Бібліографічний список до практичного заняття : [14, 15, 16, 18, 26, 27, 33, 39, 40, 42]

Практичне заняття 3

Тема 6. Статистика цін і тарифів

Мета заняття: Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо аналізу структури та динаміки цін і тарифів.

План заняття

1. Методологія обчислення середніх цін

2. Статистичні методи вивчення динаміки цін і тарифів, аналіз закономірностей їх поведінки на ринку

Методичні рекомендації до практичного заняття

Статистичне вивчення цін проводиться на основі системи показників, які відображають ринкову економіку та різні види ринкових цін залежно від асортименту, якості товарів, від часу продажу та географічного місця продажу товарів. Ринок формує ціни гнучкими залежно від зміни окремих факторів. Система показників статистики цін представлена у [14], таблиця 6.1.

Першим етапом статистичного вивчення цін є оцінка рівня цін та тарифів. Рівень цін (тарифів) - узагальнений показник, що характеризує стан цін (тарифів) за певний період часу на визначеній території за сукупністю товарів чи послуг із близькими споживчими властивостями.

Вивчення цін, крім констатації їх стану і диференціації рівня («високий», «низький» за рядом ознак), включає характеристику структури ціни. Наявність, співвідношення і число структурних елементів конкретної ціни залежать від кон'юнктури ринку, виду товару, числа торгових посередників тощо.

Для цін сукупності однорідних товарів та для цін, що варіюють у часі чи у просторі (географічному й економічному), узагальненою характеристикою виступає середня ціна. Вибір формули для розрахунку середньої ціни залежить від наявної інформації. Якщо відомий обсяг продажу в натуральних вимірниках або у вартісних одиницях, то використовують формули відповідно середньої арифметичної зваженої або середньої гармонійної зваженої. При визначенні середньої ціни для території застосовують середню арифметичну зважену, вибираючи в якості ваг чисельність населення або число сімей (для товарів сімейного користування). Якщо відоме лише число днів торгівлі за старою і новою цінами, то середню ціну визначають за середньою гармонійною зваженою, вибираючи в якості ваг тривалість дії ціни.

Динаміка цін і тарифів в основному вивчається індексним методом. Згідно з методологією системи національних рахунків загальним показником зміни цін і тарифів є індекс споживчих цін на товари та тарифів на послуги, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та оплачують послуги (індекс інфляції). У разі окремого вивчення цін виробників розраховуються зведені індекси цін промислової продукції. В теорії і на практиці обчислення індексів цін найгострішою є проблема визначення ваги або сумірника при побудові агрегатної форми індексу. Залежно від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування під час індексного дослідження цін використовують формулу індексів цін Ласпейреса або Пааше (дивіться [14], формули 6.1., 6.2), зарубіжні статистики використовують такі компромісні індекси, якими є індекси Фішера та Еджворта-Маршалла (дивіться [14], формули 6.3., 6.4).

Статистичне спостереження за рівнем цін здійснюється щомісячно. Загальні індекси цін за рік обчислюють за так званою рекурсивною схемою (моделлю) як добуток помісячних ланцюгових індексів.

Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін за окремими товарами та видами послуг розраховуються за формулою індексу змінного складу, що відтворює динаміку цін і структури форм купівлі за сектором домашніх господарств (на споживчих ринках, у державній торгівлі, у торговельних підприємствах інших форм власності, натуральну оплату праці тощо (дивіться [14], формули 6.5., 6.6).