Питання для самоконтролю

1. В чому полягає управління охороною навколишнього середовища?

2. Які є основні ланки системи управління природоохоронною діяльністю?

3. Яким законодавчим актом регулюється управління природокористуванням в Україні?

4. Як поєднуються між собою територіальне і галузеве управління природоохоронною роботою?

5. На які органи управління покладено законодавчі функції управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

6. На які органи покладено виконавчі функції управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

7. На які органи покладено функції контролю за станом навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

8. Наведіть структуру управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів.

9. У чому полягає значення екологічної експертизи?

10. Поясніть необхідність планування природоохоронної діяльності.

11. Які відмінності в поняттях «екологічне управління» і «екологічний менеджмент»? Назвіть основні інструменти екоменеджменту.

12. Що таке екологічний маркетинг? Розкрийте його основні принципи.

Бібліографічний список до теми

[1,17,9,20]

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль 1. Економіка природокористування

Змістовий модуль 1. Навколишнє середовище та головні напрямки раціонального природокористування

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

• поняття природокористування та економіки природокористування;

• роль і значення екологічної освіти;

• види природного середовища.

План заняття

1. Історичний процес розвитку екології як науки.

2. Розвиток економіки природокористування як науки.

3. Види природного середовища.

4. Необхідний рівень економіко-екологічної освіти спеціалістів вищої кваліфікації.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Економіка природокористування (ЕПК) - міждисциплінарна наука, сфера діяльності якої спрямована на одержання і використання знань в області регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства і використанням природних ресурсів.

Предмет економіки природокористування - дослідження системи суспільних відносин із приводу охорони навколишнього середовища і залучення природних ресурсів у процес розширеного відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу при дотриманні законів розвитку природи. ЕПК як наука спирається на метод, що передбачає дослідження економічних і екологічних процесів у їхній єдності й історичному розвитку.

Задачі курсу:

- визначення перспективних напрямків розвитку суспільного виробництва з урахуванням стану якості навколишнього середовища;

- прогнозування стану якості навколишнього середовища;

- визначення шляхів і методів підвищення ефективності використання природних ресурсів;

- облік економічної оцінки природних ресурсів при розробці балансу національного багатства;

• економічно обґрунтоване планування капітальних вкладень на фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища;

• визначення соціально-економічної ефективності екологічних витрат;

- еколого-економічна оцінка виробництва, будівництва і технічного переозброєння окремих підприємств і цілих галузей народного господарства;

- посилення режимів економії і господарської дисципліни за рахунок ощадливого використання усіх видів ресурсів (матеріальних, сировинних, паливних, і інших природних ресурсів);

- комплексне використання сільськогосподарської сировини і вторинних ресурсів виробництва з метою поліпшення охорони навколишнього середовища.

- зниження матеріало- і енергоємності виробництва;

- розробка фінансово-кредитного механізму охорони і раціонального використання природних ресурсів.

Особливо важливо сформулювати екологічну свідомість у фахівців з вищою освітою, що будуть вміти передбачати зміни в навколишньому середовищі і застосовувати сучасні технології для запобігання погіршення екологічної ситуації.

Проблеми збереження, раціонального використання виробничих ресурсів, взаємодія всього живого із природним середовищем, роль людини в життєвому процесі вимагає підготовки фахівців широкого профілю, що будуть володіти основами економіки природокористування, вміти аналізувати поточні ситуації в екології і виправляти допущені помилки.

Основні показники екологічної культури:

1. Знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства.

2. Розуміння взаємозв'язку їхнього існування і того, що природа складає першооснову й еволюцію людства.

3. Визначення соціальної обумовленості взаємовідносин людини з природою.

4. Подолання споживчого відношення до природи, як джерела матеріальних вигод.

5. Уміння передбачати наслідки своєї діяльності на біосферу Землі.

6. Підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, турбота про навколишнє середовище.

7. Уміння об'єднати конкретну виробничу діяльність із заощадженням природних умов.

Економіка природокористування вивчає:

- роль людини в біосфері;

- використання людством природного середовища в зв'язку з виробничими відносинами в сфері економічних наук, а також геології, біології, лісової справи, метрології, метеорології й інших спеціальних наук.

Самостійно, як наука, ЕПК існує з кінця 60-х рр. - початку 70-х р. ХХ століття. Вона використовує дані таких наук: геології, біології, мікробіології, демографії, економічних наук.

Постійно зростаючі потреби суспільства не відповідають обмеженим можливостям біосфери. Головними природними ресурсами виступають: земля, повітря, океани, ріки, озера, рослини, тварини, мікроорганізми, корисні копалини.

Економіка природокористування дає конкретні рекомендації з приводу найбільш ефективного використання ресурсів, зменшення відходів виробництва за рахунок впровадження економічно ефективних і екологічно чистих технологій. Діяльність людини в основному повинна бути спрямована на оновлення і відновлення екологічно чистої біосфери (землі, води, повітря).

Вивчаючи особливості основних складових природного середовища, варто пам'ятати, що вони тісно зв'язані і взаємодіють між собою, залежать один від іншого, реагують на негативні зміни природного середовища і складають єдину збалансовану систему.

Біосфера - оболонка землі в межах якої існує життя. Така система постійно самооновлюється. Атмосфера, літосфера, гідросфера - місце життя живої істоти (біоти), як головного організму природи (біосфери).

Атмосфера – газоподібна оболонка землі, що поширюється в космічний простір на висоту близько 3 000 км., поступово переходить у космічний простір. Вона має пошарову структуру. До складу атмосфери входить тропосфера, стратосфера, мезосфера, термосфера, екзосфера.

Літосфера - зовнішня тверда оболонка землі (земна кора).

Еколого-економічне вивчення літосфери обумовлене тим, що вона є джерелом усіх мінеральних ресурсів. Видобуток і використання їх часто призводить до глобальних екологічних криз.

Гідросфера – водне середовище Землі, куди входять моря, океани, ріки, води, водний пар атмосфери, підземні води, крижані покриви. Вода покриває 71% поверхні планети (361 млн. км²). Вода є найважливішою мінеральною сировиною, головним ресурсом споживання, людство використовує води в 1000 разів більше, ніж вугілля чи нафти. Вода є основною складовою частиною всіх живих організмів.

Верхня і нижня границі ^ біосфери складають навколишнє середовище.

Навколишнє середовище - це фізичне середовище існування людини, рослинного, тваринного світу та мікроорганізмів.