ліквідаційної маси тощо.
2. Збільшення номінальної вартості корпоративних прав.
У такому разі акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер, що є підставою для анулювання реєстрації попередніх випусків акцій. Тому потрібно зареєструвати випуск акцій нової номінальної вартості.
У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:
• додаткових внесків власників корпоративних прав підприємства;
• індексації основних фондів.
Згідно даного методу кожен акціонер може доплатити до визначеного рівня нової номінальної вартості акцій. У разі відмови емітент зобов'язаний запропонувати акціонерові викупити його акції. Якщо акціонер не доплатив за акції і не прийняв пропозицію емітента щодо викупу належних йому акцій, він має отримати акції нової номінальної вартості в тій кількості, яка визначається діленням загальної номінальної вартості акцій, що йому належать, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій має бути визначена так, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та уможливити обмін акцій, які належать акціонеру, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.
3. Обмін облігацій на акції призводить до збільшення статутного фонду на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається їх обмін на акції, має дорівнювати номінальній вартості акцій. З цією метою використовують облігації конверсійної позики (конвертовані облігації) - це іменні облігації, які через певний час можна обміняти на звичайні акції підприємства. Вони є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства. У науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як ефективний санаційний інструмент особливо коли ставки на кредитному ринку доволі високі, а курс акцій через низьку прибутковість має тенденцію до зниження. Випуск звичайних акцій за таких обставин є проблематичним. Перевага конверсійних облігацій у тому, що проценти за ними є нижчими за середню процентну ставку на кредитному ринку. Отже, інвестори дають згоду одержати нижчий процент, притаманний конверсійним облігаціям, заради можливості обміняти їх згодом на звичайні акції. Важливо також те, що проценти за борговими цінними паперами відносяться на валові витрати емітента, а дивіденди за акціями сплачуються за рахунок чистого прибутку. Конверсійні облігації випускають, як правило, великі підприємства на строк 5—10 років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, узятих для конверсії. Акціонери мають такі самі переважні права на купівлю конверсійних облігацій, як і на купівлю нових акцій.
Коефіцієнт конверсії — це відношення, за яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій потрібно подати, аби одержати одну акцію, і визначається діленням номінальної вартості всіх облігацій, які перебувають в обігу, на обсяг збільшення (приріст) статутного фонду. Щоб привести у відповідність реальну ціну акцій з вартістю конверсії, умовами емісії можуть бути передбачені доплати, які здійснюються під час обміну. Конверсія економічно виправдана тоді, коли курс її (вартість облігацій плюс доплати) нижчий від біржового курсу акцій. Оскільки курс емісії акцій визначається коефіцієнтом конверсії та доплатами, вони мають бути встановлені так, щоб курс емісії акцій був не нижчим за їх номінальну вартість. Рішення держателів облігацій щодо їх конверсії в акції залежить від рівня прибутковості та надійності емітента. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.
Альтернативна санація - це фінансова санація зусиллями власників підприємства, за якої акціонер (пайовик) на добровільних засадах може зробити вибір між деномінацією чи консолідацією, з одного боку, та безповоротною фінансовою допомогою підприємству - з іншого. Тобто акціонери (власники) мають зробити вибір: або вони роблять цільові внески, або погоджуються на зниження номінальної вартості своїх корпоративних прав, не здійснюючи жодних доплат. При цьому можна комбінувати варіанти: одні акціонери можуть надати перевагу зменшенню номінальної вартості своїх корпоративних прав, а інші — обрати доплати. Якщо правильно розрахувати ставку доплат, фінансові наслідки обох видів санації для власників корпоративних прав будуть однаковими. Суб'єкт господарювання також у кожному разі отримає одну й ту саму суму санаційного прибутку, хоча краще обрати додаткові внески, оскільки, поліпшується платоспроможність підприємства.
Можливе також надання фінансових ресурсів на умовах позики безпосереднім кредитуванням власниками свого підприємства, або наданням гарантій та поручительств (інших видів кредитного забезпечення) хоча ця операція пов'язана з надзвичайним ризиком.