20. Класифікація приголосних за місцем творення.

Місце творення приголосних визначають за рухом активних мовних органів до пасивних. За місцем творення приголосні поділяють на губні, язикові та глоткові.

Губні приг. творяться внаслідок зближення/зімкнення активного мовного органу – нижньої губи, з верхньою губою/верхніми зубами, і в залежності від того, з яким пасивним органом взаємодії активний орган, поділяються на губно-губні (б, п, в, м) та губно-зубні (ф).

Серед язикових приг-х розрізняють передньоязикові, які творяться внаслідок торкання кінчика язика і передньої частини спинки язика до зубів/ альвеол. Передньоязикові поділяються на передньоязикові зубні (д,т,н,л,з,с,дз,ц,з*,с*,дз*,ц*), передньояз альвеолярні (ж,ш,дж,ч,р,р*), передньояз піднебінно-зубні (д*,т*,н*,л*).. Середньоязикові творяться внаслідок наближення середньої частини спинки язика до середньої частини піднебіння: /й/. Задньоязикові творяться внаслідок контакту задньої частини спинки язика із задньою частиною піднебіння: ґ, к, х.

Глотковий (фарингальний) /г/ твориться внаслідок зближення задньої спинки глотки з коренем язика.

21. Класифікація приголосних за способом творення шуму.

Ця класифікація враховує хар-р перепони, що утворюється між активним і пасивним мовними органами. За способом творення приголосні поділяються на зімкнені, щілинні, зімкнено-щілинні (африкати) та вібранти (дрижачі.)

Зімкнені утворюються внаслідок тісного зімкнення між активним і пасивним мовними органами. Під тиском струменя повітря зімкнення із силою розривається, внаслідок чого утворюється специфічний для певної артикуляції вибух – тому ці звуки ще називають проривними/вибуховими. Зімкнені поділяються на зімкнено-ротові, при творення яких повітря не потрапляє до носа (б,п,д,т,д*,т*, ґ,к) та зімкнено-носові, при творенні яких у ротовій порожнині утворюється тісне зімкнення, як і при творенні проривних, але при цьому одночасно опускається м*яке піднебіння, лишаючи вільний прохід до носової порожнини: м,н, н*. Зімкнено-носові називають іще замкнено-прохідними.

Щілинні приголосні творяться внаслідок того, що активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину, струмінь видихуваного повітря, проходячи крізь неї, утворює специфічний для цих звуків шум. Залежно від локалізації щілини, їх поділяють на щілинні серединні (при їх творенні щілина утворюється по середині язика): в,ф,з,з*,с,с*,ж,ш,г,х,й та щілинні бокові (краєчки язика загортаються і утворюються бокові проходи по боках): л, л*.

Зімкнено-щілинні/африкати – звуки складної артикуляції, при творенні яких активний мовний орган, наближаючись до пасивного, спочатку утворює зімкнення, але замість моментального прориву, зімкнення поступово переходить у коротку щілину: дж, дз, дз*, ч, ц, ц*.

Дричажі/вібранти: кінчик язика періодично або притискається до альвеол, або відходить від альвеол, утворюючи своєрідне дрижання – вібрацію: р, р*.

До характеристики приголосних за способом творення входить поняття фокусу творення. Фокус творення – це місце зближення/контакту язика з піднебінням. Більшість приголосних є однофокусними, двофокусні – всі шиплячі (ш, дж, ч, ж).