15. Голосні укр. Мови Загальна хар. Лінгвістичні (фонологічні) особливості

Голосні звуки - звуки мови, в основі яких лежить музикальний тон, утворюваний при розкритому мовному каналі внаслідок коливань голосових зв'язок і дальшої модифікації цих коливань у надгортанних порожнинах.

Артикуляційні особливості:

Місце творення (рух язика в горизонтальній площині) - передній ряд (передня дорсальність) [і][и][е], задній ряд (задня дорсальність) [у][о][а]. Голосні сер. ряду в укр. м. відсутні.

Спосіб творення (рух язика по вертикалі - ступінь підняття язикової спинки до піднебіння)- Високе підняття [і][у], високо-середнє [и], середнє [е][о], низьке [а].

Огубленість (лабіалізація) (визнач. за губною активністю) -лабіалізовані [о][у] нелабіалізовані [а][и][е][і]

Відкритість/закритість голосного (визнач. за більшим чи меншим розкриттям ротової порожнини - широкі (відкриті) [е][о][а], вузькі(закриті) [и][і][у]

Мязова напруженість Більш напружені [і][и][у], менш напружені [а][о][е]

За акустичними ознаками - бемольні [о][у], дієзні [і][и], нейтральні [а][е]

Шкала спаду тону: від вищого до нижчого [і][и][е][а][о][у]

Лінгвістичні особливості: Склад голосних фонем виражається в наголошеній позиції, яке є для них сильною. Найбільш незалежне - ізольоване вживання гол. в ролі самост. слова, а також позиція на поч. слова. /а/,/і/,/о/,/у/ - самостійні фонеми, /е/,/и/ - самостійність не доведена. Можна перевірити вживанням під наголосом у різних позиціях та комбінаторних умовах. /а/,/о/,/у/,/е/,/и/ можуть виступати в однакових позиціях - після твердого приголосного: дам,дума,дим. При заміні одного голосного іншим утв. нове слово: там-том-тим, або попереднє слово руйнується: там-тум. Отже /а/,/о/,/у/,/е/,/и/ - фонеми. [а][о][у][е][і] виступають після м'яких приголосних але в дещо відмінних позиціях. Протиставлення голосних на поч. слова важко продемонструвати, оскільки більшість слів, що почин. на голосний є запозиченими. На поч. слова протиставляються /а/,/о/,/у/,/е/,/і/: Оля-Уля Ада-ода. голосний и на поч.сл. не вжив.

Проблемним є питання фонематичного статусу звука [и]: деякі дослідники вважають його алофоном фонеми /і/: /и/ не вжив на поч.слова, не можливий в ізольованій позиції. Перед /и/ завжди твердий, перед /і/ - м'який приголосний. /И/ як фонема: в живому мовленні /и/ може вжив. на місці /і/. /И/ та /і/ виконують словорозрізнювальну функцію (ікати-икати). В деяких словах /и/ та /і/ розрізнюють значення (дим-дім). Морфологічні чергування /и/ та /і/ у дієслівних видових формах (сидіти-сісти), утв. перехідних-неперехідних дієслів, що відрізняються суфіксами -і, -и: біліти-білити. У вимові /и/ та /і/ ніколи не змішуються і чітко протиставляються. В ненаголошеній позиції /и/ тяжіє до /е/, а не до /і/. У свідомості /и/ та /і/ існують як окремі фонеми.

16. Система приголосних фонем в укр. Мові (загальна хар.)

Приголосні звуки - звуки мови, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження видихового струменя повітря через певну перепону, утворювану органами мовлення. Якість приголосних, та їхні акустичні особливості залежать від артикуляційних умов їх творення.

Характеристики приголосних: 1)Участь голосу і шуму в їх творенні: Шумні –шум переважає над голосом: дзвінкі [б], [д], [д'], [дз], [дз'], [з], [з'], [дж], [ж], [ґ], [r], глухі [п], [ф], [т], [т’], [ц], [ц’], [с], [с'], [ч], [ш], [к],[х] Голос – сонорні – голос переважає над щумом : [м], [в], [н], [н'], [л], [л]',[р], [р'], [й]

2)Місце творення (активний чи пасивний мовний орган творення): Активний мовний орган: Губні: [б], [п], [в], [м]- губно-губні, [ф]-губно-зубний; Язикові: передньоязикові: [д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [c], [c'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р'] , середньоязикові: [й] , задньоязикові: [ґ], [к], [х]; Глотковий: [г]

3)Спосіб творення: Зімкнені [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к] [м], [н'], [н]; щілинні [в], [ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л']; африкати [дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц']; вібранти(дрижачі) [р], [р']

4)Кількість фокусів творення: однофокусні [ф][в][с][сʹ][х][г][л][лʹ][ц][цʹ][дз][дзʹ][j],двофокусні [ш][ж][ч][дж]. 5)Наявність чи відсутність палаталізації: М'які [й], пом'якшені [д'], [т'], [н'], [дз'], [ц'], [з'], [с'], [й], [л'], [р'], напівпом'якшені:[ґʼ][мʼ][бʼ][вʼ][зʼ][фʼ][джʼ][лʼ][кʼ][хʼ][гʼ] [чʼ][шʼ], Тверді 6)Наявність носового забарвлення – назалізації. Ротові, носові [м][н][нʹ] 7)За акустичним враженням: Свистячі [з],[зʼ],[с],[сʹ], [ц], [дз], [дз′], шиплячі [ж],[ш], [ч], [дж].

17. Артикуляційно-акустична хар. сонорних приголосних. [м] – приг., сонорний, губно-губний, зімкнений носовий, однофокусний, твердий, назалізований. [мʼ] – пом*якшений алофон фонеми /м/ приг., сонорний, губно-губний, зімкнений, носовий, однофокусний, напівпом'якшений, назалізований. Утв. внаслідок додавання і-подібної артикуляції до губної. З'являється, як правило, перед [і]. Може виступати перед голосним [у] як фонема периферійної підсистеми в словах іншомовного походження.

[в] – приг. губно-губний, щілинний серединний, однофокусний, твердий.ю ротовий. Існує також губно-зубний алофон фонеми /в/. В деяких позиціях фонема /в/ реалізується як [ў](губи заокруглюються і випинаються вперед. Артикуляція ненапружена).[ў] виступає в таких позиціях: на поч. слова перед приголосним; у кінці слова після голосного; у середині слова після голосного перед приголосним. [вʼ] - пом'якшений алофон фонеми /в/. З'являється у позиції перед [і]. Додаткове підняття середньої спинки язика до твердого піднебіння. Виступає у деяких українських словах перед [а] [о] [у]

[н] – приг., сонорний, передньоязиковий зубний, зімкнений носовий, однофокусний, твердий,. [нʹ] - пом'якшений алофон фонеми /н/. Відрізняється від твердого за активним і пасивним органами – піднебінно-зубний та за і-подібною артикуляцією. [нʹ:] - подовжений пом'якшений. Характеризується більшою тривалістю. Є реалізацією двох фонем [нʹ], що стоять поруч.

[л] - приг., сонорний, передньоязиковий зубний, щілинний боковий, однофокусний, твердий. Боковий пом'якшений [лʹ], ускладнюється додатковою і-подібною артикуляцією і є піднебінно зубним за активним і пасивним органами. [лʹ:] - подовжений пом'якшений звук, в якому реалізуються дві пом'якшені фонеми [лʹ]

[р]- приг., сонорний, передньоязиковий альвеолярний, дрижачий, однофокусний, твердий. Вимовляється напружено. [рʹ] –пом*якшений, і-подібне забарвлення.

[j] - приг., сонорний, середньоязиковий, щілинний серединний, однофокусний, м*який. Ця фонема має два алофони залежно від її положення в складі: 1) на поч. складу, а також у середині після приголосного вона вимовл. так, що утв. при цьому шум чується добре. Вважається м'яким; 2) на кінці складу або на початку слова перед приголосним реалізується в нескладовому [і̆].