Таблиця 8.4 Аналіз вікового складу устаткування

Найменування устаткування	Встановлено устаткування на кінець періоду у роках роботи				Усього	Питома вага, %
	до 5	від 5 до 10	від 10 до 20	понад 20
А	25	49	6	8	88	12,8
В	1	2	1	1	5	0,72
С	7	15	7	6	35	5,1
Д і т. д.	21	13	19	8		8,987
Інші	64	78	31	26	199	28,9
Разом	233	240	126	98	687	100
Число одиниць кожної інтерваль­ної групи у відсот­ках до підсумку	32,45	34,95	18,34	14,26	100

(8.7)

де Г_в – верхня границя інтервалу, років;

Г_н – нижня границя інтервалу, років.

Унаслідок чого за кожною інтервальною групою одержано:

І_гр. ;

ІІ_гр. ;

ІІІ_гр. ;

ІV_гр. .

Середній вік устаткування дорівнює:

(2,5 х 0,3245) + (7,5 х 0,3495) + (15 x 0,1834) + (25 х 0,1426) = 9,76 року.

Отриманий результат свідчить про те, що на підприємстві встанов­ле­не застаріле устаткування. Значну питому вагу має устаткування віком понад 20 років.

Під час аналізу забезпеченості підприємства основними фондами по­рівнюють наявні основні фонди з плановою потребою в них як у цілому, так і за їх основними видами. Аналізується наявність не встанов­леного устат­кування, а визначається дійсна потреба в ньому.

Усе устаткування підрозділяють на наявне, встановлене і діюче. До на­явного відноситься все устаткування на підприємстві незалежно від то­го, де воно знаходиться в цеху, на складі й у якому стані.

Встановлене устаткування – це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться в цехах.

Діюче устаткування – це все фактично працююче у звітному періоді устаткування (незалежно від часу його роботи).

На підставі цих даних розраховується ряд коефіцієнтів:

• використання наявного устаткування визначається як відношен­ня діючого устаткування до його наявності;

• використання встановленого устаткування обчислюється як відно­шен­ня кількості діючого устаткування до встановленого.

Приріст основних фондів може здійснюватися не тільки введенням в екс­плу­атацію нових основних фондів, але і їх модернізацією. Модер­ні­за­ція здійснюється за рахунок засобів, призначених на капітальний ремонт з амор­тизаційного фонду, і, як правило, співпадає з капітальним ре­мон­том устаткування. Модернізація устаткування підвищує його продук­тив­ність, знижує собівартість виробів, що випускаються. Перш ніж розробити план модернізації, необхідно визначити ефективність модернізації верстата по­рівняно з ефективністю нової моделі цього верстата і його заста­рі­ло­го екземпляра (табл. 8.5).