Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття «група»?

2. Які типи груп ви знаєте?

3. Що являє собою неформальна організація?

4. Чим відрізняються неформальні організації від формальних?

5. Як утворюються групи?

6. Які етапи розвитку групи ви знаєте і як вони характеризуються?

7. У чому полягає сутність моделі групової поведінки?

8. Чому люди вступають у неформальні групи?

9. Як менеджери можуть управляти чутками?

10. Як управляти формальними групами?

11. Як менеджери можуть управляти неформальними групами?

Література

/3/, /4/, /5/, /8/, /9/, /22/, /27/, /28/, /30/, /37/, /53/, /60/, /66/, /77/, /81/

Модуль І

Змістовий модуль ІІ

Тема 5. Робочі команди

Мета заняття: закріплення, поглиблення і систематизація знань про команди і їх відмінності від груп; типи команд, стадії розвитку команди; характеристики ефективної команди і фактори, які впливають на ефективність команди; управління командами.

План вивчення теми

1. Сутність поняття «команда». Відмінності між групами і командами.

2. Типи команд. Переваги командної роботи. Фактори, які перешкоджають впровадженню командної роботи.

3. Стадії розвитку команди.

4. Характеристики ефективної команди. Фактори, які впливають на ефективність команди.

5. Ролі членів команди. Класифікація ролей членів команди за М. Белбіним.

6. Управління командами.

Методичні рекомендації

Опрацювавши питання даної теми, студенти повинні оволодіти основними поняттями: «команда», «роль», «командна робота» тощо.

При вивченні даної теми екстерни повинні усвідомлювати, що ефективна команда є результатом розвитку групи.

Хоча команда – це група людей, ці два поняття не є взаємозамінними. Команда – це сукупність міжособистісних відносин, що створюються для досягнення поставлених цілей.

Концепція команди полягає в прихильності єдиній місії та колективній відповідальності за результати своєї діяльності. Основні відмінності між групами й командами наведено в табл.

Відмінності між групами й командами

Параметр, що порівнюється	Група	Команда
Лідер	Яскраво виражений	Лідерство поділене між членами команди
Відповідальність	Особиста	Особиста і взаємна групова
Місія	Збігається з місією організації або обумовлена нею	Власна
Виготовляються продукти	Індивідуальної діяльності	Колективної діяльності
Форми спільного вирішення проблем	Збори	Вільні зустрічі
Активність під час проведення нарад	Наради проводить лідер	Лідер заохочує відкрите обговорення й активну участь у вирішенні проблем у ході нарад
Оцінка ефективності	Непряма	Безпосередньо з виготовленого продукту
Процес роботи	Обговорення Рішення Делегування повноважень	Обговорення Рішення Спільне виконання
Складається із працівників	Одного рівня управління	Всіх рівнів і підрозділів

Головна відмінність команди від групи полягає в переносі центра ваги на колективне прийняття рішень на основі сукупності міжособистісних взаємодій.

При роботі над другим питанням екстернам слід враховувати наступне: існують різні принципи розподілу команд на окремі типи, але зручніше за все класифікувати їх за такими чотирма характеристиками: мета, термін дії, членство і структура.

Команди, як правило, відрізняються за своїми цілями. Вони можуть розробляти продукт, вирішувати проблеми, брати участь у реорганізації або виконувати будь-які інші види робіт, пов'язані з діяльністю організації, на базі якої вони створені.

Залежно від терміну дії, команди бувають постійними або тимчасовими. Команди функціональних відділів та інші, які є частиною формальної структури організації, відносяться до постійного типу. Тимчасові команди створюються для вирішення конкретних завдань: команди для роботи над окремими проектами, команди для вирішення проблем і будь-які інші типи короткострокових команд.

Членство в команді буває функціональним або перехресно-функціональним. Команда, створена на базі одного відділу, є функціональною, оскільки вона складається з фахівців у конкретній сфері.

Залежно від структури, команди можуть бути контрольованими або самокерованими. Контрольована команда працює під управлінням менеджера, який відповідає за керівництво нею при постановці цілей і виконанні необхідних видів робіт; менеджер оцінює продуктивність команди. Самокерована команда приймає відповідальність за управління на себе.

Ураховуючи ці чотири характеристики можна визначити такі типи команд:

- з вертикальними структурними взаємозв'язками (вертикальні або функціональні команди);

- з горизонтальними структурними взаємозв'язками (горизонтальні команди або команди з перехресними функціями);

- виробничі (спеціалізовані) команди і самокеровані команди.

Переваги командної роботи. Менеджери вважають, що використання команд дає їм можливість підвищити ефективність роботи у процесі реалізації функцій управління і покращити стан організацій, які в сучасних умовах змушені діяти в дуже мінливому зовнішньому середовищі. Команди сприяють формуванню корпоративного духу, стратегічного мислення, підвищенню гнучкості, використанню переваг різноманітної робочої сили, розвитку здатності до прийняття рішень, зростанню підтримки впровадження ухвалених рішень, посиленню контролю (або розвитку автономії), посиленню впливу лідера, навчанню командній роботі й в результаті підвищенню продуктивності праці.

Існують два фактори, що перешкоджають упровадженню командної роботи.

По-перше, часто менеджери не розуміють того, що команди не виникають «за вказівкою зверху», вони повинні розвиватися. Необхідно усвідомити, що формування команди – тривалий процес, що потребує значних зусиль і навичок менеджера.

По-друге, серйозною перешкодою для розвитку команд є «роздвоєння почуттів», що відбувається з багатьма менеджерами. Існує кілька джерел такої подвійності:

1. Страх менеджерів втратити контроль над підлеглими.

2. Боязнь конфлікту.

3. Заклопотаність власною вразливістю.

4. Зростання тиску, що спричиняється членами команди.

5. Робота з більш складними проблемами.

При опрацюванні третього питання слід зрозуміти, що будь-яка команда проходить кілька стадій розвитку, які слугують причиною зміни динаміки команди, взаємин між членами команди і поведінки лідера.

У таблиці представлено чотири основні стадії розвитку команди. Кожній із цих стадій відповідають свої специфічні проблеми й результати, успішне діагностування та управління якими дозволяє досягти команді зрілості й ефективності.