5. Правила приймання

5.1. Перед передаванням на поліграфічне підприємство оригінал має пройти контроль якості у видавця (замовника) на його відповідність вимогам розділу 4 цього стандарту.

Якщо виявлено невідповідність оригіналу вимогам цього стандарту, то його вертають переробити з потрібним записом у карту видання чи в спеціальний журнал.

Якщо ілюстраційний півтоновий оригінал відповідає вимогам цього стандарту, то дані записують у технічний паспорт ілюстраційного оригіналу (додаток Б) та у специфікацію.

5.2. Оригінал треба передавати на поліграфічне підприємство повністю скомплектованим та з вихідними відомостями, оформленими згідно з вимогами ГОСТ 7.4. Оригінал супроводжують специфікацією, супровідним листом і (в разі потреби) попереднім графіком проходження замови. Ілюстраційні півтонові оригінали супроводжують технічним паспортом оригіналу. Супровідний лист має містити детальний перелік усіх складових частин оригіналу чи частин, що їх перевидаватимуть пізніше або замовлених для відтворювання на іншому поліграфічному підприємстві, та повинен бути підписаний завідувачем виробничого відділу чи уповноваженою для цього особою.

Оригінал, специфікація та технічний паспорт повинні бути підписані відповідальними особами замовника.

5.3. Поліграфічне підприємство зобов'язане протягом п'яти робочих днів від дня надходження оригіналу перевірити його комплектність і відповідність вимогам цього стандарту та супровідної документації. У разі невідповідності оригіналу вимогам цього стандарту поліграфічне підприємство вертає оригінал видавцеві (замовнику) на доопрацювання із супровідним листом, де зазначає виявлені у ньому порушення.

6. Методи контролювання

1. Комплектність оригіналу перевіряють, переглядаючи наявний матеріал та порівнюючи з даними специфікації і супровідного листа.

2. Формат оригіналу, розміри берегів, формат таблиць і граф у них, точність взаєморозташунку окремих елементів треба перевіряти лінійкою з ціною поділки 1 мм за ГОСТ 427, а прямокутність оригіналу - косинцем згідно з ГОСТ 5094.

3. Формат сторінки без берегів, формат шпальти, розміри розкладок, середника, розбивку, формат додаткових елементів оригіналу, розмір спуску, кегель шрифту треба перевіряти друкарським рядкоміром.

4. Гарнітуру та накреслення вічка шрифту треба перевіряти оглядово, порівнюючи оригінал з каталогом шрифтів.

5. Товщину ілюстраційного оригіналу треба перевіряти товщиноміром із верхньою межею вимірювання до 10 мм і похибкою ± 0,01 мм.

6. Якість тексту в оригіналі (дублікаті), якість поверхні ілюстраційного оригіналу, наявність усіх елементів зображення на ньому, відсутність дефектів, рівномірність глянсу, рівномірність штрихових елементів і якість ретуші треба перевіряти за допомогою лупи згідно з ГОСТ 25706.

7. Ширину штрихів і відстань між ними треба перевіряти за допомогою мікроскопа типу МПБ-3 з ціною поділки 0,05 мм.

8. Рівномірну насиченість штрихових елементів треба перевіряти оглядово, порівнюючи штрихові елементи на оригіналі з відповідними елементами на еталоні.

9. Колірність зображення оригіналів, призначених для монтування, треба перевіряти оглядово, порівнюючи кольори на сюжетно важливих ділянках окремих оригіналів.

10. Зернистість оригіналу треба перевіряти за допомогою лупи, кратність якої відповідає масштабу відтвору оригіналу.

11. Наявність деталей зображення на світлих, середніх і темних ділянках півтонового оригіналу треба перевіряти за допомогою лупи чи мікроскопа типу МПБ-3.

12. Оптичну густину прозорих оригіналів треба перевіряти денсиметром пропускання, непрозорих оригіналів - денсиметром відбивання.

Мінімальну оптичну густину треба міряти на найсвітліших нейтральних ділянках зображення. Якщо таких ділянок на багатоколірному оригіналі немає, то її треба міряти, застосовуючи три зональні світлофільтри на найчистіших за кольором кольорових ділянках зображення. Найменше з отриманих значень треба взяти за мінімальну оптичну густину оригіналу. На багатоколірному діапозитиві не треба враховувати бліки та зображення об'єктів, що світяться. Вимірювати треба, застосовуючи світлофільтр, що за кольором найближчий до кольору вимірюваної ділянки.

Максимальну оптичну густину треба заміряти на найтемніших ділянках зображення оригіналу. Якщо таких ділянок на багатоколірному оригіналі немає, то треба міряти її, застосовуючи три зональні світлофільтри на найтемніших кольорових ділянках зображення. Найбільше з отриманих значень треба взяти за максимальну оптичну густину оригіналу. Під час визначання максимальної оптичної густини багатоколірного діапозитиву не треба враховувати ділянки зображення, які не містять деталей рисунка. Якщо міряти, застосовуючи зональні світлофільтри, найбільшу з отриманих величин треба взяти як максимальну оптичну густину оригіналу.

13. Інтервал оптичних густин оригіналу треба перевіряти, визначаючи його як різницю між максимальною та мінімальною оптичними густинами зображення на оригіналі.

14. Різкість зображення на оригіналі треба перевіряти за допомогою мікроскопа типу МПБ-3 чи лупи за ГОСТ 25706, кратність яких відповідає масштабу відтвору оригіналу.

Межі зони розмитого переходу треба визначати оглядово, відшукуючи на оригіналі місця початку та кінця помітної зміни оптичної густини. Допускну зону розмитого переходу L в мікрометрах треба визначати за формулою

L=10⁴lm, (1)

де т — масштаб відтвору, %.

Для зображень, які розглядають на відстані понад 1 м (плакати тощо), допускну зону розмитого переходу треба визначати за формулою

L=33,3S/m, (2)

де S — відстань, на якій розглядають репродукцію, мм.

Щоб визначити зону розмитого переходу на оригіналах з творів мистецтва, у формулу (1) чи (2) треба ввести поправковий коефіцієнт 0,5.