13.Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки

Соціально орієнтовану ринкову економіку, яку прагнуть створити постсоціалістичні країни, можна визначити як систему, в основі якої переважає приватна власність, свобода підприємництва, вільний продаж усіх факторів виробництва, товарів та послуг. Головні завдання перехідного періоду від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової системи такі:

-реформування відносин власності;

- роздержавлення (обмеження втручання держави в економічне життя суспільства аж до повного вилучення, відмова від прямого управління держави економікою, створення умов для зростання кількості господарюючих суб'єктів);

- приватизація (перехід у приватну власність значної частки державної власності);

- демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії);

- лібералізація, яка набуває двох форм - внутрішньо-економічної{усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг, запровадження свободи торгівлі юридичних та фізичних осіб і підпорядкування діяльності товаровиробника умовам ринку) і зовнішньоекономічної (розширення доступу в країну іноземних інвестицій; роздержавлення зовнішньоекономічних зв'язків і зняття протекціоністських обмежень на експорт; зняття обмежень на імпорт; конвертованість національної валюти тощо).

- макроекономічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, припинення надлишкової грошової емісії та пільгового кредитування, що спричиняють інфляцію);

- формування ринкової інфраструктури;

- соціальний захист найвразливіших верств населення. Концепції трансформації адміністративно-командної

економіки в ринкову:

- інституціонально-кейнсіанський варіант еволюційних змін, або градуалістської політики;

- ліберально-монетарний варіант радикальних змін, або політики "шокової терапії".

Реформування економіки передбачає:

- встановлення динамічної рівноваги на споживчому ринку шляхом легалізації та розвитку приватного сектору;

- поширення ринкових механізмів спочатку на виробництво та збут споживчих товарів, а згодом і на інвестиції;

- лібералізація цін зі збереженням державного контролю за ними;

- формування двосекторної моделі економіки, де превалюють приватні структури у споживчих галузях економіки, а державні й ті, що контролюються державою,-у виробництві інвестиційних товарів;

- спад виробництва, зумовлений не зміною його технологічної та соціально-економічної структури, а політикою лібералізації;

- гіперінфляція як наслідок лібералізації;

- глибоке розшарування за доходами різних верств населення.

Головні риси концепції радикальних змін, або політики "шокової терапії"; Реформування економіки передбачає:

- проведення впродовж 1- років радикальних антиінфля-ційних стабілізаційних заходів:

- моментальну лібералізацію цін;

- максимальне усунення держави від втручання в економічні процеси;

- ліквідацію переважної більшості субсидій;

- запровадження повної фінансової самостійності підприємств тощо;

- здійснення протягом 10-15 років фундаментальних перетворень в економіці.