4. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство

Щоб запобігти негативним проявам, Кримінальний кодекс України встановив покарання підприємцям, які вдаються до таких зловживань.

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається по­збавленням волі на строк до двох років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права здійс­нювати певну діяльність протягом п'яти років. Суб'єктами прихованого банкрутства є засновники підприємства, власники, посадові особи. Мотивація дій:

• надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фі­нансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи;

• спроба одержати банківський кредит для покриття фінансо­вої заборгованості або для привласнення одержаних коштів з на­ступною ліквідацією підприємства;

• прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво то­варів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д.

Фіктивне банкрутство полягає в явно неправдивій заяві громадянина-засновника або власника підприємства, а також посадової особи певного підприємства про фінансову неспромо­жність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом, карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбав­ленням права здійснювати відповідну діяльність до 5 років.

Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до трьох років з конфіскацією майна. Великий матеріальний збиток — це збиток, який в 50 і більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток ви­никає через неповернення боргів, несплату відсотків та податків. Мотивація дій:

• порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство;

• приховання незаконного витрачання коштів;

• ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з ме­тою зміни форми власності;

• уведення в оману незалежного аудитора з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

Доведення до банкрутства. Новим законодавством про банк­рутство введено положення про відповідальність за умисне банк­рутство. Умисне банкрутство - це свідоме доведення суб'єк­та підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежна виконує свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кре­диторів.

Умисне доведення до банкрутства, коли це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або таким, що їх за­хищає закон, правам та інтересам кредиторів - карається штра­фом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5 років. Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

ТЕСТИ

1. Справа про банкрутство підприємства може бути порушена, якщо:

1)надійшла письмова заява будь-кого з кредиторів боржника;

2)надійшла письмова заява потенційного санатора;

3)надійшла письмова заява боржника стосовно його фінансової не­ спроможності або загрози такої неспроможності;

4)боржник не визнає претензії про відшкодування заборгованості;

5)боржник не повернув банківський кредит в обумовлений термін.

2. До боржника арбітражний суд може:

1. застосувати реорганізаційні (санаційні) процедури;

2. здійснити ліквідаційні процедури;

3. укласти мирову угоду;

4. внести його до реєстру неплатоспроможних підприємств;

5. оголосити підприємство неплатоспроможним.

3. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціа­тиви із заявою про порушення справи про своє банкрутство у та­ких випадках:

1. якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами;

2. якщо податкові органи припинили операції за всіма банківськими рахунками боржника;

3. якщо в разі його ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутства він не має можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному

обсязі;

4. після того як розрахунковий документ щодо стягнення заборгованості з боржника вміщено в картотеку;

5. за наявності ефективної концепції санації та відсутності необхідного часу для ЇЇ реалізації.

4. На першому етапі ліквідації підприємства:

1. воно знімається з податкового обліку;

2. складається ліквідаційний баланс;

3. задовольняються претензії кредиторів;

4. приймається рішення уповноваженим органом про ліквідацію під­ приємства;

5. створюється ліквідаційна комісія.

5. Примусова ліквідація підприємства здійснюється:

1) коли його визнано банкрутом;

2) коли протягом одного місяця підприємство не погасило визнані ним претензійні вимоги;

3) якщо на ухвалу суду будуть визнані недійсними установчі документи й рішення про створення підприємства;

4) якщо його борги перевищують вартість активів;

5) якщо його занесено до реєстру неплатоспроможних підприємств.

6. Разом із заявою про зняття з податкового обліку підприємства, яке ліквідується, до податкового органу слід подати:

1) копію рішення власника чи іншого уповноваженого органу про ліквідацію підприємства;

2) копію документа про створення ліквідаційної комісії;

3) підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;

4) свідоцтво про державну реєстрацію;

5) список усіх кредиторів та дебіторів.

7. Призначена арбітражним судом лїквідаг\ійна комісія має такі фун­кції:

1. управляє майном банкрута;

2. відшукує санаторів;

3. вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості;

4. здійснює інвентаризацію, оцінювання та реалізацію майна банкрута;

5. затверджує ліквідаційний баланс підприємства.

8. З моменту визнання боржника банкрутом виконуються такі дії:

1. припиняється підприємницька діяльність банкрута;

2. ухвалюється постанова про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи — боржника;

3. приймається ухвала про санацію підприємства;

4. вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;

5. припиняється нарахування пені та відсотків на всі види боргових зо­ бов'язань банкрута.

9. У разі банкрутства підприємства в першочерговому порядку відшкод овують ся:

1. вимоги щодо платежів до бюджету;

2. вимоги кредиторів, забезпечені заставою;

3. витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбіт­ ражному суді;

4. вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5. зобов'язання перед працівниками пІдприємства-банкрута.

10. Ліквідаційний баланс підприємства в ході провадження справи про банкрутство затверджується:

1. комітетом кредиторів;

2. ліквідаційною комісією;

3. податковим органом;

4. арбітражним судом;

5. зборами засновників підприємства.