Контрольнi запитання

1. Дайте визначення поняття «особистість». Вiд яких чинникiв залежить формування особистостi?

2. Розкажiть про вiковi перiоди в кризах розвитку особистостi.

3. Якi властивостi притаманнi особистостi?

4. Що таке спрямованiсть особистостi i якi якостi її характеризують?

5. Що таке iнтерес, iдеал, переконання, свiтосприйняття особистостi?

6. Яких людей називають екстравертами та iнтравертами?

7. Охарактеризуйте основнi можливостi особистостi i фактори, вiд яких вона залежить.

8. Що таке зрiла особистiсть, в чому її основнi вiдмiнностi?

9. Характеристика i класифiкацiя темпераменту.

10. Наведiть класифiкацiю типiв особистостi в залежностi вiд переваги сигнальних систем.

11. Що таке характер?

12. Перерахуйте основнi риси характеру.

13. Дайте визначення психопатiї. У чому полягає вiдмiннiсть мiж нормальними та психопатичними особистостями?

14. Загальна характеристика i класифiкацiя акцентуйованих особистостей.

15. За допомогою яких методiв дослiджують особистiсть?

16. Значення спостереження, бесiди i бiографiчних методик у дослiдженнi особистостi.

17. Характеристика проективних методик дослiдження особистостi.

Заняття № 9 взаємодiя соми та психiки у здоровому I хворому органiзмi

ТРИВАЛIСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 академiчнi години.

НАВЧАЛЬНА МЕТА: ознайомити студентiв з теорiями сучасної психосоматики, проблемою неврозiв. Вивчити психосоматичнi механiзми стресу та принципи профiлактики стресових захворювань.

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: учбова кiмната.

ОБЛАДНАННЯ ЗАНЯТТЯ: тематичнi хворi, комп’ютернi тестові методики психодiагностики стресу.

Психосоматика- це напрям сучасної медицини, який вивчає вплив психiчних, у першу чергу особистiсних чинників, на виникнення деяких соматичних захворювань, психологiчнi механiзми перебiгу хвороб, зв’язки мiж характером психiчного стресового чинника та ураженням певних органiв i систем.

У зарубiжнiй психологiї та психiатрiї пiд психосоматикою розумiють передусiм вивчення походження соматичних захворювань iз позицiй психоаналiзу. Скарги соматичного спрямування за З.Фрейдом ототожнюються з символiчною мовою внутрiшнiх органiв, що вiдображає лiбiдонознi тенденцiї («статеву» домiнанту), витiсненi комплекси. Пригнiчення таких неприємних пiдсвiдомих потягiв ще бiльш загострює їх i створює ланцюг шкiдливих впливiв на органiзм. Згiдно з останнiми поглядами зарубiжної психологiї, усi захворювання людини є психосоматичними.

Данi експертiв ВООЗ свiдчать, що приблизно 50% стацiонарних лiжок у свiтi займають пацiєнти з психосоматичною патологiєю.

Засновники теорiї сучасної психосоматики вважають її як унiверсальний принцип медицини, обгрунтовуючи тезу про неподiльнiсть органiзму. «Психосоматика є точкою зору, яку можна застосувати до всiх аспектiв медицини та хірургії»(Вейс, Енглiш). «Пiд психосоматичною медициною розумiють лiкування розладiв, порушень адаптацiї i, вiдповiдно, вивчення органiзму, навколишнього середовища та взаємодiї мiж ними» (Б.Франкл). Комiтет експертiв ВООЗ iз психосоматики своїми завданнями зазначає наступне: «... iндивiдуум - це складна динамiчна система, що знаходиться у станi нестiйкої рiвноваги i реагує на усi змiни як в навколишньому середовищi, так i всерединi самої системи. А при захворюваннi, тобто при порушеннi гомеостазу, порушуються i багаточисельнi аспекти всiєї системи. Згадуючи психологiчнi чи фiзiологiчнi процеси, мають на увазi рiзний пiдхiд до одного i того ж явища. Саме ж явище неподiльне. Отже, у цьому значеннi немає нi соматогенної, нi психогеннї хвороби, а є просто хвороба».