V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

1911,IИ·'"PIH PEBOBIOQI"III.

пIтрIJсIиы 0роть611UЬТЕРIАТИI

Улютому 1917-го, на 31-му мiсяцi Першоi CBiToBol вiйни в росiйськiйстолицi Петроградi повсталий народ за лi­ ченi днi повалив понад 300-лiтшо владу династii Романових i

вiдкрив шляХ широкiй демократизацii' краlНИ та ВИХОду з гли­

БОК01' еконоМiчноУ, соцiалЬНОl й полiтично'i кризи, яка й при­

зВе.тiа до ревоmoцiйного вибуху.

.Сценарiй розвитку подiй за межами Петрограда, включаю­

чиi Мос~ву,був схожим: отримання звiстки про подil' У сто­

лицi, стра:йки, мiтинги i демонстрацii', вихiд iз пiдпiлля членiв опозицiйних царизму партiй та звiльнення полiтв'язнiв, бра­

тання трудящих iз солдатами мiсцевих гарнiзонiв тощо. Пiсля

цього вiдбувалася замiна колишньоl' царськоi' адмiнiстрацi'iор­ ганами HOBO'i, революцiйно'i влади - Радами та рiзноманiтни­ ми лiберально-демократичними органiзацiями.

Iсторiографiчнi ДОСЯГНЩIНЯ останиiх poKiB в YKpal'Hi та за i"t'межами дозволяють поглянути на iсторичнi подi'i знакового для Bcix без винятку нацiй i народностей колишньоl'Росiйсько'i 'iмперiУ 1917 року дещопiд iншим кутом зору. Якщо ранiше i

В"кОмунiстичнiй, i· в антикомунiстичнiй iсторiографiях вони

розглядалися виключно як протиборство полiтичних сил, як Ух класова конфронтацiя, як пошук винних i невинних, то зараз, враховуючи залучення до наукового обiгу все нових i нових

комплексiв документiв, цi подiУ все бiльше розглядаються як альтернативи консолiдацi'i суспiльства на демократичних за­ 'садах, а кризи i гасла рiзноманiтних полiтичних партiй, об'€Д-

11

РОЗДiл 1

нань та груп - як вiддзеркалення полiтично"j культури тих чи iнших прошаркiв суспiльства, а не лише як пiдсумок класовоУ

боротьби. За такого пiдходу у революцiйних подiях 1917 р. можна видiлити кiлька цiлком самостiйних етапiв:

перший - вiд лютого до кiнця серпня - оформления дво­ владця та криза коалiцiйно"j полiтики;

другий - вiд початку верееня до 25 жовтня - крах сподi-' вань на· можливiсть об'еднання демократичних сил для вирi­

шення питання про владу;

третiй - вiд Жовтневого перевороту до розгону Установ­ чих зборiв, що означав остаточну втрату суспiльством демо­

кратично"j альтернативи i утвердження влади Рад як знаряддя

бiльшовицько"j полiтики.

.. '

Такий пiдхiд, гадаемо, дозволя€ найбiльш точно i неуперtщ­

жено простежити розгортання революцiйних процесiв на тере­ нах колишньо·j iмперi"i, виявити найхарактернiшi особливостi

полiтичних програм рiзних революцiйних сил, зрозумiти логi­ ку розширення поглядiв на перспективи подальшого розвитку краlНИ безпосереднiх учасникiв подiй та Ух очевидцiв, завдяки

чому у дослiдникiв зростають шанси щодо значно об'ективнi­

шого дослiдження природи радянськоi· форми народовладдя, яка з того часу стала важливим чинником полiтичного життя багатьох народiв Схiдноi· €вропи.

Попiтиqиа ааротыia в Pocii иавеснi-впiткv1911 р.

Початок 1917 р. Росiйська iмперiя зустрiла з великою три­

вогою. Триваюча вiйна, незлiченнi людськi жертви та MaTepi-

альнi втрати, завданi нею, поразки на фронтах, господарська

розруха, продовольча криза - все це важким тягарем лежало

на плечах трудових верств суспiльства, викликало у них fHiB i обурення полiтикою панiвних класiв. У KpalHi назрiвала рс­

волюцiйна криза, наслiдки яко"j було важко передбачити. Як

писав М. Бердяев, «до] 917 р., в атмосферi невдало"j вiйни, усе дозрiло до революцi"j. Старий режим згнив i не мав до­ стойних захисникiв... У народi ослабли i занепали Ti рслiгiй-

12

J9J7piK - piK рево)/юцiЙlIllХ 110mрясillЬ i бороmьбu сиьmеРllаmuв

Hi вiрування, якi пiдтримували самодержавну монархiю», По­ iHI!IOMY 6ачив ситуацiю в Kpa'jHi лiдер росiйських бiльшовикiв

В, Ленiн, який стверджував, що в Pocii' склалася революцiйна

ситуацiя, коли «низи» не хочуть бiльше жити по-старому,

а«верхи» не в змозi по-старому управляти,

Вепiцентрi полiтичних процссiв знаходилося робiтництво, навколо якого посryпово 06'сдналися рiзнi потоки революцiй­ ного руху, «Глибинна народна революцiя, - наголошу€ укра­ 'iнський професор В. Солдатенко, - рiшуче стала на порядок

денний i була тепер не лише практичною необхiднiстю, а й iсторичною неминучiстю».

у сiчнi-лютому 1917 р. У революцiйний вир була втягнута

вся Росiя, Bci Г! регiони. Зокрема, лише в YKpa'jHi у цi мiсяцi

вiдбулося 50 страйкiв, у яких взяли участь понад 40 тис. ро­

бiтникiв, На фронтах i в тилу наростали солдатськi виступи, а

село було охоплене селянськими заворушеннями.

Зрештою, найбiЛЫIIОГО напруження ситуацiя набула у Пе­ троградi, де полiтичнi страйки врештi-решт перетворилися на повстання, в якому плiч-о-плiч з робiтниками взяли участь сол­

дати столичного гарнiзону. Саме спiльнi дii' робiтникiв i солда­

TiB й вирiшили долю росiйськоi' MOHapxii' Романових, яка залед­

ве пережила CBO€ 300-лiття. HaBiTb TaKi затятi монархiсти, як В, Пуришкевич, визнавали, що крах самодержавства вiдбувся

згiдно з волевиявленням народу, Фактично на початку березня

1917 р. У Kpa'iHi було встановлено республiканський лад, Проте на момент революцi'i широкi народнi маси колишньоi' iмперi"i не пройшли ще Tic'i школи демократи<шого виховання, полiтично'j

кульryри, яку дa€ тривала участь у парламентських перегонах,

у самоврЯДУваннi, у вiльно дiючих громадських органiзацiях,

Вони звикли з недовiрою ставитися до влади, а ненависть до самодержавства автоматично переносилась на yci владнi уста­ нови. В результатi механiзм державного управлiння був пiдi­ рваний, ЩО в умовах триваючоi' вiйни i загального виснаження суспiльства не гаранryвало його вiд нових потрясiнь,

Всупереч традицiйним стереотипам, наголошу(: росiйський iсторик В, Шестаков, падiння MOHapxi'! у Pocii' вiдбулося не-

13

Роздiл 1

сподiвано i для влади, i для опозицiйних сил, оскiльки жадна палiтична сила в РосН Hi органiзацiйно, Hi технiчно револю­

цiю не готувала. Саме тому цiлком справедливим € висновок

О. Керенського, який стверджував, що «монархiя BPociY по­

кiнчила самогубством». Падiння MOHapxil сталорезультатом П

систеМНОl кризи i головною складовою кризи i краху в умовах cBiTOBO! вiйни iмперiй старого типу.

Лютнева революцiя ЗaIючаткувала кардиналънi змiни в

державному устро! PociY: влада з рук царя i його дворянсько­

помiщицького уряду перейшла до рук створеного 2~ березня ] 917 р. У llетроградi Тимчасового уряду, який було сформо·ва·· но з представникiв так званих цензових кiл - буржуазii" та ка­

пiталiзованих помiщикiв. Очолив його голова Всеросiйського

земського союзу князь Г. Львов. На мiсцях запроваджувався iнстюут губернських KOMicapiB Тимчасового уряду, створю­

валися комiтети об'еднаних громадських органiзацiЙ,якi до­ помагали урядовцям змiцнити свою владу. Таким чином, як завдяки цiлеспрямованим зусиллям Тимчасового уряду, так i внаслiдок зустрiчного демократичного волевиявлення фор­ мувалася владна вертикаль, що зв'язувала «центр» з окраУна­

ми держави.

Водночас, паралельно з органами Тимчасового уряду, що

репрезентували нову форму державностi в РосН, у нiй, завдяки

справжньому вибуху народно! активностi, з'явилася цiла низ­

ка самочинних органiзацiй - партiй, профспiлок, фабрично­ заводських KOMiTeTiB, кооперативiв, жiночих, студентських та iнших об'еднань i товариств. BTiM, чи не найголовнiшою при­ кметою революцi"i стало масове створення Рад - цiлком само­ стiЙНОl органiзацiйноi" форми соцiально! й полiТИЧНОI дi! мас. Вони об'€днували робiтникiв, солдатiв, селян, значну частину iнтелiгенцi! та представниКlВ так званих середнiх верств насе­

ления. За пiдрахунками академiка 1. Мiнца, вже у березнi 1917 року у KpalHi дiяло понад 600 Рад, у тому числi близько ]20 - на

укра!нських теренах. На Всеросiйську нараду Рад робiтничих i солдатських депутатiв (березень-квiтень 1917 р.) до Петро­ града прибуло 470 делегатiв, якi репрезентували 139 мiсцевих

14

~~1=9=17 piK - piK ревОЛlОцiu//ux nотрясiнь !боротьбu альтер/{атив

Рад, 13 тилових вiйськових частин, 6 армiй i 27 окремих час­

тин фронту. Як бачимо, це була досить солiдна сила. Центральне мiсце у розмаlпi Рад обiймала IIетроградська

Рада робiтничих i солдатських депутатiв, яка виникла ще 27 лютого i до виконкому якоi" ввiйшли представники лiвих сил - меншовики М. Чхеlдзе (голова), М. Скобел€в i о. Ке­

ренськиЙ. До складу виконкому (15 членiв) було обрано i двох

бiльшовикiв - о. Шляпникова та п. Залуцького. За словами вiдомого публiциста есера М. Суханова, Петроградська Рада,

що ниступала як загальноросiйський радянський центр, була органiзацi€lQ, «пристосованою для бойових дiй, освяченою

традицiями i готовою взяти справу революцiУ, свою справу У

ceOi"PYKU».

Про високий авторитет ПетрограДСЬКОl Ради свiдчить той

факт, що склад i програма дiяльностi Тимчасового уряду були визначенi за П згодою, що офiцiйно 3 березня 1917 р.

закрiпили одночасно опублiкованi декларацiУ уряду i викон­

кому Ради.

В урядовiй декларацiУ зазначалося, що новий Кабiнет Mi- HicTpiB проведе полiтичну амнiстiю, розпочне пiдготовку

скликання Установчих зборiв, забезпечить здiйснення грома­

дянських свобод i усунення нацiональних обмежень, замiнить

полiцiю народною мiлiцi€ю та демократизу€ органи мiсцевого

самоврядування. До речi, у подальшiй своУй дiяльностi уряд

намагався неухильно дотримуватися цих взятих на себе зо­ бов'язань.

Зi свого боку, Петроградська Рада наголосила на закон­ HOCTi дiяльностi Тимчасового уряду та закликала Bci верстви

населення виконувати його рiшення, забезпечуючи в KpaYHi порядок i спокiЙ. 30крема, вiд солдатiв, яким були наданi Bci громадянськi права, вимагалося збереження дисциплiни в ла­

вах та виконання своIх вiйськових обов'язкiв.

У цiлому В KpaYHi склалася ситуацiя, ЩО означала дуалiзм влади - двовладдя, офiцiйно визнане BciMa. 9 березня, за BiciM днiв потому як Петроградською Радою було прийнято «Наказ

N!:! 1», що започаткував демократизацiю apMiY, вiйськовий Mi-

15

Роздiл 1

liicTP О. Гучков писав генералу М. Алексе€ву: «Тимчасовий уряд не мае нiяко'i реально! влади i його розпорядження здiй­ снюються лише у тих масштабах, якi допускае Рада робiтни­ чих i солдатських депутатiв, що мае у своему розпорядженнi

вс! найважливiшi елементи реальноi' влади, позаяк вiйська, за­ лiзницi, пошта i телеграф у 'ii руках. Можна вiдверто сказати,

що Тимчасовий уряд iCHye лише допоки це допускаеться Ра­

дою робiтничих i солдатських депутатiв». Як зазначав iталiй­ ський дослiдник Дж. Боффа, саме у поеднаннi офiцiйно'i влади

Тимчасового уряду i демократично'i влади Рад «був головний

результат i головне протирiччя Лютнево'i революцi'j».

Двовладдя виявило собою розкол суспiльства: активiзацiя

однiei' його частини неминуче призводила до активiзаЦi'i iH- шо!. Така ситуацiя постiйно пород>кувала не лише rOCTpi мiж­ партiйнi, а й внутрiшньопартiйнi суперечностi. У взаеминах llетроградсько'i Ради i Тимчасового .уряду простежуються кiлька великих перiодiв. Перший - з 27 лютого до 5 травия

1917 р. - перiод протистояния та пошуку компромiсних pi-

шень. Другий, який тривав з 5 травия до 30 серпня, вiдзначав­ ся ПОВНОЮ пiдтримкою Петроградс.ькою Радою коалiцi'i з бур­

жуазiею, а третiй,:що розпочався 31: серпня i характеризувався бiльшовизацiсю Ради, закiичився поваленням Тимчасового

уряду 25 жовтня 19l7 р.

Нова росiйська влада народжувалась у суперечливiй, иа­

пруженiй атмосфсрi загального хаосу, викликаного трьома ре­

ками важко'i вiйни i революцi(ю. За словами О. Кереиського,

«Росiя припииила на фабриках працювати, на фронтi воювати.

Населения втратило здатнiсть коритися. Начальство - наказу­

вати i командувати». На фронтi розпочалася стихiйна демобi-' лiзацiя, у MicTax процвiтали самосуди, грабунки, селяни нама­

галися самочинно вирiш)'вати земельне питания.

Недостатня легiтимнiсть першоro складу нового уряду вимагала вiд ньоro швидких i ефективних дiй, якi могли б змiцнити його авторитет, об'(днати росiйське суспiльство. За­

для цього ]2 березня в Pocii' була скасована смертна кара, а ] 2 квiтня було прийнято закон про свободу зiбрань i спiлок.

16

i l:le

1917 piK - piK ревОЛlOцiЙllu..-..: 110mрясil1Ь i 60роmь6u а;/ьmернаmив

Тимчасовий уряд узаконив лiквiдацiю полiцii, llолiтичного на­

гляду i розшуку, арешт царськоУ Ради MiHiCTpiB та iНIIIИХ 'lред­ ставникiв адмiнiстрацii" скасував каторгу i заслання, оroлосив

полiтйчну амнiстiю.

Водночас було проголошено принцип «сладко€мностi вла­

ди» i «безперервностi права». Зберiгаючи старий державний

апарат, уряд здiйснив низку перетворень у ceHaTi та MiHicTep-

(~TBi внутрiшнiх справ. 2 травня було створено Головне управ­ JlillНЯ мiлiцi1. Замiсть лiквiдоваНО1 цензури створювалася iH- формацiйна книжкова палата. При MiHicTepcTBi юстицiI була започаткована Надзвичайна слiдча комiсiя для розслiдування протизаконних дiй колишнiх MiHicTpiB та iНIIIИХ вищих ::1Оса­ довцiв. Вiдмiнялася стара система станових i нацiональних обмежень, вiдновлювалася автономiя ФiнляндiY.

Першi кроки Тимчасового уряду, якi вiддзеркалили iнтереси

аБСОЛЮТНОl бiльшостi населення кра1НИ, викликали схвалення

громаДСЬКQстi. Фактично жодна полiтична сила, включаючи

бiльшовикiв, не виступилэ. проти нього.

Проте найважливiшi питания про вiйну та мир, аграрне,

робiтниче - вирiшувались Тимчасовим урядом надто повiль­ но або не вирiшувались зовсiм. Зокрема, зсмельне питання уряд обiцяв поставити на обговорення Установчими зборами, i з метою його пiдготовки 21 квiтня були cTBopeHi Головний,

губернськi, повiтовi й волоснi земельнi комiтети, в яких бра­

ли участь i представники селянства. Дещо ранiше, 19 березня уряд у спецiальному зверненнi визнав необхiднiсть земель­ Н01 реформи, але у той же час наголосив на неприпустимостi

самочинних захоплень землi. Оприлюднений 11 квiтня закон

«Про охорону посiвiв» гарантував помiщикам вiдшкодування збиткiв у випадку «народних заворушень)).

Непослiдовнiсть уряду виявила себе i в галузi покращен­ ия стаНQвища робiтникiв. Восьмигодинний робочий день,

запроваджений у Петроградi спецiальною угодою мiж Пе­

троградською Радою i Товариством заводчикiв та фабрикан­ TiB, так був затверджений законодавчо, а закон вiд 23

квiтня «Про робiтничi комiтети на IIРОМИСЛОВИХ пiдпри€м-

17

Роздi.JIl

ствах» лише легаЛlзував фабрично-заводськi комiтети, ЯК!

вже iснували.

у фiнансовiй сферi уряд 8 березня заявив про виконання

Bcix внутрiшнiх i зовнiшнiх зобов'язань царизму,.а вiдтак роз­ почався нестримний випуск нiчим не забезпечених паперових

грошей, якi пiзнiше дiстануть назву «керенкщ>. BCJ>OГd :ix було

випущено на суму 9,5 млрд крб.

'

Розумiючи несумiсиiсть вiйни i революцii', Тимчасовий уряд сподiвався передусiм переможно закiнчити вiйну; авже П,отiм взятися за глибокi реформи. Внаслiдок цього в життя могли

бути втiленi лише Ti перепюрення, якi не знижували обороно­

здатнiсть кра'iни i змiцнювали авторитет влади. Тому уряд не планував корiнних змiн в органiзацi'i влади на мiСЦЯХ,однак, доки центра.пьна влада вичiкувала, в провiнцi'i усува.пися гу­

бернатори, градоначальники, РОЗIJускалися, кара.пьнi органи, створюва.пися комiтети громадського поряryнку, РОЗШИРЮВ,а­ лися повноваження земств та мiського самоврsщування, Гро­ мадськi виконавчi комiтети (вони називалися по-рi~щому: над­

звичайнi, громадськоУ безпеки, народноi владt1) леребирали на себе функцiю координацi'i дiй opraHiB само.врядування,партiЙ,

спiлок та об'еднань щодо змiни flOлiтичного ладу. Створення таких KOMiTeTiB було обумовлене вiдсутнiстю в губернiях· до

революцi'i представницьких opraHiB державно'i влади, що свiд­

чипо про глибоку кризу не лише самодержавного ладу, але й росiйсько'i державностi в цiлому.

Органiзацiю влади на мiсцях здiйснювали рiзнорiднi за со­ цiальним складом i полiтичною орj€нтацiсю Сl1ли:лолiтичнi партi'i, органи самоврядування, корпоративнi, полiтичнi ор­ ганiзацii'.30крема, про свое право на а,втономне управлiНI:IЯ

заявило козацтво Bcix вiйськ -	Кубанського, Терського, Ураль-
ського, Оренбурзького тощо.	.

у березнi 19] 7 р. на теренах Украi'ни 6ула ~TBop~Ha Цен­

тральна Рада як фактично незалежнийвiд ТИМЧ3СОВ9ГО уряду

представницький орган реслублiканськоi' влади. 3пщом, було

створено укра'iнський уряд - Генеральнийсекретарiат та при­ йнятi першi конституцiйнi Документи - унiверсали. Рада очо-

18

_.=-_J917 piK - pi/(' революцiUIIUХ поmрясi}IЬ i бороmьбu пльmеjmпmuв

лила рух украУнського народу за самовизначення у формi авто­ HOMiY, з перспективою на вiддiлення i створення самостiйно"i держави. Подiбнi Mic~eBi владнi установи, що мали вiдобра­ зити i захистити нацiональнi iнтереси численних народiв, якi

населяли КОЛИlПню Росiйську iмперiю, виникали повсюди. На :iMiHY iмперськiй системi приходила система нацiональна.

Таким чином, вже HaBecHi 1917 р. проявилося складне пе­

РСJJJJстiння соцiальних i нацiональних антагонiзмiв, що Biдo­

(')ражало суспiльно-етнiчну структуру держави. lЦодо спiввiд­ lIошеННЯ обох чинникiв, то, як наголошу€ А. Каппелер, Ух слiд розглядати у TicHOMY взаемозв'язку, що дозволить подолати обмеженiсть тих дослiдницьких праць, якi «цiкавилися або

лише еоцiальною, або нацiоналыюю революцiею, залишаючи iнший аспеl\.1' поза увагою».

Не зрозумiвши необхiдноетi дiлитися владою з громад­

ськими комiтетами, що стихiйно виникли на мiсцях, i проти­ ставивши Ум iнститут KOMicapiB, якi призначалися зверху, Тим­

часовий уряд втратив реальну можливiсть управлятичерез

комiтети BciMa громадськими органiзацiями, у тому числi й

Радами. Всiляко намагаючись обмежити"iх можливостi, цен­ тральна влада з самого початку випустила зi своIх рук конт­

роль за розвитком революцiйноro процесу в KpaIHi, не сформу~

вала чiтку владну вертикаль, а вiдтак i не змогла l1РОТИСТОЯТИ

ПОlllиренню революцiйно"i смути.

Перший склад Тимчасовоro уряду перебував при владi до початку травня 1917 р. Безпосереднiм приводом змiни уряду стало наростання кризи в Kpa"iHi, що поглиблювалась внаслi­ док вiДСУТfIостi осмисленого урядового курсу. Зупинка бага­ тьох фабрик i заводiв, зростання безробiття, перебоi· на тран­

СПОр1'i, активiзацiя спекулянтiв стали свiдченням катастрофiч­

ного стану економiки краУни, яка проте продовжувала брати

участь у вiйнi, запевняючи CBoi·x союзникiв У бажаннi довести

П «до переможftого кiнця».

18 квiтня MiHicTP закордонних справ п. Мiлюков У HOTi урядам краУн Антанти пiдтвердив BipHicTb POcil союзницьким зобов'язаннямта·ii ГOTOBHicTb переможно завершити вiЙну.

19

Поява 20 квiтня «ноти Мiлюкова» у IIpeci викликала вибух обурення серед солдатiв та на промислових пiДПРИЕ:мствах. Народ вийшов на вулицi з вимогами вiдставки Тимчасово­

го уряду та llередачi влади до рук Рад. Одночасно на заклик

керiвництва партii' кадетiв на вулицю вийшли й прибiчники

урядово"i полiтики. 21 квiтня У кiлькох мiсцях Петрограда вiд­

булися збройнi сутички, що свiдчили про глибокий розкол ре­

волюцiйних сил у питаннi про вiЙну. Лише пiсля постанови Петроградсько'i Ради про заборону на два днi вуличних дсмон­ страцiй криза була спрямована у русло переroворiв, пiдсум­

ком яких стала вiдставка П. Мiлюкова та ВОЕ:ННОГО MiHicTpa

О. Гучкова, а також формування 5 травня коалiцiйного уряду пiд головуванням Г. Львова. У новому урядi були репрезен­

TOBaHi Bci полiтичнi течi'i, за винятком крайньо правих та

бiлыllвикiв•. OKpiM О. Керенського до коалiцiйного уряду

ввiйшли ще п'ять мiнiстрiв-соцiалiстiв та десять представни­

KiB буржуазних партiЙ. В основу створення нового кабiнету

була пок:taдена iдея громадянськоi' злагоди, полiтичного спiв­

робiтництва буржуазi'i й революцiйно'i демократi'i.

Коалiцiйний уряд оголосив про своу намiри домагатися ЯК­ найшвидшого укладення миру «без анексiй i контрибуцiй на

засадах самовизначення народiв», запровадження контролю

над виробництвом, змiцнення opraHiB влади, прискорення

скликання Установчих зборiв. Створення коалiцiйного уряду стало важливою подiЕ:Ю в iCTOpii' P9ci'i 1917 р., воно давало шанс демократичним силам на подолання розколу у суспiльСТВ\ та його мирну еволюцiю.

Безпосереднiм наслiдком KBiTHeBoi' урядовоi' кризи став пе­ релом у настроях суспiльства. 30крема, кадсти, якi втрати.J1И

своУ позицi'j в урядi, на засiданнi центрального проводу партi'i ухваJlИЛИ рiшення «бiльше не зв'язувати себе з революцiЕ:Ю»

та «готувати сили для боротьби з нею».

Криза влади fюсилила лiворадикальнi настроТ в масах,

зростання серед них впливу бiльшовикiв, якi розгорнули ак­

тивну роботу серед солдатiв, найбiднiшого селянства та сту­

дентства. Мережа бiльшовицьких орган}зацiй розширювала-

20