- •Міністерство освіти і науки України
- •Лабораторна робота №1 визначення маси цинку методом витіснення
- •Класи неорганічних сполук
- •Визначення теплоти нейтралізації лугу сильною кислотою
- •Швидкість хімічної реакції. Вплив концентрацій реагуючих речовин на швидкість реакції натрій тіосульфату і сульфатної кислоти
- •Загальні властивості розчинів
- •2.Приготування розчину із наважки твердої речовини і води
- •3.Приготування розчину сульфатної кислоти з заданою масовою часткою із більш концентрованої сульфатної кислоти та води
- •Реакції в розчинах електролітів
- •1.Зміщення рівноваги в напрямку утворення малодисоційованих і газоподібних речовин
- •2.Вплив однойменних іонів на ступінь дисоціації слабкого електроліту
- •3.Утворення малорозчинних сполук
- •Кислотно-основна рівновага у водних розчинах солей. Гідроліз солей
- •1.Забарвлення кислотно-основних індикаторів у різних середовищах
- •2.Солі, утворені сильними основами й сильними кислотами
- •3.Солі, утворені сильними кислотами й слабкими основами
- •4.Солі, утворені сильними кислотами й слабкими основами
- •5.Дослідження факторів, що мають вплив на ступінь гідролізу солей
- •6.Взаємне підсилення гідролізу при взаємодії розчинів солей
- •Окисно-відновні реакції
- •1.Окисники – аніони вищих оксигеновмісних кислот
- •2.Окисники – катіони металів у вищому степені окислення
- •9.Вплив характеру середовища на проходження окисно-відновних реакцій
- •Гідроген, оксиген
- •1.Отримання водню
- •2.Отримання кисню
- •2.Отримання брому
- •3.Отримання йоду
- •4.Властивості йоду
- •5.Отримання гідроген хлориду і хлоридної кислоти
- •6.Відновні властивості галогенід-іонів
- •7.Властивості хлорної води
- •8.Властивості білильного вапна (кальцій гіпохлориту–хлориду)
- •8.Властивості калій хлорату (V)
- •9. Властивості калій іодату (V)
- •4.Отримання сульфур (IV) оксиду
- •5.Рівновага в розчині сульфітної кислоти
- •Лабораторна робота №12
- •7.Отримання нітроген (і) оксиду і його властивості
- •8.Отримання нітроген (іі) оксиду і його властивості
- •9. Нітроген (IV) оксид і його властивості
- •10.Отримання нітритної кислоти і її розклад
- •14.Відношення нітратів до нагрівання
- •15.Окисні властивості нітратів
- •1.Властивості ортофосфат-іонів
- •2.Вивчення відновних властивостей кислот і солей фосфору в нижчих ступенях окиснення
- •Карбон, силіцій
- •6.Силікатна кислота та її солі
- •1.Отримання борної кислоти
- •2.Властивості борної кислоти
- •3.Солі борних кислот
- •11. Аналітична реакція виявлення іона кальцію
- •12. Дія кислот на алюміній
- •13. Взаємодія алюмінію з лугом
- •Ферум, кобальт
- •1. Відношення заліза та кобальта до кислот
- •2. Отримання і властивості гідроксидів феруму і кобальту
- •3. Властивості солей феруму (іі)
- •Розчини. Реакції в розчинах електролітів. Гідроліз солей. Добуток розчинності. Водневий показник. Окисно-відновні реакції. Комплексні сполуки
- •Неметали
- •Варіанти завдань
- •Загальна хімія та хімія біогенних елементів Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт та завдання для самостійної роботи для спеціальності 6.091711
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
Кафедра загальної хімії та харчових технологій
ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
ТА
ХІМІЯ БІОГЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ.
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт та завдання для самостійної роботи для спеціальності 6.091711
Дніпропетровськ
РВВ ДНУ
2005
Розглянуті методи та техніка виконання лабораторних робіт з загальної хімії, вивчаються властивості біогенних елементів та їх найважливіших сполук. Надані завдання для самостійної роботи з дисципліни "Загальна та біонеорганічна хімія".
Для студентів спеціальності „Харчова технологія та інженерія” хімічного факультету та для студентів біолого-екологічного факультету
Лабораторна робота №1 визначення маси цинку методом витіснення
Прилад для визначення маси цинку складається з бюретки та лійки, що закріплені на штативі й сполучені одне з одним за допомогою гумової трубки. До бюретки на пробці приєднана пробірка, що має у верхній частині невелике заглиблення. Бюретка й лійка заповнені водою. Перед дослідом слід перевірити герметичність приладу. Для цього підніміть лійку вгору, і якщо впродовж 1-2 хв рівень води в бюретці не підіймається, то можна вважати прилад герметичним. У протилежному разі необхідно ущільнити пробки на сполученнях. Виставте на однаковій висоті рівні води в бюретці та пробірці й закріпіть їх у такому положенні. Запишіть положення рівня води в бюретці з точністю до 0,05 мл. Не забудьте при цьому, що для правильного відліку показів бюретки око спостерігача повинно знаходитись на одному рівні з нижнім меніском рідини в бюретці.
У пробірку налийте 3-4 мл розбавленої хлоридної кислоти так, щоб не змочити розчином заглиблення у верхній частині пробірки (якщо це трапилося, протріть його насухо фільтрувальним папером). Одержіть у лаборанта наважку металу.
Пробірку з кислотою нахиліть і обережно (слідкуючи за тим, щоб шматочки металу не потрапили в кислоту) помістіть наважку металу в заглиблення на стінці пробірки. Тримаючи пробірку в нахиленому положенні, міцно закрийте її пробкою приладу, а потім за допомогою струшування змийте шматочки металу в кислоту. Спостерігайте виділення водню й витіснення води з бюретки до лійки. Після закінчення реакції слід зачекати, доки газ матиме кімнатну температуру й рівень рідини в бюретці стане постійним. Після цього приведіть воду в бюретці й лійці до одного рівня, тим самим створивши в бюретці тиск, що дорівнює атмосферному.. Запишіть висоту рівня води в бюретці, а також температуру й тиск за барометром.
За даними досліду розрахуйте масу цинку, що прореагувала з хлоридною кислотою. При цьому необхідно врахувати, що водень, який виділяється під час реакції містить домішки водяної пари. Тому тиск газу в системі дорівнює сумі парціальних тисків водню і насиченою водяної пари
Р = р(Н2) + р(Н2О).
В табл.1 наведені значення парціального тиску насиченої водяної пари при різних температурах. При розрахунках маси чи об’єму водню за газовими законами використовують значення р(Н2).
Обчисліть масу цинку двома способами (за масою водню і за його об’ємом).
Таблиця 1. Тиск насиченої водяної пари при різних температурах
T,°C |
р(H2O), кПа |
t,°C |
р(H2O), кПа |
t,°C |
р(H2O), кПа |
15 |
1,693 |
20 |
2,319 |
25 |
3,132 |
16 |
1,799 |
21 |
2,452 |
26 |
3,332 |
17 |
1,919 |
22 |
2,612 |
27 |
3,532 |
18 |
2,039 |
23 |
2,786 |
28 |
3,745 |
19 |
2,173 |
24 |
2,959 |
|
|
Запишіть дані досліду та результати розрахунків в табл.2.
Таблиця 2. Результати експерименту
а1, мл |
а2, мл |
Т,К |
Р, кПа |
р(Н2О), кПа |
р(Н2), кПа |
V, л |
V0, л |
mексп(Zn), г |
mтеор(Zn), г |
D |
e, % |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Умовні позначення:
а1 |
положення рівня води в бюретці перед дослідом; |
a2 |
положення рівня води в бюретці після досліду; |
Т |
температура; |
Р |
атмосферний тиск (виміряний барометром); |
р(Н2О) |
тиск насиченої водяної пари при температурі досліду; |
р(Н2) |
парціальний тиск водню (Р - р(Н2О)); |
V |
об’єм водню, що виділився ((a2-a1)×10-3); |
V0 |
об’єм водню за нормальних умов; |
mексп(Zn) |
маса цинку за результатами досліду; |
mтеор(Zn) |
теоретична маса цинку (надає викладач); |
D |
абсолютна похибка, визначається як абсолютна різниця між масами теоретичною і практичною (mтеор(Zn)-mексп(Zn)); |
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2