Хірургія 2 модуль
.docxУ пахвинному каналі загальний стовбур зовнішнього сім'яного нерва знову розділяється на передню, середню і задню гілки, які, в свою чергу, розгалужуються на масу дрібних гілочок.
Передня гілка іннервує латеральну поверхню вимені, середня - шкіру, паренхіму і сосок передньої й задньої часток, а задня, супроводжуючи задню артерію вимені, - паренхіму, стінки судин і лімфатичний вузол.
Клубово-підчеревний нерв відходить від 1-го поперекового нерва і включає гілочки від 1-го поперекового симпатичного вузла. Проходячи по вентральній поверхні поперечнореберного відростка 2-го поперекового хребця, він направляється далі донизу і бере участь в іннервації краніальної поверхні вимені.
Клубово-пахвинний нерв відгалужується від 2-го поперекового нерва і також містить симпатичні волокна (від другого поперекового вузла погранично-симпатичного стовбура). Він перетинає вентральну поверхню поперечнореберного відростка 3-го поперекового хребця (у його середній частині), а потім край 4-го поперекового і, опускаючись донизу, досягає шкіри латеральної поверхні вимені.
Промежинні нерви (гілки соромітного) утворені відгалуженнями 2-го, 3-го і 4-го крижових нервів; направляючись каудально через сідничний горб, у ділянку промежини й далі, вони опускаються до вимені і закінчуються в паренхімі, фасції, шкірі та основі заднього соска.
Паравертебральна й промежинна блокада (за методом 1.1. Магди)
Техніка блокади. Виконується на тварині в стоячому положенні. При цьому на боці патологічного осередку блокують клубово- підчеревний, клубово-пахвинний і зовнішній сім'яний нерви. Для цього визначають пальпацією вільні кінці перших чотирьох поперечнореберних відростків поперекових хребців і, орієнтуючись на задні їхні кути, проводять лінії в бік остистих відростків, на яких точки уколу голки знаходяться латеральніше серединної лінії попереку на 5 см. Голку уколюють у кожній точці вертикально на глибину 6-8 см до упору в поперечнореберний відросток, а потім, трохи змістивши її, поглиблюють на 0,5-0,75 см. У кожну точку вводять по 20 мл 0,5 %- ного розчину новокаїну. При ураженні обох передніх часток вимені блокаду виконують з обох боків. Якщо уражені і задні частки, блокують промежинні нерви. Для цього помічник відводить хвіст тварини вліво, а лікар піднімає лівою рукою нижню комісуру піхви і під нею пальпує сідничну вирізку. У цьому місці він уколює голку горизонтально на глибину 1,5-2 см і, направляючи кінець її вправо і вліво, ін'єктує 20-30 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну.
Паралюмбальна блокада (за методом Б. О. Башкирова)
Техніка блокади. Розчин вводять у простір між великим і малим поперековими м'язами, який найбільш чітко виражений на рівні 2^4- го поперекових хребців. При цьому вдається одночасно блокувати зовнішній сім'яний і клубово-пахвинний нерви, шкірно-латеральний нерв стегна, сполучні гілки від пограничного симпатичного стовбура.
Блокаду виконують на боці уражених четвертей вимені між попе- речно-реберними відростками 3-го і 4-го поперекових хребців, відступивши від серединної лінії тулуба на 7-8 см. Після проколу шкіри голку просувають під кутом 55-60° до серединної площини тулуба до упору в тіло хребця (на глибину 8-10 см у залежності від величини і вгодованості тварини), потім її відтягують на 2-5 мм назад і під невеликим тиском повільно вводять 0,25-0,5 %-ний розчин новокаїну в дозі 100-200 мл (рис. 189, б, в).
Блокада може бути одно- (при ураженні однієї чверті або половини вимені) або двосторонньою.
Блокада нервів вимені (за методом Д. Д. Логвинова)
Ця блокада є різновидом короткої новокаїнової блокади. Вона зводиться до введення розчину в надвим'яний простір, до місця виходу зовнішнього сім'яного нерва, соромітних артерії і вени, тобто до зовнішнього пахвинного кільця.
Місце введення голки визначають на межі між основою молочної залози і черевною стінкою, де утворюється жолоб, якщо пальцями відтягувати вим'я донизу (див. рис. 189, а). При ураженні передніх часток вимені голку вколюють на стикові передньої і бокової площини і просувають на 8-10 см по черевній стінці в напрямку задньої поверхні протилежного колінного суглоба. Новокаїн вводять шприцом Жане, а голку зміщують в різних напрямках з тим, щоб тканини інфільтрувати на якнайбільшому проміжку основи частки. Вводять 0,25-0,5 %-ний розчин по 150-200 мл над кожною ураженою часткою.
Місцем введення розчину новокаїну над задніми частками вимені служить точка перетину краю основи вим'я з лінією, що йде на віддалі 2 см від серединної лінії (зверху надви- м'яного вузла). Голку просовують на 8-10 см в тканини і спрямовують зверху і вперед в напрямку до зап'ясткового суглоба того ж боку.
Блокаду при необхідності повторюють через 5-7 днів.
Свиноматку фіксують у боковому лежачому положенні. Застосо- вують 0,5 %-ний розчин новокаїну в дозі 30-40 мл на кожен молочний пакет. Ін'єкційну голку вводять між пакетами молочної залози і черевною стінкою на глибину 8-10 см. Розчин новокаїну разом з ан- тибіотиками ін'єктують над кожним пакетом молочної запози, посту- пово витягуючи голку. При необхідності блокаду повторюють через 24-48 год.
Дрібну рогату худобу фіксують у спинно-боковому положенні. Точка уколу голки знаходиться в жолобі, який легко пальпують по- переду ураженої половини вимені, на межі між її основою і черевною стінкою. У цьому жолобі на рівні середини ураженої половини вимені вистригають вовну. Голку довжиною 10-15 см уколюють у цій точці й просувають на всю довжину між черевною стінкою і основою ураженої половини молочної залози. До голки приєднують шприц й ін'єктують 50-60 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну з антибіотиками. При цьому поступово витягають голку й одночасно зміщують її в різні боки, щоб розчин рівномірно розподілився над основою ураженої половини вимені. При необхідності блокаду повторюють через 3-4 дні.
ІНШІ БЛОКАДИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРОБАХ
Коротка блокада Показання. Застосовують при лікуванні гнійних ран, виразок, фурункулів, абсцесів, флегмон, гнійних і асептичних бурситів, тендовагінітів тощо.
Техніка блокади. Розчин новокаїну вводять навколо патологічного осередку (під шкіру, апоневрози, підфасціально, внутрішньом'язо- во) і під його основу, на межі здорових та уражених тканин. У момент введення розчину уникають сильного тиску і застосування великих об'ємів розчину, тому що при цьому може виникнути ще більше стискування судин і тканин. Ін'єктують 100- 200 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну великим і 60-80 мл - дрібним тваринам. Блокаду при необхідності повторюють через 3-4 доби.
Циркулярна блокада
Показання. Застосовують при захворюваннях дистальних відділів кінцівок: рани, ревматичне запалення копит, флегмони, пододермати- ти, тендовагініти, артрити, панариції, копитна гниль у овець, відмороження, укуси змій тощо.
Техніка блокади. Розчин новокаїну вводять циркулярно вище патологічного осередку і просочують ним усі м'які тканини між шкірою й кістою. Застосовують на кінцівках тварин не вище ліктьового й колінного суглобів, тому що у верхніх відділах кінцівок великі шари м'язів і для блокади необхідні токсичні дози новокаїну. 0,25 %-ний розчин новокаїну вводять з 2-5-ти точок (100-200 мл на рівні п'ястка чи плесни і 300-500 мл на рівні передпліччя і гомілкової кісти у великих тварин). При необхідності блокаду повторюють через 2-3 дні.
Міжпальцьова блокада (за методом А. І. Зикова)
Показання. Асептичні і гнійно-некротичні процеси в ділянці пальців.
Техніка блокади. Для цього на дорсальній поверхні середини путової ділянки пропальповують міжпальцьовий жолоб, у який і вводять голку перпендикулярно До шкіри. У міру просування її, до упору в шкіру волярної (плантарцої) поверхні ін'єктують 10-20 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну при асептичних процесах або антибіотиків з новокаїном - при гнійних. Для більш великої інфільтрації міжпальцьової клітковини варто Додатково ввести новокаїн у проксимальному й дорсальному напрямках. З цією метою голку підтягують, залишаючи вістря в підшкірній клітковині, надають їй косого напрямку знизу вгору і назад, ін'єктують розчин, просуваючи голку до упору в шкіру волярної (плантарної) поверхні на рівні рудиментарних пальців. Після повторного підтягування голки до підшкірної ЮГҐГІШЯЙН'И, ГГ просувають до уітсфу В м 'якушну частину склепіння міжкопитцевої щілини (М. В. Пла?сотін, С. Т. Шитов). Слід додатково зробити циркулярну і підшкірну ін'єкції новокаїну на рівні проксимального кінця путової кісти. При цьому ін'єктують 30-40 мл розчину.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ НОВОКАЇНОВОЇ ТЕРАПІЇ
Новокаїнову терапію не застосовують у таких випадках: 1) при в'ялих чи ареактивних підгострих збо хронічних процесах, які з самого початку перебігають надто повільно, ареактивно; при такому перебігові новокаїнова терапія може даГи певний ефект після попереднього загострення процесу; 2) при гангрені легень; 3) при пізніх стадіях пневмоній та інших патологічних процесах, де патологоанатомічні зміни в тканинах дуже глибокі; 4) При тяжкій формі сепсису; 5) при захворюваннях печінки, якщо знижена активність холінестерази; 6) при злоякісних пухлинах; 7) якщо для лікування вживаються сульфаніламіди, бо вони значно знижують знеболювальну властивість новокаїну, а утворена параамінобе^зойна кислота знижує антимікробну дію сульфаніламідів; 8) якщо 5 лікувальною метою тварині вводиться димедрол, діазолін, супрастин, піпольфен і прозерин; 9) при виснаженні тварин; 10) у старих тварин.
УСКЛАДНЕННЯ ПРИ НОВОКАЇНОВІЙ ТЕРАПІЇ
При застосуванні новокаїнових блокад можуть розвиватися такі ускладнення: 1) гематома після проколювання стінки великих судин; 2) перелом ін'єкційної голки в тканинах; 3) інфікування тканин (це найчастіше буває, якщо порушуються правила підготовки рук, інструментів або поля операції); 4) інтоксикація організму від передозування препарату внаслідок підвищення індивідуальної чутливості до новокаїну, а також в зв'язку із захворюванням печінки чи одночасного вживання новокаїну і антиацетилхолінових речовин (димедролу, діазоліну, супрастину, піпольфену, антергану, антистину, прозерину та ін.); 5) дуже рідко може виникати короткочасна гематурія, якщо голкою при введенні була травмована нирка.
Внутрішньовенне введення великих доз новокаїну, особливо високої концентрації, інколи супроводжується інтоксикацією, яка проявляється спочатку збудженням, а потім пригніченням тварини.
Клінічні ознаки інтоксикації новокаїном.При інтоксикації новокаїном спочатку виникає еректильна фаза (фаза збудження), а потім торпідна фаза (фаза пригнічення). Фаза збудження супроводжується прискоренням пульсу і дихання, потінням, слиновиділенням, частими дефекаціями і сечовиділенням, переступанням з ноги на ногу та намаганням рухатись вперед, вигляд тварини при цьому зляканий або незосереджений. Собаки здебільшого за кожним видихом гавкають, вищать або скавчать з проявом клонічно-тетанічних судом.
Фаза пригнічення характеризується глибокою депресією центральної нервової системи. Вона дуже часто настає раптово, і в цей час іноді зупиняється дихання, яке майже завжди відновлюється після негайного застосовування енергійних і тривалих (часом 5-10 хв) ма- сажів грудної клітки та штучного дихання.
При виникненні інтоксикації необхідно припинити введення розчину новокаїну і негайно приступити до лікування. З цією метою вводять внутрішньовенно наркотичні речовини (хлоралгідрат, пенто- тал-натрій, гексенал). Перед введенням наркотичних речовин можна зробити кровопускання: 3-4 літри (для великих тварин) з наступним введенням 10 %-ного розчину хлористого кальцію, 150-200 мл і 40 %-ного розчину глюкози - 200-300 мл та ізотонічного розчину хлориду натрію. Під шкіру вводять кофеїн, камфору. При інтоксикації новокаїном спершу виникає зупинка дихання, тому спостереження за диханням необхідно вести постійно і при зупинці його негайно застосовувати вищезгадані заходи. Для збудження центру дихання показане введення атропіну сульфату в дозі 0,03-0,08 г для коней, 0,04-0,06 г - для великої рогатої худоби.
Щодо місцевої дії новокаїну, то в літературі зустрічаються суперечливі дані. Ряд авторів (А. А. Троїцький, Л. Г. Вольфензон та ін.) вказують на некробіотичні властивості новокаїну при внутрішньотка- нинних введеннях 1-2 %-ного розчину. Вони обумовлюються властивістю новокаїну тривало підтримувати тканину в паранекротичному стані, не приводячи її до повного некрозу. І. Я. Тихонін відмічає негативний вплив великих доз новокаїну на нервові елементи сонячного сплетення та інших нервових вузлів при поперековій блокаді. А. М. Ко- роленко спостерігав значні патологічні зміни в нервових волокнах у підслизовій оболонці ясен кролика при введенні 2 %-ного розчину новокаїну під тиском. Тоді, як І. Ю. Мозгов та інші зазначили, що новокаїн навіть у великих концентраціях розчинів (5-Ю %) не пошкоджує тканини.
Відомо, що новокаїн як анестетик знижує збудливість серцевого м'яза! Крім того, 0,25-0,5 %-ні розчини, будучи гіпотонічними, можуть викликати набряк тканин, гемоліз еритроцитів тощо! Тому розчин новокаїну готують на розчині Рінгера! При тривалому кип'ятінні розчину токсичні властивості новокаїну посилюються, а анестезувальні - знижуються! Тому спочатку кип'ятять розчинник протягом 10 хв, а потім, після зникнення пари, у нього вносять відповідну кількість новокаїну й знову кип'ятять 1-2 хв! Використовують розчин у теплому вигляді протягом доби (виняток становлять розчини в ампулах)!