Питання для обговорення

1. Що таке статистика охорони навколишнього середовища та природних ресурсів?

2. Наведіть об’єкт та предмет статистики ОНС та ПР.

3. Дайте характеристику завдань статистики ОНС та ПР.

4. Перерахуйте основні підрозділи статистики ОНС та ПР.

5. Дайте характеристику показників водних ресурсів.

6. Що є об’єктом статистичного спостереження за водними ресурсами?

7. Що досліджує статистика атмосферного повітря?

8. Назвіть основні джерела забруднення атмосферного повітря.

9. Охарактеризуйте комплекс показників статистики земельних ресурсів.

10. Що досліджує статистика лісових ресурсів?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Особливості нормування у сфері навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

2. Види, характеристика і значення кадастрів в економічному розвитку.

3. Аналіз статистики охорони та раціонального використання водних ресурсів.

4. Аналіз статистики охорони та використання атмосферного повітря.

5. Аналіз статистики охорони та використання земельних та лісових ресурсів.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[1,7,14,20]

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема 4. Екологічна етика у природокористуванні

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

• поняття і нормативи екологічної безпеки;

• цикл відтворення екологічної небезпеки;

• екологічний ризик та його оцінка;

• економічний механізм регулювання ризику у екологічній безпеці;

• екологічні проблеми господарства України.

План заняття

1. Проблеми екологічної безпеки.

2. Економічний механізм регулювання ризику в екологічній безпеці.

3. Екологічні проблеми народного господарства України.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Екологічна безпека – відсутність дій, явищ або процесів, які прямо чи побічно завдають істотну шкоду навколишньому середовищу, населенню і матеріальним об’єктам.

Основні нормативи екологічної безпеки (закон України «Про охорону навколишнього середовища»): гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, гранично допустимі рівні різного шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище (радіоактивного, електромагнітного, акустичного), гранично допустимий зміст шкідливих речовин у продуктах харчування.

Напрями досягнення екологічної безпеки:

1. На основі соціально-економічного зростання;

2. Негативне ставлення щодо соціально-економічного зростання.

Для більш повної характеристики поняття екологічної безпеки, розглянемо процес формування, розвитку й обмеження екологічної небезпеки (цикл відтворення екологічної безпеки).

Початковим і кінцевим елементом циклу є екологічна ситуація. Ситуація виникає в результаті відносин людини і природного середовища.

У ході подальшого розвитку ситуації виникає екологічна проблема, як результат невідповідності потреб суб’єкта (людини) і можливостей об’єкта (навколишнього середовища). Екологічна проблема синтезує в собі екологічну небезпеку і вимоги (формалізовані, усвідомлені потреби). У тому випадку, коли вимоги завищені, екологічна проблема переростає в екологічну небезпеку. Якщо не здійснюється сучасне превентивне коректування, то це призводить до виникнення конфлікту, інциденту, аварії. Часто повторювані аварії можуть перерости в нову якість – криза. Кризовий стан характеризується тривалістю і можливістю періодичного поновлення екологічної небезпеки. Якщо криза вчасно не вирішується, то настає катастрофа, при якій система сходить зі стійкої траєкторії (катастрофа як і криза характеризується тривалістю та масштабністю подій.)

Стратегії управління екологічною безпекою:

Перша стратегія: попередження виникнення катастроф, аж до відмовлення від продукції екологічно небезпечних виробництв, закриття аварійних об’єктів і т.п.

Друга стратегія: попередження надзвичайних ситуацій, коли неможливо уникнути причин катастроф (будівництво очисних споруджень, своєчасна евакуація населення).

Третя стратегія: зм’якшення наслідків катастроф, упровадження стабілізаційних і компенсаційних мір.

Екологічний ризик – імовірність негативних змін від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, що призводять до необоротної деградації екосистеми.

В оцінці ризику виділяють чотири основних напрямки:

1. Інженерний 2. Модельний 3. Експертний 4. Соціологічний

Категорії, що характеризують економічні аспекти екологічної безпеки:

1. Економічні витрати від забруднення навколишнього середовища:

- економічний збиток ;

- додаткові і компенсаційні витрати.

2. Суспільні витрати від забруднення навколишнього середовища, що виражаються в несприятливих соціальних, політичних, культурних, моральних і естетичних наслідках забруднення.

3. Витрати на боротьбу з забрудненням навколишнього середовища.

Виділяють дві групи механізму регулювання екологічної безпеки (чи ризиків).

1. Механізм відшкодування збитку, що виникає при техногенних і природних катастрофах.

- нанесений збиток;

- відшкодований збиток.

Відшкодування збитку відбувається за допомогою системи компенсацій страхування (обов’язкове страхування особливо небезпечних об’єктів та їхніх працівників, або їхнє добровільне страхування).

Система компенсацій здійснює відшкодування збитку незастрахованої частини населення і підприємств за рахунок спеціальних резервних фондів.

2. Механізм попередження збитку.

Основні комплексні екологічні проблеми господарства України:

1. Нераціональне використання природних ресурсів.

2. Забруднення навколишнього середовища.

Територія України визнана зоною екологічного лиха.

Причини кризового екологічного стану України:

1. Вигідне економіко-географічне положення і величезний природно-ресурсний потенціал країни.

2. Будівництво на Україні техногенонебезпечних виробництв, які не мали відповідних очисних установок, що запобігають забрудненню навколишнього середовища.

3. Проведення великомасштабних меліоративних робот без відповідних високоефективних технологій.

4. Відсутність екологічної експертизи проектів і планів будівництва промислових комплексів, енергетики, транспорту.

5. Відсутність моніторингу і об’єктивної інформації для населення про стан навколишнього середовища.

6. Відсутність ефективно діючих законів по охороні навколишнього середовища і відповідних нормативних актів і їхньої реалізації.

7. Відсутність ефективних засобів економічного стимулювання заходів щодо збереження навколишнього середовища.

8. Відсутність діючого державного контролю за виконанням державних законів, а також покаранням винних за нанесення збитків природі людиною.

9. Низький рівень екологічної освіти керівників різних рівнів, підприємців і інших фахівців, а також низька екологічна культура та поінформованість населення.