Контрольнi запитання

1. Що таке дiагноз? Вимоги, якi ставлять до дiагнозу.

2. Динамiка дiагностичного процесу як процесу мислення.

3. Психологiчнi фактори з боку хворого, що впливають на якiсть дiагностики?

4. Що таке симуляцiя, диссимуляцiя, агравацiя?

5. Якi психологiчнi фактори з боку лiкаря впливають на якiсть дiагностики?

6. Основнi форми рольової взаємодiї лiкаря iз хворим.

7. Послiдовнiсть клiнiчної бесiди з хворим.

8. Особливостi збирання анамнезу у хворого.

9. Якi позитивнi та негативнi властивостi особистостi лiкаря впливають на якiсть лiкувально- дiагностчного процесу?

10. Що означає поняття «лiкарська майстерність»?

11. Психологiчнi особливостi повiдомлення дiагнозу хворому.

12. Психологiчнi особливостi лiкарських призначень.

Заняття № 12 психологiя осiб iз природженими I набутими фiзичними вадами

ТРИВАЛIСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 академічні години.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентів з психологічними переживаннями i типами реагування осіб з вродженими та набутими фізичними дефектами.

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: Учбова кімната.

ОБЛАДНАННЯ ЗАНЯТТЯ: Тематичні хворі, вiдеоматерiали.

Психологiя осiб iз природженими фiзичними дефектами

Естетичний критерій вiдносно власного тіла притаманний будь-якій нормальнiй людинi (М.С.Лебединський), але особливого значення вiн набуває у осiб, котрi з дитинства належать до так званих «калiк». Фiзичний дефект таких дiтей i пiдлiткiв частiш за все зумовлений патологiєю кiстково-м'язового апарату у зв'язку з такими захворюваннями як коксит, спондильоз (частiше туберкульозного походження), травматичнi пошкодження рухового апарату, вродженi вивихи (частiше кульшового суглобу) i недорозвиток кiнцiвки. До фiзичних дефектiв з дитячого вiку призводять такi захворювання нервової системи, як енцефалiт, полiомiєлiт, наслiдки пологових травм та iн., при яких розвиваються моно- або парагемiплегiї, а також паралiчi.

Незважаючи на рiзноманiтнiсть причин i видiв того чи іншого фiзичного дефекту, психологiя цих хворих має ряд спiльних рис i закономiрностей.

Спiльними рисами є характерологiчнi особливостi, у формуваннi яких суттєве значення мають такі фактори:

а) навколишнє середовище (сiм'я, дитячий колектив, школа, тобто оточення дитини або пiдлiтка);

б) самооцiнка свого дефекту на основi порiвняння iз фізичним здоров'ям однолiткiв навколо.

Основного значення у формуваннi психiки дитини набувають фактори навколишнього середовища. Навiть при сприятливому та доброзичливому ставленні оточуючих осiб такi дiти, i особливо пiдлiтки, емоцiйно дуже чутливi, вразливi. Незначна образа сприймається тяжко, з реакцiєю у виглядi агресiї або вiдчуження.

В особистостi дитини, пiдлiтка досить часто формуються такi риси, як пiдозрiлiсть або зневажання своїм дефектом, тобто бравада, як компенсаторна реакцiя. Поведiнка таких осiб проявляється двома варiантами:

а) активний типпроявляється у навколишньому середовищi у виглядi вiльної поведінки як компенсаторна психологiчна реакцiя особистостi;

б) пасивнийтип- поведiнка носить вiдокремлюваний характер iз тенденцiєю до усамiтнення.

Обидва типи поведiнки завжди мiстять елементи iнтровертованостi, ступiнь проявлення цих рис характеру залежить вiд виду i вираженостi дефекту, ставлення батькiв, родичiв, лiкуючого лiкаря, педагога, вихователя, якi створюють психологiчну атмосферу доброзичливостi i милосердя, вникають у коло iнтересiв i потреб дитини, пiдлiтка.