Бібліографічний список до практичного заняття: [14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 26, 27, 33]

Практичне заняття 2

Тема 4. Статистичне вивчення зайнятості населення

Мета заняття: Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо аналізу зайнятості населення, визначення показників ринку праці.

План заняття

1. Показники чисельності і складу економічно активного населення

2. Показники рівня і динаміки зайнятих і безробітних

3. Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення

Методичні рекомендації до практичного заняття

Для дослідження зайнятості населення застосовуються різні статистичні методі. Студент повинен знати екстенсивний та інтенсивний напрямки дослідження процесу зайнятості: (дивіться приклади 1 і 2 до даної теми), (дивіться [14] формули, наведені у табл. 4.2, 4.3, 4.4 і формули 4.1 – 4.7 ).

Характеристики зайнятості та безробіття свідчать не лише про стан трудових ресурсів та ринку праці. Вони є побічними показниками рівня добробуту, стану системи соціального забезпечення та захисту населення, загального рівня життя.

Рух та відтворення трудових ресурсів оцінюють абсолютними і відносними статистичними величинами. Визначають природне поповнення (вибуття) трудових ресурсів та механічний рух трудових ресурсів. Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту трудових ресурсів К_зп.

Прогнозну чисельність трудових ресурсів на період тривалістю n років визначають кількома методами, один із них - при незмінних значеннях К_зп по роках, інший - якщо відомі тенденції в зміні чисельності населення (дивіться [14] формули 4.8 – 4.9).

Становлення ринкової економіки України й ринку праці потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їхній рух на кожному робочому місці.

Робочий час осіб, що працюють за наймом, регулюється трудовим законодавством. Статистика робочого часу безпосередньо пов’язана зі статистикою оплати праці та статистикою соціального страхування, тому має важливе значення в системі показників статистики ринку праці. Інформація про робочий час необхідна для аналізу використання угод між роботодавцем та найманими працівниками.

Одиницями обліку робочого часу служать людино-години, людино-дні, а в деяких випадках людино-місяці, хоча останній вимірник є еквівалентом показникові середньооблікової чисельності працюючих за місяць.

Відпрацьованою людино-годиною є години роботи працівника на своєму робочому місці; відпрацьованим людино-днем рахується явка працівника на роботу і той факт, що він приступив до роботи незалежно від тривалості робочого часу (простій не з вини працівника не впливає на відпрацьований людино-день).

Статистика визначає такі фонди робочого часу: календарний фонд робочого часу (КФРЧ); табельний фонд робочого часу (ТФРЧ); максимально можливий фонд робочого часу (ММФРЧ); фактичний відпрацьований робочий час (ФВРЧ), який включає: а) людино-години, відпрацьовані в межах нормальної тривалості робочого дня; б) людино-години, відпрацьовані по надурочно; в) час, витрачений на підготовку робочого місця, ремонт, догляд за обладнанням, заповнення облікових документів тощо; г) години, проведенні на робочому місці під час простою не з вини працівника; д) час на короткі перерви на робочому місці (перерви на чай), якщо вони передбачені трудовою угодою.

Повну інформацію про фонди робочого часу та їх використання можна отримати з балансу робочого часу. Використання фондів робочого часу характеризується відповідними показниками (дивіться [14] формули 4.10 – 4.16 та приклад 4 до даної теми).

Одним з найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі виробництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктивності праці та заробітної плати, вивчення факторів, що викликають зміну продуктивності праці і заробітної плати (дивіться приклад 5 до даної теми).