Тема 11. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств

План.

1. Необхідність та зміст державної санаційної підтримки підприємств.

2. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств.

3. Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств.

1. Необхідність та зміст державної санаційної підтримки підприємств

Згідно з Українським законодавством у разі збиткової діяльності суб'єктів господарювання держава, якщо вона визнає їх продукцію суспільно необхід­ною, може надавати їм дотації чи інші пільги. Мета держави – протидія спа­ду виробництва та зростанню безробіття. Нагальна необхідність участі держави в санації може виник­нути в разі загрози банкрутства та ліквідації містотвірного підприємства, кількість працівників якого з урахуванням членів їх сімей пере­вищує половину чисельності населення адміністративно-тери­торіальної одиниці, де розташоване таке підприємство (втрата роботи, засобів існування, соціальна криза регіону).

Державна підтримка може здійснюватися рахунок кош­тів державного і місцевих бюджетів. Зо­крема, господарський суд, за клопотанням органу місцевого само­врядування або відповідного центрального органу виконавчої вла­ди, може винести ухвалу про санацію містотвірного підприємства або іншого суб'єкта господарювання, діяльність якого є суспіль­не необхідною для певного регіону. При цьому відповідні держа­вні органи мають укласти з кредиторами договір поруки за зо­бов'язаннями боржника або погасити дані зобов'язання за ра­хунок надання кредитної підтримки чи фінансових ресурсів на безповоротній основі.

До основних критеріїв відбору підприємств для надання їм цільової державної підтримки слід віднести такі:

• потенційна прибутковість;

• високий рівень менеджменту на підприємстві;

• спрямованість на використання нових, ефективних ресурсо­зберігаючих та екологічно безпечних технологій;

• можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспроможної продукції;

• заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизня­ними;

• вирішення проблеми енергозабезпечення, енергозбережен­ня (ресурсозбереження);

• збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

• наявність ринків збуту продукції у країні та за кордоном.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здат­ні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на до­хідну частину бюджету.

2. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств

Законом України „Про відновлення платоспроможності бор­жника або визнання його банкрутом” визначаються повноважен­ня так званого державного органу з питань банкрутства. До осно­вних функцій цього органу віднесено такі:

• сприяння створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

• добір кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді котрих частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушено справу про банкрутство;

• організація системи підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

• забезпечення реалізації процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

• ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство, установлення та затвердження форми подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

• організація проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або у процесі її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надан­ня відповідного доручення;

• підготовка висновків про наявність ознак прихованого, фік­тивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо держа­вних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких част­ка державної власності перевищує 25%.