- •Міністерство охорони здоров’я України Українська медична стоматологічна академія Кафедра психіатрії, наркології та медичної психології
- •Методичні вказівки з самостійної підготовки до практичних занять з медичної психології
- •Для студентів медичних вуЗів, аспірантів, магістрів, клінічних ординаторів та лікарів-інтернів медичних спеціальностей
- •Полтава-2001
- •Заняття №1 предмет, завдання, методологiчнi та медичнi аспекти медичної психологiї. Мозок та психiка
- •Основнi етапи розвитку психологiї
- •Здобутки вiтчизняних вчених:
- •Основнi теорiї психiчної дiяльностi:
- •Завдання медичної психологiї
- •Етапи проведення психологiчного обстеження:
- •Контрольнi запитання
- •Заняття №2 пiзнавальнi процеси в нормi та при патологiї вiдчуття та сприйняття
- •Вчення про аналiзатори.
- •Класифiкацiя вiдчуттiв
- •Класифiкацiя сприйняттів:
- •Етапи цiлеспрямованого сприйняття:
- •Властивостi сприйняття:
- •Закономiрностi вiдчуттiв та сприйняття у нормi:
- •Теорiя рефлекторного вiдображення (I.М. Сєченов, I.П. Павлов, а.А. Ухтомський)
- •Класифiкацiя iлюзiй:
- •Вiдмiнностi уявлень від сприйняттів:
- •Вiковi особливостi спийняття:
- •Розвиток сприйняття дитини в онтогенезi
- •Основнi види розладiв вiдчуття і сприйняття
- •Контрольнi запитання
- •Заняття №3 пiзнавальнi процеси. Мислення та мова
- •Операцiї мислення:
- •Складовi елементи мислення:
- •Основнi характеристики мислення:
- •Типи і види мислення:
- •Порушення мови.
- •Мiжпiвкульна асиметрiя головного мозку
- •Вiковi особливостi мислення:
- •Порушення мислення:
- •Контрольнi запитання
- •Заняття №4 увага, пам’ять, iнтелект.
- •Вiковi особливостi уваги
- •Пам’ять
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми пам’ятi
- •Вiковi особливостi пам’ятi
- •Особливостi процесiв пам’ятi
- •Порушення пам’ятi
- •Iнтелект
- •Розлади iнтелекту
- •Вiковi особливостi iнтелекту
- •Способи дослiджень уваги, пам’ятi, iнтелекту
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 5 емоцiї I почуття
- •Теорiї виникнення емоцiй
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми емоцiй
- •Соматовегетативний прояв емоцiй
- •Зовнiшнi прояви емоцiй
- •Класифiкацiя емоцiй
- •I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
- •III. За впливом на тонус органiзму I життєдiяльнiсть:
- •IV. За механiзмами виникнення:
- •V. За силою I тривалiсттю:
- •Види почуттiв
- •Розвиток емоцiй I почуттiв в онтогенезi
- •Розлади емоцiй
- •Дослiдження емоцiй
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 6 ефекторно-вольова сфера
- •Класифiкацiя потреб I ефекторно-вольових проявiв:
- •1. Бiологiчнi або iнстинктивнi (нижчi) потреби:
- •2. Соцiальнi (вищi) потреби:
- •Поняття про волю
- •Фiзiологiчнi основи вольових дiй
- •Етапи вольового процесу:
- •Вольовi якостi особистостi:
- •Вiковi особливостi волi.
- •Розвиток I формування волi
- •Розлади ефекторно- вольової сфери.
- •Методи вивчення волi
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 7 свiдомi і підсвiдомi психiчнi процеси
- •Структура свiдомостi
- •Властивостi свiдомостi:
- •Нейро-фiзiологiчнi основи свiдомих I підсвiдомих процесiв
- •Деякi явища підсвiдомого
- •Фiзiологiчнi варiанти змiненої свiдомостi
- •Етапи формування свiдомостi (г.К. Ушаков):
- •Розлади свiдомостi
- •Непсихотичні розлади:
- •Психотичні розлади:
- •Методи дослiдження стану свiдомостi
- •Контрольнi запитання
- •Заняття №8 психофiзiологiчнi I медико-психологiчнi аспекти особистостi
- •Вiковi перiоди I кризи розвитку особистостi
- •Властивостi особистостi
- •Структура особистостi
- •I. Спрямованість особистості
- •II. Можливості особистості
- •III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи(темперамент, характер).
- •Основнi показники характеру:
- •Розлади особистості
- •Методи дослiдження особистостi
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 9 взаємодiя соми та психiки у здоровому I хворому органiзмi
- •Психосоматичнi взаємодiї у здоровому органiзмi
- •Фiзiологiя психiчного конфлiкту.
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 10 суб’єктивне переживання хвороби. Психологiя хворого при соматичних захворюваннях.
- •Психологiчнi особливостi хворих деякими соматичними захворюванями
- •Психологiя помираючих хворих
- •Нейропсихологiчнi особливостi хронiчних захворювань
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 11 лiкар, хворий, дiагноз: психологiя дiагностичного процесу
- •З боку хворого:
- •З боку лiкаря:
- •Особливостi проведення спiвбесiди з хворим
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 12 психологiя осiб iз природженими I набутими фiзичними вадами
- •Психологiя осiб iз природженими фiзичними дефектами
- •Психологiя осiб iз набутими фiзичними дефектами
- •Психологія осіб із набутими дефектами щелепно-лицевої області
- •Контрольнi запитання:
- •Заняття № 13 психологiя хворого до I пiсля хiрургiчного втручання
- •Дитяча хiрургiя
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 14 психологiя жiнки в перiод вагiтностi та пiсля пологiв
- •Основнi правила психопрофiлактики болей при пологах:
- •Контрольнi запитання
- •Заняття № 15 основи медичної деонтологiї
- •Полiклiнiка I стацiонар. Деонтологiя взаємостосунків iз хворими
- •Деонтологiя повiдомлення дiагнозу
- •Деонтологiя взаємостосунків iз родичами хворого
- •Деонтологiя взаємостосунків медичних працiвникiв
- •Деонтологiя в клiнiчнiй медицинi
- •Деонтологiя I медична документацiя
- •Контрольнi запитання:
- •Заняття № 16 основи психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Iсторiя психогiгiєни
- •Практичне застосування психогiгiєни та психопрофiлактики
- •2. Шкільна психогігієна.
- •3. Сексуальне виховання і статеві стосунки.
- •4. Психогігієна сім’ї.
- •5. Психогігієна праці та відпочинку.
- •6. Психологія та психогігієна старості.
- •7. Психогігієна колективного життя (спілкування).
- •8. Психогігієна конфлікту.
- •9. Психогігієна побуту: переборювання шкiдливих звичок.
- •Методи I органiзацiя психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Контрольнi запитання:
- •Заняття № 17 питання психотерапiї. Показання до застосування
- •Модифiкацiї основних методик психотерапiї
- •Показання до психотерапiї
- •Контрольнi запитання
- •Заняття №18 характеристика малих та великих психологiчних груп в аспектi медичної деонтологiї
- •Особливостi груп пацiєнтiв лiкарнi
- •Психологiя лiкувального колективу
- •Контрольнi запитання
- •Список рекомендованої лiтератури
- •Зміст назва теми сторінка
Особливостi груп пацiєнтiв лiкарнi
Поступаючи до лiкувального закладу, людина, яка усунута із свого звичного соцiального оточення, рiзко змiнює життєвий стереотип, що часто порушує її душевну рiвновагу, впливає на динамiку тривалостi захворювання. Соцiальнi контакти замикаються, передусiм, на спiлкуваннi у групi хворих (лiкарняна палата), яка, в свою чергу, залежна вiд груп медперсоналу, що складають колектив лiкарнi. Група хворих людей, поряд iз ознаками, що притаманнi усiм групам, має особливостi, зумовленi хворобою та залежнiстю вiд медичного режиму. Так, психологiчний комплекс «потреба-залежнiсть- підлеглість» у деяких хворих створює недостатньо усвiдомлене ними відчуття деякого приниження, особистої неповноцiнностi, а звідси - часто також недостатньо усвiдомлений внутрiшнiй протест, роздратованість, тенденцiю до непокори, конфлiкту. Нерiдко спостерiгаються загальна емоцiйна лабiльнiсть, схильнiсть до роздратованих спалахiв, надцiнних переживань. Деякi пацієнти стають замкнутими, iпохондричними, у них можуть розвиватися депресивнi стани аж до суїцидальних тенденцiй. Довготривале перебування в стацiонарi може викликати у хворих виражену астенiю, фiксацiю на хворобливих симптомах, iнодi навiть посилення їх, почуття страху при переходi з ліжкового режиму до активних рухiв, емоцiйне напруження та негативну установку на лiкування.
Психологiчний клiмат у палатах тiсно пов’язаний iз так званими неформальними стосунками хворих, якi сприяють їх об’єднанню в спонтаннi групи. Наявнiсть активних хворих («лiдерiв») викликає певний груповий настрiй i ставлення хворих до лiкарiв, режиму лiкування i перспектив одужання. Негативно настроєнi «лiдери»становлять суттєву загрозу для психологiчного клiмату в будь-якому колективі хворих.
Егротогенії- це процес негативного психологiчного впливу одних хворих на iнших в умовах певної групи, що призводить до появи нових симптомiв неврологiчного характеру чи погiршенню наявних симптомiв захворювання. Егротогенiї нейтралiзують позитивну дiю медикаментозного лiкування, психотерапiї, лiкувального режиму та iнших методiв. Профiлактика егротогенiй пов’язана iз вирiшенням питань про психологiчну сумiснiсть хворих у палатах, вiддiленнях та iнших замкнутих колективах, про психологiчний клiмат у колективах хворих, про групи хворих, якi склалися стихiйно (спонтаннi) i т. iн.
Ефективнiсть лiкування хворого залежить вiд створення у медичному закладi дiючого психотерапевтичного лікувально-охоронного режиму, тобто органiзацiї способу життя, який би позитивно вплинув на психiку пацiєнта, що сприяє бiльш швидкому одужанню. Пiдтерапiєю середовищем розумiють використання факторiв середовища для впливу на хворих iз лiкувальною метою. До завдань лiкувально-охоронного режиму входить усунення всiх несприятливих чинникiв оточення, боротьба iз болем i боязнью болю, забезпечення максимальних умов для фiзіологiчного сну та вiдпочинку, чiтке дотримання правил внутрiшнього розпорядку.
Психологiя лiкувального колективу
Найважливiшим елементом лiкувально-охоронного режиму є суворе дотримання психотерапевтичних принципiв спiлкування медичного персоналу iз хворим, i в першу чергу, лiкаря i хворого. Вирiшальним фактором у створеннi ефективно дiючого психотерапевтичного лiкувального середовища є єдиний стиль роботи медичного колективу. Це залежить вiд високих професiйних знань, колегiального спiвробiтництва, єдиного духу колективу, який визначається турботою про хворих. Важливу роль вiдiграють конференцiї кожного дня, а також засiдання окремих груп колективу. Лiкування проводиться не одним лiкарем-терапевтом, а при його координуючiй функцiї увесь колектив утворює єдину терапевтичну сiтку. На найвищому рiвнi свого розвитку, колектив, який лiкує, стає колективом лiкувальним, будь-яка дiяльнiсть якого позитивно дiє на хворого. Саме у такому колективi спрацьовує принцип «Здоров’я кожного - багатство всіх». Пiдхiд кожного лiкаря та медсестри до хворого, їх оптимiзм, професiоналізм, гармонiйнiсть - є цiлющими силами, якi сприяють якнайшвидшому одужанню хворого. Хочуть вони того чи нi, але лiкарi та медсестри надають регулярну групову допомогу хворим тiєї чи iншої палати, проводять обхiд, роз’яснювальнi бесiди з приводу звичок, якi утворилися у палатах, проблем пристосування до життя у новому колективi одного iз хворих.
Питання органiзацiї лiкувального колективу пов’язанi iз визначенням оптимального складу хворих у стацiонарi. Вважають нерацiональним розмiщення хворих з однаковими хворобами у однiй палатi. Бiльш правильно пiдбирати їх за принципом психологiчної сумiсностi i психотерапевтичного благоприємного впливу бiльш «сильних»особистостей на пасивних хворих. Це створить кращi умови для органiзацiї лiкувального колективу та терапiї середовищем. Атмосфера лiкувального закладу залежить, безумовно, вiд «лiдера», тобто вiд дiяльностi керiвника (головного лiкаря), методiв керiвництва, вiд стилю i емоцiйного тону, виробленого працiвниками закладу.
Знання психологiчних особливостей колективу, у якому працює лiкар, забезпечує науково обгрунтовану органiзацiю роботи усiх ланок лiкувального закладу щодо профiлактики та ефективностi лiкувально-дiагностичного процесу. Для вивчення мiжособових стосункiв у групах використовують такi засоби, як спостереження, незалежнi характеристики, опитування, iнтерв’ю, анкетування, експеримент та iн. Одними з найбiльш iнформативних є соцiометричнi методики. Технiка соцiометрiї побудована на аналiзi даних, отриманих при опитуваннi учасникiв групи про вибiр тих осiб, якi вiдповiдали б тим чи iншим критерiям (наприклад: з ким iз учасникiв групи у першу чергу ви бажали б проводити вiльний час, разом працювати; з ким - у другу, в третю i т. ін.). Кiнець кiнцем виявляються неформальна структура групи, симпатiї та антипатiї мiж учасниками групи, найбiльш та найменш популярнi її члени, наявнiсть вiдокремленних угрупувань, показники групової єдностi. Вивчивши таким чином склад вiддiлень, палат, можна розробити схеми формування колективiв медпрацiвникiв та груп хворих.