2. Які ускладнення можуть виникнути при сторонніх тілах в киш? Діагностика та лікування.

Сторонніми тілами наз усі предмети чи їх част, або ж утв органіч або неорганіч пох, що потрапл в орг і які не повинні бути там у нормі. Сторонні тіла потрапл в орг за різних умов та різними шляхами. Структура, розмір та форма сторонніх тіл різноманітні.

Хворих госпіталізуют, спостерігають (контроль за переміщенням тіла за допомогою рентгеноскопії та рентгенографії, огляд випорожнень). У цей період хворим дають їжу, що багата на клітковину. У разі тривалої затримки (1—2 доби) стороннього тіла, яке рух киш, навіть якщо воно не зумов гостр проявів, його видал хір. Якщо ж стороннє тіло спричин гострі явища - оперують негайно, незалежно від положення цього тіла.

Ускладненнями при потраплянні сторонніх тіл в киш тварини може бути його закупорка, непрохідність, інвагінація кишки, розрив кишок тощо.

Варіант 13

1) НОВОУТВОРЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ (Neoplasmata in cavo orali) У дом. тварин, особливо собак, у рот. пор. нерідко зуст. папіломи (фіброепітеліоми) завбільшки від кількох мм до 1-2 см, переважно із загостреними кінцями. Вони можуть густо вкривати губи, язик, щоки, піднебіння; часом зливаються між собою. У ВРХ, коней, свиней, а іноді у собак під яснами утвор. епуліси - розростання окістя альвеолярного відростка. Із збіл. їх розмірів руйнується сл. об., епуліс набуває кулеподібної форми. Його консистенція щільна, не рідко з ознаками руйнування.

Епуліси значних розмірів зумовлюють поруш. приймання ко рму, розхитування зубів, періодичні кровотечі з рота. Тварина виснажується.

Лік. Поодинокі новоутв. на ніжках зрізають ножицями, а рану припікають 10%-ним ро-ном йоду, нітрату срібла або розфокусованим променем лазерного скальпеля. При множинних папіломах під основу найбільших із них вводять ефір, 3%-ний р-н новокаїну на 30%-ному спирті; через деякий час вони само собою відпадають. При масовому папіломатозі добрі результати дає в\в введення 0,5%-ного р-у новокаїну (до 100 мл для вел. тв.) 3-5 разів з інтервалом 4-5 днів. Папіломи поступово зменш. в розмірах і зникають. При епулісах операція показана лише на початку захворювання. Видаляють новоутворення, уражені зуби і кінець альвеолярного від ростка в межах здорових тканин.

2) Міозити (Myositis) Зустр. переважно у коней і собак. За перебігом поділя ються на гост. і хрон.; за хар. зап. процесу - на асептичні (паренхіматоз., інтерстиціальний, фіброз., осифікуючий) і гнійні; за етіол. факторами - на травматичний, ревматичний та інфекційний.

Ревм. міозит – заг. Інф.-алергічна хвороба, що супров. дистрофічними проц. в системі спол. тк.. Реєструється у всіх видів тв., особливо у коней і собак, як заг. уражен. організму, що прояв. ураж. опорно-рухового апарата. Іноді процес пошир. і на плечовий суглоб.

Лік. Хвору тв. переводять у сухе тепле приміщ., що добре провітрюється, забезпеч. доброякіс. кормами, багатими віт., макро-і мікроелем.; із раціону виключ. Кис. корми. З метою етіотропної терапії застос. антибіотики у терапев-тичних дозах (пеніцилін або його препарати), препарати десенсибілізувальної дії (димедрол, діазолін, супрастин, тавегіл, натрію тіосуль фат тощо). Для пригнічення зап. проц при ревматизмі широко заст. нестероїдні (бутадіон, бруфен, брустан, піроксикам) і кортикостероїдні (кортизон, гідрокортизон, преднізолон, дек- саметазон тощо) препарати, а також натрій саліцилат (в/в 10%-ний р-н в дозі 100-200,0 мл вел. Тв., 20-50,0 - дрібним, 1-2 рази на день); як жарознижувальні і аналгезуючі - аналь-гін, амідопірин, пенталгін у терапевт. дозах. Місцево заст.. подразливі мазі, лініменти, що містять метилсаліцилат, камфорний або нашатирний, спирт, олію блекоти, хлороформ та ін., 30%-ний р-н димексиду, ізатизон, фізіотерапевтичні процедури (парафінові аплікації, зігрівальні компреси, діатермію, солюкс, інфраруж тощо).

Для підв. резистентності організму заст.- новокаїнову, тканинну, гемолазеротерапію, реінфузію ультрафіолетом опроміненої крові. При хрон. пер. заст. підшкірні (через день) ін'єкції вератрину, а для розсмоктування ревм. гранульом - йонофорез з йодом, лідазою тощо.

Варіант 14

1) Ірит - запал райдужки

Лікування. Повинно бути своєчасним. В око 3—4 рази на день закапують 1%-й р-н атропіну з додав, 0,5%-го новокаїну. Показані субкон'юнктивальні ін'єкції адреналіну 1:1000 (зменшує ек­судацію), гідрокортизону, преднізолону тощо (діють протизапально). Застосовують ретробульбарну нов., блокаду, при хрон, іритах — тканинну терапію, аутогемотерапію тощо. У разі гнійного зап, здійснюють місцеве та загальне антисептичне лікування. Зокрема, призначають гентаміцин, який швидко проникає в інтраокулярні структури. Препарат дуже корисний при ендоокулярних інфекціях (ірити, іридоцикліти, увеїти, ендофтальміти). На основі гентаміцину запропоновані такі ефективні лік,засоби, як "Тобрекс", "Ірис" та ін. При скупченні у передній камері ока гнійного ексудату його відсмоктують шприцом із подальшим уведенням антибіотико-новокаїнового розчину.