Контрольнi запитання:

1. Що таке медична деонтологiя?

2. Розкажiть про становлення медичної деонтологiї.

3. Дайте обгрунтування основним психологiчним якостям, якi по

вин-нi бути притаманнi лiкарю.

4. Що означає бути культурним лiкарем?

5. Розкажiть про деонтологiчнi принципи взаємовiдносин iз хво

рим у стацiонарi.

6. Якi деонтологiчнi правила поведiнки медичного персоналу в

полiклiнiцi?

7. Навiщо лiкарю необхiдне постiйне пiдвищення квалiфiкацiї?

8. Деонтологiя повiдомлення дiагнозу.

9. Основнi принципи взаємовiдносин iз родичами хворого.

10. Особливостi деонтологiї в акушерсько-гiнекологiчнiй прак

тицi.

11. Педiатричнi аспекти деонтологiї.

12. Деонтологiчнi аспекти хiрургiчної практики.

13. Деонтологiчна тактика в онкологiї.

14. Деонтологiя та медична документацiя.

15. Основнi положення лiкарської таємницi.

16. Лiкарськi помилки.

17. Деонтологiчнi правила поведiнки медичного персоналу в

полiклiнiцi.

Заняття № 16 основи психогiгiєни та психопрофiлактики

ТРИВАЛIСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 академiчнi години.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентiв iз iсторiєю, завданнями i формами психогiгiєни та психопрофiлактики.

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: навчальна кiмната, лiкарнянi вiддiлення.

ОБЛАДНАННЯ ЗАНЯТТЯ: учбовi таблицi, тематичнi хворi.

Психопрофілактика- це роздiл загальної профiлактики, який об’єднує сукупнiсть заходiв щодо забезпечення психiчного здоров’я, попередження виникнення та розповсюдження психiчних захворювань.

Психопрофiлактика та психогiгiєна - це два рівні однiєї проблеми загальної профiлактики.

Розрiзняють первинну i вторинну психопрофiлактику. Первинна психопрофiлактика – це система заходiв, спрямованих на попередження виникнення нервово-психiчних розладiв та захворювань. Її завданнями є:

• боротьба з травматизмом та iнфекцiйними захворюваннями;

• боротьба з алкоголiзмом та наркоманiєю;

• охорона здоров’я дiтей та вагiтних жiнок;

• правильна органiзацiя виховного i педагогiчного процесiв;

• органiзацiя розкладу занять та вiдпочинку учнiв з урахуванням їх вiку;

• прогнозування можливих спадкових захворювань;

• органiзацiя режиму працi та вiдпочинку;

• пропагування здорового способу життя;

• масове охоплення населення заходами фiзичного виховання i т.iн.

У первиннiй психопрофiлактицi головна роль належить широкому спектру соцiальних програм, психогiгiєнi та загальнопрофілактичним заходам.

Вторинна психопрофiлактика- це комплекс заходiв, скерованих на ранню дiагностику психiчних захворювань, своєчасне активне лiкування уже виявлених захворювань, попередження невiдкладних, загрозливих для життя хворого станiв. Головна роль тут вiдводиться комплексовi амбулаторних, психодiагностичних, фармакотерапевтичних, психотера-певтичних та соцiально-реабiлiтацiйних заходiв.

Реабілітація - це комплекс медичних, педагогiчних та соцiальних заходiв, метою яких є вiдновлення (чи компенсацiя) порушених функцiй органiзму, а також соцiальних функцiй i працездатностi хворих та iнвалiдiв.

До системи реабiлiтацiйної допомоги входять:

• клінічні, клiнiко-бiологiчнi, соціологічні, психологiчнi обстеження хворих;

• розробка рекомендацiй з органiзацiї способу життя хворого iз визначенням психотравмуючих чинникiв, що призводять до рецидиву хвороби;

• розробка та впровадження iндивiдуальних поетапних заходiв з органiзацiї такої дiяльностi хворих, яка сприяла б розвитковi їх особистостi i компенсацiї здiбностей та якостей особи, втрачених внаслiдок хвороби (наприклад, лiкувально- трудовi майстернi);

• нагляд за соцiальною та професiйною адаптацiєю хворих в реальних життєвих умовах; при цьому здiйснюється пiдтримуюча терапiя в перiод ремiсiї, виявляються та втамовуються рецидиви захворювання.У разi необхiдностi - вiдстоювання прав та iнтересiв хворих;

• проведення реабiлiтацiйних заходiв не тiльки з хворими, але i з їх родичами та друзями;

• органiзацiя денних та нiчних стацiонарiв з чередуванням лiкування і позалiкарняного життя хворих;

• реалiзацiя принципу послідовності, який означає безперервнiсть лiкування, обмiн iнформацiєю стосовно хворих, взаємозамiннiсть медперсоналу протягом пiдготовки пацiєнта до життя та працi поза лiкарнею.

Психогігієна- роздiл загальної гiгiєни, який та умови навколишнього середовища, якi впливають на психiчне здоров’я, та розробляє рекомендацiї щодо заходiв, направлених на збереження і змiцнення психiчного здоров’я, з метою забезпечення найкращих умов для психiчної дiяльностi людини. Психогiгiєна має серед своїх завдань вивчення впливу дiяльностi людини на її здоров’я, на формування гармонiйної особистостi, а також вивчення впливу на психiку людини суспiльних (виробничих, побутових) та iнших чинникiв.

Пiд психічним здоров’ямслiд розумiти:

1. вiдсутнiсть виражених психiчних розладiв;

2. певний резерв сил людини, завдяки якому вона здатна долати раптовi стреси, труднощi, якi виникають у виключних умовах;

3. стан рiвноваги мiж людиною та навколишнiм середовищем, гармонiя мiж нею i суспiльством, спiвставлення уявлень окремої людини з уявленнями iнших людей щодо «об’єктивної реальності».

Розрiзняють вiкову психогiгiєну, трудову, психогiгiєну побуту та вiдпочинку, сексуального життя та iн.