Якщо скласти усі перераховані вище показники, одержимо сумарний доход, що характеризує економічну значущість формування і використання природоохоронних територій.

Законом України від 25 вересня 2000 року, затверджена «Загальнодержавна програма формування національно-екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки». Метою цієї програми є збільшення площ земель із природним ландшафтом, з метою збереження його різноманіття.

Екологічна мережа містить у собі ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території й об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території й інші елементи екологічної мережі.

Територіально-виробничі комплекси (ТВК) – економічне (взаємообумовлене) об’єднання підприємств на окремій території, що забезпечує певний економічний ефект за рахунок вдалого (планового) підбору підприємств відповідно до природних і екологічних умов, згідно її транспортному і економіко-географічному розташуванню.

Типи ТВК:

1. ТВК переробної промисловості з перевагою машинобудівних і текстильно-промислових галузей (характерно для високо розвитих регіонів).

2. ТВК гірничо-металургійної промисловості (основа формування - поклади руд - Придніпровський).

3. ТВК енергетичної промисловості і ведучими паливно-енергопромисловими галузями (поклади твердого палива).

4. ТВК хімічної промисловості (основа формування поклади нафти і газу - Прикарпатський ТВК).

5. ТВК промисловості переробки біологічної сировини (території з індустріально - аграрною спрямованістю).

6. Портово-промисловий комплекс (територій морського господарства і прилягаючих територій).

В даний час в Україні сформувалися 57 ТВК. Основні: Донецький, Придніпровський, Харківський, Прикарпатський, Волинський, Кримський, Українсько-Чорноморський та ін.

Економічна сутність ТВК виражається в тім, що його господарська ефективність вище сумарної ефективності його складових, котрі функціонують ізольовано.

Економічне значення формування ТВК полягає в підвищенні ефективності використання території в тому числі за рахунок:

1. Створення економічного ефекту від спільності використання єдиної транспортної мережі, сировини, паливно-енергетичної і будівельної бази, загальних обслуговуючих виробництв.

2. Сприяння економії матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

3. Регіональної організації охорони навколишнього середовища.

Недоліки неефективного створення ТВК:

- надмірна концентрація підприємств на однієї території збільшує техногенне навантаження;

- ускладнення постачання сировини і побутової продукції в зв'язку з перевантаженням транспорту;

- збільшення соціального навантаження населення.

Основні елементи ТВК:

1. Виробництво (підприємства галузей спеціалізації і комплекс допоміжних і обслуговуючих виробництв).

2. Трудові ресурси.

3. Локальні природні ресурси (мінеральні, водні, земельні, паливно-енергетичні та ін.).

4. Інфраструктура (виробнича та соціальна).

Економічна оцінка територій як об'єкта досліджень має ряд особливостей:

1. Територія, прямо не входить у процес праці, але окремі її елементи людина використовує.

2. Складність оцінки в грошовому вираженні. Об'єкт оцінки – природні й історично сформовані соціально-економічні властивості території. Суб'єкт оцінки – галузі матеріального і нематеріального виробництва.

Задача економічної оцінки територій полягає в кількісному (грошовому) вираженні диференціальних розмірів впливу об'єктивних територіальних властивостей на ефективність суспільної праці.

На оцінку територіальних ресурсів істотно впливають територіальні рентні фактори.