9. Ефективність виробництва та її критерії

Оцінка діяльності підприємства проводиться на основі комплексного аналізу складає її ефективність. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат добитися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона вимірюється зіставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої і матеріалізованої праці на його досягнення. Найважливішими показниками економічної ефективності суспільного виробництва служать трудомісткість, матеріаломісткість, капіталомісткість і фондомісткість. Трудомісткість продукції - величина, зворотна показником продуктивності живої праці, визначається як відношення кількості праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, до загального обсягу виробленої продукції:

t = T / Q

де t - трудомісткість продукції;

Т-кількість праці, витраченої у сфері матеріального виробництва;

Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило, валової продукції).

Матеріаломістьскість суспільного продукту обчислюється як відношення витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці до валового суспільного продукту.Матеріаломісткістьпродукції галузі (об'єднання, підприємства) визначається як відношенняматеріальнихвитрат до загального обсягу виробленої продукції: т = М / Q

де т - рівень матеріаломісткості продукції;

М - загальний обсяг матеріальних витрат на виробництвопродукції у вартісному вираженні;

Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило, валової продукції).

Показник капіталомісткості продукції показує відношення величини капітальних вкладень до обумовленому ними приросту обсягу продукції, що випускається: Кq = К / DQ,

де Кq - капіталомісткість продукції;

К - загальний обсяг капітальних вкладень; DQ - приріст обсягу продукції, що випускається. Капіталомісткість можна розрахувати і по відношенню до приросту виробленого національного доходу.

Фондомісткість продукції обчислюється як відношення середньої вартості основних виробничих фондів народного господарства до загального обсягу виробленої продукції: | = F / Q

де | - фондомісткість продукції;

F - середня вартість основних виробничих фондів народного господарства;

Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило, валової продукції).

Фондомісткість так само, як і капіталомісткість, можна розрахувати і по відношенню до виробленого національного доходу.

10 .Роздержавлення та приватизація власності в Україні

Види власності, передбачені Законом України "Про власність"

Сучасна перехідна економіка України може ефективно функціонувати лише при наявності в ній різноманітних видів і форм власності. Головним шляхом перетворення відносин власності стало роздержавлення. Воно є загальносвітовою тенденцією. Досвід, накопичений розвинутими країнами, свідчить, що роздержавлення не тотожне виходу держави з економіки. Проблема роздержавлення особливо актуальна для країн, які здійснюють перехід від тотального одержавлення до ринку. Роздержавлення - це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності. Воно означає істотне скорочення державного сектора економіки і масштабів державного втручання в економіку.Роздержавлення-це загальноекономічний процес.

Форми і методи роздержавлення

Роздержавлення:

в межах державної власності,

поза межами державної власності,

демонополізація,

децентралізація,

нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Приватизацію ж можна розуміти як форму роздержавлення, що передбачає перетворення державної власності в приватну. Власне, суть приватизаціївизначається самою суттю приватної власності. Насамперед це створеннямеханізму реалізації приватної власності виробника в нових умовахвиробництва, перетворення його в повноправного хазяїна, забезпечення йому увсіх сферах господарської діяльності прямої залежності рівня споживання відрівня виробництва. Отже, якісне відтворення та більш ефективне використання власності на засоби виробництва на сучасному етапі неможливі без зміни відносивласності. Тобто, без передачі частини власності з рук держави приватнимфізичним та юридичним особам, що передбачає створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціальне орієнтованоїекономіки. Проте слід пам'ятати, що при розподілі державної власностінеминучими є соціальні перекоси й конфлікти. Як же уникнути цихсоціальних конфліктів і по справедливості (якщо це взагалі можливо) провести роздержавлення й приватизацію власності? В цілому, в суспільнійсвідомості намітилися три основні підходи (шляхи) до вирішення проблемироздержавлення й приватизації власності. Перший передбачає звичайнупередачу державних підприємств у власність трудових колективів. Другий розподіл державної власності або певної її частини між усіма членамисуспільства. Причому, і перший, і другий підходи передбачають, восновному, безоплатну передачу власності в руки громадян або трудовихколективів. В основі третього підходу лежить продаж державної власностігромадянам і недержавним юридичним особам.