51.Найдавніші чергування голосних

27. Лінгвістичні особливості приголосних /дз/ /дз'/ /ц/ /ц'/ та /дж/

Деякі приголосні фонеми мають ще меншу кількість протиставлень, однак їхня фонематичність є доведеною, оскільки вони виконують основні функції фонеми – конститутивну, ідентифікаційну та розрізнювальну. Це стосується насамперед фонем /дз/ та /дз'/, /ц/ та /ц'/для яких немає квазіомонімів. Деякі тверді фонеми є маловживаними, напр. ц, активність якої нижча за 1 %, і особливо [дж] і [дз], активність яких нижча за 0,1 %.

Небагато протиставлень має фонема /дж/ , але вона є самостійною фонемою. Переконливими є протиставлення: во/дж/у – во/ж/у, ка/дж/у – ка/ж/у, хоча є чимало випадків, коли замість /дж/ у просторіччі вживається /ж/ без зміни значення: хо/дж/у – хо/ж/у, бро/дж/у – бро/ж/у, са/дж/у – са/ж/у.

Палаталізовані африкати [ц ́], [дз ́] відрізняються підняттям середньої спинки язика до твердого піднебіння. Зустрічаються в малій кількості слів, зокрема у словах: хлопець, ґедзь.

Така ж ситуація і з фонемами /дз/ та /ц/, але також існують слова, в яких ці фонеми є смислорозрізнювальними: дзенькнути, дзиґа (слів зенькнути та зига не існує). Але, як і й випадку з /дж/, існують слова, що в просторіччі репрезентують /дз/ як не окрему фонему, але такі слова є ненормативними: кукурудза – кукурудза.