2. Класифікація блефаритів

Блефарит – запалення повік. Розрізняють поверхневі (блефарит) і глибокі (флегмона) запалення. Ячмінь – абсцедування мейбомієвої залози або залоз Зейца або Молла. Мейбоміт – запалення мейбомієвої залози, часто в результаті розвитку стафілококової інфекції. Халязіон – закупорка протоку і затримка секрету мейбомієвої залози. Ювенільна піодерма – з інтенсивною стафілококовою інфекцією з вираженою запальною реакцією та токсини стафілокока у молодняка. Хронічний бактеріальний блефарит – зазвичай в результ. алергічної реакції та токсини бактерій.

Варіант 18

1. Атрофії м’язів тазової кінцівки: причини, лікування

Атрофія - зменшення в обсязі м'язів внаслідок різних патологічних станів організму. Причини окремих видів атрофії: тривала бездіяльність м'язової тканини внаслідок хронічних запальних процесів в сухожиллях, суглобах і кістках кінцівок (функціональна атрофія); безпосереднє пошкодження м'язів, що супроводжується розвитком миозитов або міопатоз (травматична атрофія) ; тривале здавлювання м'язів, а також тромбоз і емболія судин, що живлять ту чи іншу групу м'язів (ішемічна атрофія); захворювання центральної і периферичної нервової системи, сильні болі, паралічі (нейтропатіческая атрофія).

Лікування. Увагу звертають на усунення основного захворювання, що викликало розвиток атрофії. Призначають масаж м'язів, проводки і дозовану роботу. У запущених випадках втирають подразнюючі лініменти, внутрішньом'язово вводять один з наступних розчинів: ізотонічний розчин натрію хлориду 100-200мл великим тваринам в різні місця ураженої області, до трьох ін'єкцій з 3-5-денним проміжком; 0,25%-ний розчин новокаїну в суміші з кров'ю того ж тварини в співвідношенні 3: 1 або 2: 1 в дозі 75-100 мл, до трьох ін'єкцій з перервою в 2-3 дні; 3-5%-ний розчин натрію хлориду в дозі 10-25 мл для великих тварин з подальшим масажем і теплим закутуванням. Крім того, рекомендується підшкірно вводити розчин вератрин і стрихніну в загальноприйнятих дозах. З фізичних методів лікування при атрофіях м'язів показані ритмічна гальванізація, фарадізація, діатермія, УВЧ-терапія, опромінення лампами інфрачервоних променів.

2. Лікування гнійних ран

Місцеве і загальне. Місцеве – механічна, фіз. та хім. Антисептика. У першу фазу користуються протизапальними, протимікробними і проти токсичними засобами. Після видалення гнійного ексудату і мертвих тканин у рану вводять наа 3-4 дні марлевий дренаж, змочений мазі Вишневскього. Можна обробляти дренажі 3% р-ом борної кислоти, 0,02% р-ом хлоргексидину, 1% фурациліном чи протимікробними порошками (антибіотики, сульфаніламіди). З 2-ї доби – мазі левомеколь, левосин, мірамістин. У другу фазу - мазі з стимулювальними речовинами – 5% і 10% метилурацилова, солкосерил, актовегін, синтоміцинова і стрептоцид на емульсії. Використ. Пов’язки з Вишнєвськогона касторовому маслі. Після заповнення рани грануляційною тканиною її лікують, як у 1 фазу.

Варіант 19

1. Флегмона передпліччя: патогенез, клінічні ознаки, лікування

Це гостре дифузне гнійне западення пухкої сполучн клітковини. Клін озн залежать від етіології, патогенезу, перебігу. При пш флегмоні відмічають наростаючу дифузну гарячу болючу припухлість в ділянці передпліччя. Шкіра натягнута набрякла, а на стадії серозної ексудації вона щільна, через 3-4 дні – тістувата. Пізніше – фокуси абсцедування. Температура тіла підвищена, стан пригнічений, регіонарні лімф вузли збільшені. Є змішана кульгавість. Підфасціальна та міжфасціальна флегмона щільна, надто болюча, гаряча припухлість в межах фасціальних футлярів. Фокуси абсцедування мало помітні. Міжмязова флегмона характ болючістю, збільшенням обєму, тургору пошкоджених мязів. Пш клітковина набрякла. При прориві зон абсцедування витікає гнійно-кровянистий ексудат.

Лік: якщо серозна: зігрівальні компреси, антиб; при фокусах абсцедування: розрізають і лік як гнійні рани. При під та міжфасціальних флегмонах розсікають, вичищають, можна дренажі. Можна заст протисептичну та загальностимулюючу терапію.