Таблиця 9.14 Аналіз впливу зворотних відходів на випуск продукції

Показники	Минулий рік	Звітний рік
1. Сировина і матеріали, тис. грн	2 274	2 385
2. Зворотні відходи за ціною можливого використання, тис. грн	0,19	0,175
3. Зворотні відходи за ціною початкової сировини, тис. грн	–	0,68
4. Випуск товарної продукції, тис. грн	3 300	3 500

Методика оцінки впливу зворотних відходів така:

1. Знаходиться зміна в сумі зворотних відходів: 0,175 – 0,19 = – 0,015 тис. грн.

2. Визначається, у скільки разів первинна сировина дорожче за вартість відходів: 0,68 / 0,175 = 3,886.

3. Знаходиться вартість збільшення зворотних відходів за первинною ціною: (– 0,015)  3,886= – 0,058 тис. грн.

4. Визначається необхідна кількість сировини і матеріалів на 1 грн то­вар­ної продукції на рівні матеріальних витрат минулого року: 2 274 / / 3 500 = 0,6497 грн.

5. Встановлюється додатковий випуск продукції за рахунок скоро­чення зво­ротних відходів відносно рівня попереднього року: – 0,015 / / 0,6497 = 0,023 тис. грн.

Таким чином, за рахунок того, що в звітному році була скоро­че­на кількість зворотних відходів на 0,015 тис. грн, збільшився випуск про­дук­ції на 0,023 тис. грн.

Без створення дійової, ефективної системи обліку і стимулювання ви­користання відходів і вторинних ресурсів усі кроки, що робляться сто­сов­но поліпшення використання матеріальних ресурсів, виявляться без­ре­зультатними, тому необхідне вживання окремих заходів щодо створення ефективного механізму обліку і стимулювання використання відходів і вто­ринних матеріальних ресурсів у виробництві.

9.6. Аналіз нормативної бази з витрат матеріалів

Нормування витрат сировини і матеріалів, його вдосконалення – найважливіші передумови раціонального споживання сировини і мате­рі­алів у виробництві. Від організації нормативного господарства залежить дієвість системи ефективності планування і фактичного використання ма­те­ріальних ресурсів на виробничі потреби.

Норма витрат становить завдання, яке фіксує гранично допустиму ве­личину витрат конкретних матеріальних ресурсів на одиницю продукції або роботи. Вони можуть бути індивідуальними (на одиницю конкретного ви­робу), груповими (середній рівень витрат на одиницю однотипної про­дук­ції), подетальними і повузловими.

Оптимальна кількість сировини, матеріалів, палива, енергії й інших пре­д­метів праці, які можуть бути витрачені на виробництво одиниці про­дук­ції або виконання певної роботи, називають нормою витрати. Норми ви­трати розробляються за видами споживаної сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, робіт і послуг у натуральному вираженні, на одини­цю технічного параметра.

Прогресивною для підприємства вважається та норма, яка розроб­ле­на в умовах застосування передових технологічних методів вигото­влен­ня продукції, нової техніки й організації виробництва й передбачає менші пи­томі витрати матеріалів порівняно з попереднім періодом.

Планова (нормативна) матеріаломісткість виробів, так само як і пла­но­ва (нормативна) собівартість продукції, спирається на норми витрат. Від їх реальності й об'єктивності залежить правильність обчис­лення планів рівня (ліміту) матеріальних витрат.

Важливість аналізу визначається тим, що на окремих підприєм­ствах існує практика застосування завищених норм витрати сировини і ма­те­рі­алів з метою отримання невиправданої економії матеріальних ресурсів. Це призводить до штучного дефіциту окре­мих матеріалів, створює труднощі для самого підприєм­ства: скуп­чу­ються різні матеріальні цінності, зростає плата за їх вико­ристання, збіль­шу­ються витрати на їх складування, зберігання. Тому в процесі аналізу ви­ко­ристання матеріальних ресурсів необхідно здійсню­вати перевірку об­ґрунто­ваності норм витрат. Для цього зіставляються:

• поточні норми і фактичні витрати із середньогалузевими нормами, по­точні норми з нормами минулого року;

• відносна матеріаломісткість нової продукції зі старою;

• фактичні витрати з поточними нормами;

• поточні норми із затвердженими керівною організацією.

Аналіз проводиться з метою вивчення прогресивності діючих на під­при­ємстві норм, їх динаміки й обґрунтованості. Аналіз нормативного господарства дозволяє встановити міру охо­п­лен­ня матеріальних ресурсів нормованої витрати в основних і допоміжних ви­робництвах, міру деталізації норм витрати за видами продукції або ро­біт, облік зміни норм і відхилень від норми.

Важливим показником прогресивності норм служить коефіцієнт ви­ко­ристання матеріалів. У машинобудуванні, наприклад, існують такі його різно­види, як: коефіцієнт використання матеріалів у механічних це­хах, який визначається співвідношенням маси деталі та норм витрати ма­тері­аль­них ресурсів; коефіцієнт розтину, що застосовується для хара­кте­ри­с­ти­ки використання листових матеріалів, який дорівнює відношенню ма­си заготовки і норми витрати і ряд інших показників.

У процесі аналізу важливо не тільки з'ясувати суму відхилень фак­тич­ної витрати від нормативної (економії чи перевитрати), але і причини їх виникнення, що залежать і не залежать від роботи підприємства. До них відносяться застосування поліпшеної якості матеріалів і економічних про­фі­лів, упровадження замінників, удосконалення технічних процесів і під­ви­щення коефіцієнтів використання матеріалів, удосконалення конструкцій, покращення вагових характеристик машин і обладнання та ін.

Узагальнюючи результати аналізу ефективності використання тру­дових і матеріальних ресурсів, довгострокових активів, встановлюють комплектний резерв, тобто найменший резерв, забезпечений трьома видами ресурсів.