Хірургія 2 модуль

На рану накладають марлевий компрес, а на неушкоджену шкіру тонкий шар вати, потовщений в заглибинах. Після цього ділянку щільно бинтують марлевим бинтом. Для підсилення тиску після на- кладання бинта зовнішній його шар змочують холодною водою або зверху додатково накладають гумовий бинт. Тиснуча пов'язка не повинна спричиняти розладів кровообігу в забинтованій і периферичній ділянках. При такій умові її можна витримувати до 24 год і при потребі накладати знову після 2-3-х годинного інтервалу.

Пов'язки першої допомоги. Пов'язка першої допомоги накладається як тимчасовий засіб на свіжі кровоточиві рани. Головне її призначення - попередження подальшого подразнення і забруднення рани та зупинка кровотечі.

З рани видаляють сторонні предмети, згустки крові. Стінки і дно рани покривають марлевим компресом, порожнину заповнюють ватно-марлевими тампонами (чим більшою є кровотеча, тим щільніше розміщують тампони). Фіксація шарів забезпечується накладанням однієї з бинтових пов'язок.

Оклюзійна пов'язка. Показанням до застосування такої пов'язки є надання першої допомоги при проникних ранах анатомічних порожнин (грудної, черевної, суглобів). У таких випадках необхідно по- вністю попередити попадання в рану повітря, бруду, рідини. Марлевий компрес або салфетку густо насичують жирною емульсією чи лініментом і покривають рану. Для утримання залишків лініменту, ззовні такого компресу можна накласти тонкий шар гігроскопічної вати. Для фіксації використовують одну із фіксуючих пов'язок (бинтова, правдоподібна, косинкова). У ділянці грудної стінки, де проникні поранення ускладнюються розвитком пневмотораксу, як фіксуючу краще застосувати клейову пов'язку із повітронепроникного матеріалу (целофан, клейонка).

Суха всмоктувальна пов'язка. Її застосовують для лікування ран у першій фазі ранового процесу - гідратації. Головне її завдання - всмоктування гнійного ексудату, рештків лізованих мертвих тканин з рани, захист від подальших подразнень, забруднення, забезпечення спокою пошкоджених тканин у ділянці рани. Пов'язка складається із трьох шарів: всмоктувального, передавального і випаровувального.

При накладанні першого (всмоктувального) шару поверхню рани покривають марлевим компресом або салфеткою. Якщо рана велика, то її порожнину заповнюють пухко складеною марлею, ватними кульками або ватно-марлевими тампонами.

Другий (передаючий або приймаючий) шар являє собою нещільний пласт гігроскопічної вати товщиною до 1 см. Його завдання - приймати рідкий вміст рани від попереднього шару і передавати в наступний.

Третій (випаровуючий) шар, який одночасно є і фіксуючим, має забезпечувати випаровування більшої частини вологи з пов'язки. Серед усіх видів перев'язувального матеріалу марля має найбільшу здатність випаровувати вологу, тому для побудови верхнього шару користуються формами перев'язувального матеріалу, виготовленими з марлі (бинти, пращі).

Волога всмоктувальна пов'язка. Завдання і принципи побудови даної пов'язки подібні до сухої всмоктувальної пов'язки. Лише для підсилення її всмоктувальної дії перший шар пов'язки насичують гіпертонічними розчинами солей. Це можуть бути 15-20 %-ні розчини магнію сульфату, натрію сульфату, 5-10 %-ні розчини натрію хлориду, цукру.

У припарці основним шаром є кашкоподібна маса з льняного борошна, макухи, висівок або картоплі. Гарячу кашку температурою 45-50 °С наносять товстим шаром (3-4 см) на полотно і зверху покривають клейонкою або целофаном. Цим шаром (полотном до шкіри) обгортають уражену ділянку, покриваючи його зверху зігрівальним матеріалом. Припарку змінюють кожні 1-2 години.

Особливості догляду за тваринами, яким накладені пов'язки

Перебіг патологічного процесу (болючість, свербіж) і навіть проста цікавість можуть заохочувати тварин пошкоджувати накладені пов'язки. Вони можуть розгризати і знімати їх зубами, розривати кігтями, копитами, рогами, зміщувати внаслідок активних рухів. Тому коней і велику рогату худобу слід коротко прив'язувати до годівниць або коней ставити на розтяжки. При потребі на шию одягають спеціальні ошийники, які утруднюють повертання голови.

Собакам і кішкам на шиї фіксують круги із фанери або картону, на лапах коротко обрізують кігті, лапи бинтують або на них одягають і фіксують спеціальні панчохи. Собакам одягають намордники. У післяопераційний період тваринам ін'єктують нейролептики, антигістамінні препарати.

ЗАСТОСУВАННЯ НОВОКАЇНОВИХ БЛОКАД ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НОВОКАЇНОВИХ БЛОКАД

Новокаїн - це хлористоводнева сіль складного ефіру парааміно- бензойної кислоти та диетиламіноетанолу. Уведений розчин новокаїну всмоктується швидко й під впливом ферменту новокаїнестерази розщеплюється на складові частини - параамінобензойну кислоту і диетиламіноетанол. Продукти його гідролізу зберігають активні фармакологічні властивості: параамінобензойна кислота характеризується антигістамінною і антитоксичною дією, а диетиламіноетанол - анестезувальною, хоча й значно меншою мірою, ніж новокаїн.

Слід враховувати й те, що параамінобензойна кислота є антагоністом сульфаніламідних препаратів і знижує їх антимікробні властивості при одночасному застосуванні сульфаніламідів і новокаїну!

Після всмоктування новокаїн в організмі розподіляється рівномірно, але, будучи нейротропною речовиною, затримується в нервовій тканині довше й в більшій кількості. Терапевтична дія починається через 15-25 хв після введення й триває 48-96 год.

Організм тварини - це складна саморегулююча система органів, функціональна активність яких здійснюється в тісному взаємозв'язку, а також у зв'язку з внутрішнім та зовнішнім середовищем. Об'єднання всіх органів, тканин і клітин у цей комплекс та його зв'язок з навколишнім середовищем здійснюються нервовою системою. Вона регулює обмін речовин в організмі, функціональну активність всіх залоз, які підтримують оптимальні параметри гуморального та гормонального середовищ для забезпечення фізіологічного функціонування організму як єдиного цілого.

Нервова система складається з центральної (головний і спинний мозок) та периферичної, яка ділиться на соматичну (власне периферичну, що включає черепно- і спинномозкові нерви, які з'єднують центральну нервову систему з рецепторами й еферентним апаратом різних органів) та вісцеральну (вегетативну), що іннервує внутрішні органи й кровоносні судини.

Центральна нервова система пов'язана з усіма органами й тканинами за допомогою аферентних (які передають імпульси від периферії до центральної нервової системи) та еферентних (що передають імпульси від центра) нервових волокон. Імпульси, які надійшли від рецепторів до центральної нервової системи, викликають збудження в нервах, з якими ці волокна контактують. Збудження передається до інших нейронів, після чого зворотний імпульс по центробіжних нервових шляхах надходить до ефекторів.

Функціональна діяльність кожного органа забезпечується наявністю в ньому потрібної іннервації: функціональні нерви спричинюють або припиняють його специфічну функцію; судинні - регулюють просвіт кровоносних судин, надходження до органа поживних речовин, кисню і винесення продуктів обміну; трофічні нерви контролюють всі сторони процесу обміну речовин і регулюють використання принесених кров'ю продуктів (рис. 173).

Таким чином, доведено, що без впливу кори головного мозку в організмі не здійснюється жоден фізіологічний та патологічний процеси.

Ведуча роль у нервовій трофіці тканин належить симпатичній нервовій системі. Однак тією чи іншою мірою вона властива й іншим відділам, в тому числі чутливим та рухливим нервам. При подразненні нервових волокон, які входять у різні відділи центральної нервової системи, змінюється рефлекторна збудливість спинного мозку, зрушується співвідношення процесів збудження й гальмування в корі півкуль тощо. Тому дія сильних або тривалих подразнень спричинює переподразнення, а потім функціональне виснаження кори, підкіркових центрів та ретикулярної формації, внаслідок чого центральна нервова система втрачає здатність нормально регулювати процеси обміну. Крім того, під дією хвороботворних факторів у нервовій системі залежно від її початкового стану можуть виникати або охоронне гальмування, або сенсибілізація (підвищення чутливості). Сильні і, тим більше, надсильні подразнення спричинюють явища парабіозу нервів у зоні патологічного осередку, внаслідок чого утруднюється передача імпульсів, які йдуть від екстеро- та інтерорецепторів до нервових центрів і назад. У ділянці нерва, який прилягає до парабіотизо- ваної зони, збудливість підвищується. Тому до нервових центрів йде безперервний потік сильних подразнень, що призводить до збудження, а потім переподразнення й парабіотичного стану ретикулярної формації, гіпоталамічної ділянки кори головного мозку. У відповідь на перезбудження нервові центри посилають на периферію, і особливо до осередку ушкодження, патологічні імпульси, під впливом яких змінюється функція всіх систем організму: включаються надзвичайні механізми захисту й адаптації, що спричинює погіршення трофічного впливу нервових центрів на периферію. У результаті в зоні патологічного осередку виникає гіперергічна запальна реакція з явищами ней- родистрофії. Це зумовлює погіршення загального стану організму й переважання руйнівних (некротичних) явищ над регенеративно- відновлювальними процесами в тканинах.

Слід пам'ятати, що новокаїнові блокади застосовують не для знеболювання, а з профілактичною і лікувальною метою, як засіб патогенетичної терапії! Кращий лікувальний ефект одержують у тих випадках, коли розчин новокаїну застосовують разом із антибіотиками!

Для блокади застосовують 0,25-0,5 %-ні розчини новокаїну. Розчини краще всього готувати не на дистильованій воді, а на 0,6-0,7 %- ному розчині натрію хлориду або на видозміненій О. В. Вишневським рідині Рінгера (15 г натрію хлориду, 0,075 калію хлориду, 0,125 г кальцію хлориду, 1000 мл дистильованої води). Рідина Рінгера через наявність калію й кальцію проявляє бактерицидні властивості, а також має стимулюючий вплив на організм у цілому і на серцевий м'яз зокрема. При виготовленні розчинів новокаїну використовують тільки хімічно чисті препарати!

Блокади, які застосовують при хворобах у ділянці голови Підочноямкова блокада (за методом П. П. Гатіна)

Показання. Кон'юнктивіти, кератити, кератокон'юнктивіти, іридоцикліти та інші захворювання очей та їхніх допоміжних органів.

Техніка блокади. Сутність блокади зводиться до введення 0,5 %- ного розчину новокаїну в екстра- та інтраорбітальні сполучнотканинні простори. Точку введення голки в підочноямковий канал визначають у різних тварин по різному: в коня - на перетині ліній, одну з яких проводять від внутрішнього кута ока паралельно лицьовому гребеню, а другу - перпендикулярно до цієї лінії, відступивши від назального кінця гребеня на 1 см. Можна визначити точку введення голки й іншим методом: проводять лінію, що з'єднує передній кінець лицьового гребеня з носощелеповою вирізкою, і, відступивши назад 1,0-1,5 см від середини цієї лінії, змістивши догори носо-губний і спеціальний піднімач верхньої губи, пропальповують підочноямковий отвір.

Щоб відшукати підочноямковий отвір у великої рогатої худоби і овець, проводять орбітальну лінію від нижнього краю орбіти паралельно спинці носа. На цю лінію опускають перпендикуляр від переднього краю першого премоляра верхньої щелепи. Цей зуб легко пальпується через щоку.

У собаки цей отвір легко пропальпувати, якщо змістити догори піднімач верхньої губи на рівні другого чи третього премоляра. Голку в підочноямковий канал уводять з боку слизової оболонки перед- двер'я пащі після того, як верхню губу піднімуть догори.

Після знеболювання тканин на рівні підочноямкового отвору голку просувають безпосередньо в підочноямковий канал. Щоб уникнути пошкодження кровоносних судин і нерва, її ведуть уздовж нижньої стінки підочноямкового каналу.

Потрапляння голки в підочноямковий нерв супроводжується різкою больовою реакцією, а при попаданні її в однойменні з нервом кровоносні судини витікає кров. У таких випадках голку витягують дещо назад і зовнішній її кінець (той, що в руках) піднімають догори й просовують глибше.

Коням і великій рогатій худобі голку вводять на глибину 5-6 см, вівцям - на 3, а собакам - на 2-3 см. Після введення голки в канал ін'єктують 0,5 %-ний розчин новокаїну в дозах: коням і великій рогатій худобі - до 80 мл, телятам і вівцям - 10, собакам - 4-10 мл. Блокаду повторюють через 3-5 днів.

Ефект блокади посилюється, якщо додати до розчину новокаїну розчин адреналіну з розрахунку дві краплі на 100 мл розчину, а також антибіотики. Запальний процес у рогівці при застосуванні новокаїнової блокади закінчується за період від 3-х до 20 днів. Видужування настає переважно після одно- або дворазового застосування новокаїнової блокади.

Ретробульбарна блокада (за методом В. Н. Авророва)

При цій блокаді розчин новокаїну вводять у ретробульбарний простір, що знаходиться між очним яблуком та стінкою очної ямки.

Він заповнений м'язами, фасціями, ретробульбарним жиром, нервами й кровоносними судинами.

Показання. Асептичні й гнійні, поверхневі, глибокі та виразкові кератити, інфекційні кератокон'юнктивіти, кон'юнктивіти, механічні пошкодження рогівки і кон'юнктиви. Особливо ефективне застосування цього способу при кератокон'юнктивітах, в основі яких лежать глибокі трофічні зміни, пов'язані з інфекційними захворюваннями.

Техніка блокади. Ретробульбарну блокаду роблять після уколу голки в двох точках - через шкіру верхньої та нижньої повік (рис. 174). Пальцями лівої руки пальпують через основу верхньої повіки середину краю надорбітальної кістки і в цій точці вводять голку. Її просовують між склерою і переорбітою в напрямку основи протилежної вушної раковини у коней і корів на глибину 6-8 см; у лошат, телят, овець, кіз - 5-6, собак - 2-3 см, 0,5 %-ний розчин новокаїну великим тваринам вводять у дозі 15-35 мл, лошатам, телятам, вівцям і козам - 7-10, собакам - 2-5 мл.

Другу ін'єкцію виконують, вводячи голку через середину основи нижньої повіки. Техніка ін'єкції така ж, як і в першому випадку.

Після введення новокаїну кон'юнктива випинається у вигляді валика, нагадуючи собою хемоз, що часто виникає при флегмонозному кон'юнктивіті. Валик у міру розсмоктування розчину новокаїну поступово зменшується і потім зовсім зникає. Повторну блокаду виконують через 4-5 днів. Необхідність у повторному введенні виникає у випадках, коли захворювання перебігає досить важко.

При ретробульбарній блокаді спостерігаються ознаки адреноліти- чної дії - опущення верхньої повіки, звуження зіниці, западання очного яблука, розширення кровоносних судин, підвищення внутріш- ньоочного тиску та посилення проникності гематоофтальмічного бар'єра для лікарських речовин. Ці зміни відмічаються в перші 1,5— 2 год після введення новокаїну. Потім інтенсивність їх поступово знижується, а терапевтична дія продовжується 4-5 днів.

Застосування ретробульбарної новокаїнової блокади дає високий терапевтичний ефект у поєднанні з іншими методами терапії, а також при додаванні антибіотиків до розчину новокаїну.

Інтрапальпебральна блокада

Показання. Блефарити.

Техніка блокади. Голку вводять у зовнішній кінець повіки і повільно просовують до внутрішнього кута ока, одночасно ін'єктуючи при цьому 0,5 %-ний розчин новокаїну. При зворотному русі голки продовжують вводити новокаїн. Загальна кількість розчину - 2-5 мл. Так само все повторюють і при виконанні блокади на другій повіці.

Блокада циліарного ганглія (за методом Г, Л. Бурчеладзе)

Показання. Гострі кератокон'юнктивіти, гнійні й виразкові кератити, іридоцикліти та інші запальні процеси в ділянці ока.

Для блокади використовують 0,25 %-ний розчин новокаїну, приготовлений на 1-2 %-ному етиловому спирті.

Техніка блокади. Точку уколу знаходять медіально і вище зовнішньої комїсури повік: у телят - на 0,5 см, у дорослих тварин - па \ см. Проколюють основу верхньої повіки і вводять голку парабульбарно (між очним яблуком і периорбітою) у середину вниз і назад так, щоб у дорослих тварин її кінець був спрямований до місця перетинання виличного гребеня з лінією, проведеною до нього від середини відстані між рогом і краєм орбіти. У дорослих тварин голку вводять на глибин}' до 6 см, у телят - 3 см.

Великим тваринам ін'єктують 15-20 мл, телятам - 5-8 мл спирт- новокаїнової суміші.

Повторні ін'єкції роблять через 4 дні.

Блокада субатлантноїрефлексогенної зони (за методом А. М. Голикова і С. Т. Шитова)

У спеціальній літературі описується техніка новокаїнової блокади краніального шийного симпатичного ганглія. Практично здійснити блокаду тільки цього ганглія неможливо без одночасного впдиву на початкову частину вагуса, його вузлуватий ганглій, IX, X, XI, XII пари черепно-мозкових нервів і синокаротидну зону. Тому ефект від такої блокади не можна відносити за рахунок впливу новокаїну тільки на симпатичний ганглій. Уведення його в зону краніального шийного симпатичного ганглія приводить до вагосимпатичної блокади, яка поєднується блокадою язико-глоткового, під'язикового, додаткового нервів, з'єднуючої гілки першої пари шийних нервів і синокаро^тидної зони, тобто блокується складна рефлексогенна зона, що обслуговує ділянку голови, привушної залози, глотки, стравоходу, гортані й трахеї. Саме тому при локалізації патологічних процесів у згаданих ділянках доцільно застосовувати блокаду цієї рефлексогенної зони в поєднанні з етіологічною і симптоматичною терапією.

Показання. Запальні процеси в ділянці голови (кератокон'юнкти- віти, блефарити, увеїти, цикліти).

Техніка блокади. У коня розгинають шийно-головний кут і під крилом атланта пропальповують кінець яремного відростка потиличної кістки. Голку уколюють перпендикулярно до упору в нього, потім зміщують донизу, під згаданий відросток, і проколюють яремно- щелепний мускул. Відчуття "провалу" голки вказує, що її кінець знаходиться в пухкій клітковині. Після цього її просовують ще на 1-1,5 см, уводячи при цьому близько 5 мл 0,25-0,5 %-ного розчину новокаїну, щоб відтіснити стінку повітроносного мішка. Просунувши голку на зазначену відстань, повільно вводять ще 40-50 мл розчину. Повторно блокаду проводять через 3—4 дні.

У великої рогатої худоби блокада здійснюється майже так само. Голову тварини дещо піднімають, внаслідок чого під крилом атланта більш чітко виявляється кінець яремного відростка. Укол роблять біля переднього краю цього відростка краніодорсально (рис. 175), на глибину 3-4 см та ін'єктують 40-50 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну.

У собак яремний відросток найчастіше прогіальпувати не вдається. Тому точку уколу визначають таким чином. Знаходять передній край крила атланта і, відступивщи від ної рефлексогенної зони нього вперед на 1-2 см, уколюють голку в дорсокраніальному напрямку на глибину 2-3 см, ін'єктуючи 10-20 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну.

Блокади, які застосовують при хворобах органів грудної порожнини

Блокада вагосимпатичного шийного стовбура (за методом В. Г. Кулика)

Від каудального кінця краніального шийного симпатичного вузла бере свій початок частина пограничного симпатичного стовбура, яка, з'єднуючись із блукаючим нервом, утворює парний загальний ваго- симгіатичний стовбур. Він розташований на дорсомедіальному краї загальної сонної артерії відповідного боку. У коня перед 1-м ребром симпатичний стовбур відокремлюється від блукаючого нерва і направляється до тіл грудних хребців, де вступає в каудальний шийний чи зірчастий вузол. У великої рогатої худоби поділ відбувається в ділянці 4-6-го шийних хребців. Правий блукаючий нерв направляється в грудну порожнину разом із трахеєю, а лівий - зі стравоходом.

Показання. Бронхіти, бронхопневмонії, крупозна пневмонія (початкова стадія), набряк легень, попередження і зняття плевропульмо- нального шоку при пневмотораксі, перед оперативним розтином гру- дної порожнини, післяопераційні пневмонії.

Варто пам'ятати, що двостороння вагосимпатична блокада призводить до асфіксії в результаті западання черепахуватих хрящів і зупинки серця! Тому її виконують тільки на боці локалізації патологічного осередку!

Техніка блокади. У середній третині шиї, над верхнім краєм зовнішньої яремної вени (рис. 176) проколюють шкіру голкою довжиною 8-10 см і просувають її до упора в дорсолатеральну поверхню хрящів трахеї. Не слід зміщувати голку вниз або догори, а також далеко поглиблювати, тому що можна травмувати блукаючий нерв або проникнути на протилежний бік трахеї, що призведе до двосторонньої блокади!

Великим тваринам ін'єктують 40- 50 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну. Потім відступають на 6-7 см каудаль- ніше від першої точки, так само уводять голку й ін'єктують таку ж кількість розчину. Дрібним тваринам в одній точці ін'єктують 10-20 мл, а лошатам і телятам - 30 мл цього розчину.

При блокаді шийного вагосимпатичного стовбура в окремих випадках можуть спостерігатися занепокоєння тварини, задишка, хрипке дихання, що виникає внаслідок блокади зворотного нерва. Ці яви- ща зникають через 1,5-2 год.

Ін'єкції повторюють через 2-3 доби, але вже з протилежного боку.

Блокада каудального шийного симпатичного ганглія в коня (за методом І. А . Федотова)

Каудальний шийний симпатичний ганглій розміщений на довгому м'язі шиї медіально від першого ребра. Своїм нижнім краєм він досягає справа трахеї, а зліва - стравоходу.

Показання. Гострі форми пневмоній та бронхопневмоній, захворювання стравоходу, трахеї, серця в коней.

Техніка блокади. Шию коня повертають у протилежний бік. За допомогою пальпації знаходять край поперечного відростка сьомога шийного хребця і передній край верхньої третини першого ребра. Точка уколу голки знаходиться на перетині двох ліній: горизонтальної, яку проводять через верхню третину першого ребра, та вертикальної, проведеної через передній кут поперечного відростка сьомого шийного хребця. Ця точка знаходиться на відстані 3-4 см від краніального краю першого ребра. Голку уколюють, нахиляючи її вперед і донизу на глибину 2,5—4 см над яремною веною, й ін'єктують 150- 200 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну. При проведенні блокади зліва необхідно враховувати те, що ганглій лежить не на трахеї, а на зовнішній поверхні стравоходу. Тому після дотику голки до хрящів трахеї її відтягують на 1-1,5 см, щоб вивести кінець її зі стінок стравоходу. Якщо розчин іде під легким натискуванням на поршень, це свідчить про правильне положення голки, а при значному тиску на поршень слід голку підтягнути на кілька міліметрів.

Швидке введення може призвести до проникнення розчину в грудну порожнину за ходом трахеї та стравоходу! Недопустима одночасна двостороння блокада!

Блокада зірчастого ганглія

У великої і дрібної рогатої худоби зірчастий ганглій утворюється в результаті злиття каудального шийного й 1-го грудного вузлів і розташований на латеральній поверхні довгого м'яза шиї на рівні 1-го міжреберного проміжку, поблизу вентральної поверхні 1-го грудного хребця.

У свиней зірчастий ганглій утворюється від злиття каудального шийного і перших двох грудних вузлів симпатичного ланцюжка і має форму неправильного трикутника; розташований епіплеврально від краніального краю 1-го ребра до каудального - 2-го.

У коней - це складний ганглій, утворений за рахунок злиття каудального шийного і 1-го грудного вузлів. Спереду до нього може приєднатися середній шийний симпатичний вузол, а позаду - 2-й, іноді 3-й - грудні. Праворуч вузол розташований на довгому м'язі шиї, досягаючи своїм краєм бічної поверхні трахеї; ліворуч - медіально від 1-го ребра на довгому м'язі шиї й стравоході.

Показання. Гострі форми пневмоній, бронхопневмоній, набряк легень, плеврити, хвороби серця, стравоходу, запальні процеси в ділянці шиї й грудної кінцівки.

Техніка блокади. Метод К. І. Шакалова. Коня і велику рогату худобу фіксують у станку при максимально відведеній назад грудній кінцівці відповідного боку, а шию згинають у протилежний бік. Дрібних тварин (телята, вівці, кози) фіксують так само в стоячому положенні або на боці.

Точка уколу голки знаходиться позаду м'язового горба 1-го ребра, який пропалміовується, і на 2-3 см нижче від нього (рис. 177); у овець, кіз, лошат, телят і великих собак - на 1 см. Безперервно вводячи розчин новокаїну, голку просувають під невеликим кутом спереду назад і всередину до упору в задній край першого ребра. Змістивши кінець голки, проколюють міжреберні м'язи, просувають її до упору в тіло хребця і знову повільно ін'єктують 0,5 %-ний розчин новокаїну, відчуваючи при цьому опір. Продовжуючи вводити розчин, поступово підтягують голку і як тільки її кінець опиниться на поверхні довгого шийного мускула в надплев- ральному сполучнотканинному просторі, введення розчину майже не відчувається. Не зміщуючи голки, поступово ін'єктують весь розчин новокаїну (великим тваринам - 150-200 мл, молодняку - 50-70 мл). Вільне, без будь-якого опору, введення розчину свідчить про потрапляння його в плевральну порожнину. Блокаду повторюють через 2 дні.

Метод Б. В. Радчука. У телят блокаду зірчастого вузла виконують на лежачій тварині з відведеною назад грудною кінцівкою відповідного боку. Укол роблять на межі Нижньої й середньої третини 1-го ребра, направляючи голку уздовж його краніального краю до упору у вентролатеральну поверхню тіла 1-го грудного хребця. Злегка відтяг- нувши голку до себе, ін'єктують розчин новокаїну.

Метод М. О. Уразаєва. У великої рогатої худоби, овець і кіз після відведення назад грудної кінцівки пропальповують 1-е чи 2-е ребро. Укол голки виконують у ділянці першого міжреберного проміжку на середині ЛІНІЇ, ЩО з'єднує дорсальні Поверхні реберних кутів 1-го і 2-го ребер. Голку просувають до упору у вентролатеральну поверхню тіла грудного хребця. Ін'єктують 15-20 мл 0,25 %-ного розчину новокаїну. Блокаду зірчастих вузлів спочатку роблять з одного, а через 12- 24 год - з іншого боку. При двосторонній блокаді часто спостерігають ускладнення (тимпанія рубця, Тимчасовий парез грудних кінці- вок; у овець - асфіксія). Повторюють блокаду через 3-5 днів.

Метод Г. А. Кононова.Свиню фіксують у лежачому положенні. Грудину кінцівку відводять максимально Щззд jЛр краніальному краю шийки лопатки уколюють голку в напрямку всНтрокаудального краю поперечного відростка 7-го шийного хребця. Потім ГОЛку зміщують у каудодорсаль- ному напрямку на 5-8° і, просунувши Глибше на 1-1,5 см, уводять 0,5 Гений розчин новокаїну в дозі 1 мл/кг маси тіла тварини (рис. 178).

78). Метод В. К. Хохлачова. У коней лопатко-плечовий простір обмежений трикутником, утвореним задніми краями лопатки, плечової й ліктьової кісток і лінією проведеної по вертикалі від заднього краю лопатки до ліктьового горба. Точкою уколу голки є центр обмеженого трикутника, що лежить трохи нижче ЛІНІЇ, яка Йде ВІД плечового Рис. 178. Схема блокади зірчастого ган- суглоба. Укол голки роблять гл"» у свині: 1 - точка введення розчину позаду дельтоподібного муску- новокаїну ла, на рівні його середини і спереду середньої латеральної головки триголового м'яза плеча (рис. 179). Гіри уколі голка проходить через напружувач фасції передпліччя, довгу головку триголового мускула плеча, краніальну частину найширш0го і грудну частину зубчастого вентрального мускулів.

Укол голки роблять на коні, що стоїть, пер- пендикулярно до поверхні шкіри, на глибину 5-6 см (у залежності від товщини передпліччя). Потім кінець голки з'єднують гумовою трубкою зі шприцом Жане й повільно вводять розчин новокаїну в передлопатковий простір (роз- ташований між грудною кліткою і грудною кістою) за методом "повзучого інфільтрату". Розчин, ін'єктований в передлопатковий простір, інфільтрує клітковину, а разом з нею і вегетативну нервову систему (зірчастий вузол та його гілки). Ін'єктують 0,5 %-ний розчин новокаїну в дозі 150-200 мл із правого і лівого боків. При цьому чутливість як тактильна, так і больова в ділянці плеча, передпліччя і всієї кінцівки не втрачається.