Хірургія 2 модуль

Якщо накладати провізорну лігатуру, то ізоляцію судини від судинного ложа не проводять. Судину відділяють разом із судинним ложем від оточуючих тканин лише настільки, щоб можна було підвести губку гемостатичного пінцету або лігатуру. Судину обережно стискають до повного звуження просвіту, уникаючи розриву інтими. Ознакою припинення току крові може бути відсутність пульсу на периферичній ділянці судини. Коли минула потреба, лігатуру (пінцет) знімають, а на рану накладають шви.

Для провізорної зупинки кровотечі застосовують наступні прийоми.

Судину перетискають гемостатичними пінцетами, які мають плоскі, гладенькі та еластичні губки. Якщо таких немає, тоді на губки пінцета одягають гумові трубки і ними стискають судину. Це роблять для того, щоб запобігти розриву інтими та утворенню тромбу.

Рекомендують на довгі губки гемостатичного пінцета одягати широкі гумові кільця. Під судину підводять гумову трубку, кінці якої затискають так, щоб притиснути судину до гумових кілець.

Провізорна зупинка кровотечі за Момбургом заключається в стискуванні черевної аорти джгутом, туго накладеним на м'яку черевну стінку в дрібних тварин. Показанням до засто-сування цього способу є: сильна кровотеча при пораненнях кінцівок поблизу тазу; кровотечі з органів тазової порожнини; операції в ділянці кульшового суглобу. Якщо кількома турами джгута (бинта) стягнути туго живіт і тим самим притиснути черевну аорту до хребта до припинення пульсу в стегновій артерії, то кровотеча припиняється негайно.

Тампонада рани. Дія тампонади ґрунтується на тиску. Для провізорної зупинки кровотеч тампонаду застосовують: при хірургічних операціях для найбільш повного огляду рани, для гальмування кровотеч із капілярів, дрібних артерій та вен, виявлення великих кровоточивих судин; при наданні допомоги тваринам, які мають поранення в ділянці шиї, грудної стінки, сідниці та стегна, що супроводжуються значними кровотечами. З цією метою беруть марлевий або ватно- марлевий тампон і щільно притискають до стінки рани на кілька се- кунд, а інколи й довше. Тампонаду використовують для підготовки до найбільш радикальних методів зупинки кровотечі, а також як для провізорної, так і остаточної зупинки кровотечі.

Накладання кровоспинного джгута. Цей метод застосовують як для профілактики кровотечі, так і для тимчасової її зупинки, при операціях на дистальних відділах кінцівок, язиці, статевому члені та хвості. З цією метою застосовують спеціальні гумові кровоспинні (рис. 91) або імпровізовані (шматок гумової трубки, бинта чи м'якої мотузки) джгути.

Джгут накладають на кінцівки в тих ділянках, де судини й нерви оточені м'язами і не будуть сильно притиснуті до кістки (в ділянці передпліччя, гомілки; рис. 92). У деяких випадках (при операціях на копиті й вінчику) джгут повинен знаходитися безпосередньо нижче путового суглоба, але при цьому під нього підкладають шар вати або рушник (серветку).

Виходячи із зазначеного, необхідний тиск має першочергове значення. Способи його визначення такі:

1) повільно затягують джгут і одночасно стежать за пульсацією артерії нижче місця стискання. Як тільки зникає пульс (спосіб не застосовують при набряках, флегмонах у ділянці плесни та п'ястка, які не дають змоги визначити пульс), одразу припиняють стискувати кінцівку й фіксують джгут;

2) джгут поступово затягують зразу після першого розрізу м'яких тканин; тиск вважається достатнім у момент припинення кровотечі з рани.

Гемостатичний джгут залишають на ділянці тіла тварини не довше, як на 2-3 год, а зимою на холоді - не довше, як на 45- 60 хв! Якщо необхідне більш тривале застосування джгута, реко- мендується затампонувати рану, зняти джгут на 5-10 хв, а потім накласти його знову!

Якщо на рану після операції не накладають швів, джгут знімають тільки після накладання тиснучої пов'язки.

Протипоказанням до накладання джгута є: лімфангоїти, флебіти та аневризми (можливе порушення тромбів та утворення емболів), різко виражений склероз судин, цукровий діабет (мож- ливий розрив судин і розвиток гангрени), жовтяниця, лейкемія (небезпека тривалої атонічної кровотечі)!

Тиснуча пов'язка. Часто для зупинки кровотеч в ділянці голови, хвоста, кінцівок, особливо в ділянці пальця, копит і копитець, накладають тиснучу пов'язку. Одночасно вона відіграє роль захисної пов'язки. Її накладають на кровоточиві рани та прилеглі до неї ділянки.

Тиснучу пов'язку часто застосовують у поєднанні з тампонадою рани або накладанням на рану стерильних марлевих компресів як для тимчасової, так і остаточної зупинки кровотеч.

Пов'язка повинна бути достатньо тугою, забезпечувати стискування судини, яка кровоточить, і не зміщуватися при русі пораненої тварини. Для того, щоб вона не зміщувалася, на шкіру й під перші тури бинта наносять колодій. Щоб забезпечити рівномірний тиск бинта на тканини, під пов'язку підкладають марлеві, ватно-марлеві тампони або в процесі бинтування - тонкі шари ваги. Якщо марлевий бинт швидко просочується кров'ю, на нього накладають полотняний еластичний бинт.

Тугу тиснучу пов'язку, накладену на м'які тканини, не слід залишати більше, як на дві години!

Остаточна зупинка кровотечі

Способи та засоби остаточної зупинки кровотечі можна поділити на чотири групи: механічні, фізичні, хімічні, біологічні.

Механічні способи

Тампонада рани - простий спосіб за виконанням, який часто застосовують для зупинки кровотечі із м'яких тканин та паренхіматозних органів.

Ватно-марлевий або марлевий тампон тримають щільно притиснутим до поверхні рани, що кровоточить, від 2-30 с до 2-3 хв.

Кровоспинна дія тампона ґрунтується на стискуванні пошкоджених судин та прискоренні утворення тромбів у результаті нагромадження великої кількості тромбопластичних речовин при руйнуванні формених елементів крові, які просочили тампон. Тампонаду для остаточної зупинки кровотеч доцільно застосовувати: після енуклеації очного яблука; при кровотечах із порожнинних органів (носа, прямої кишки, препуція, піхви тощо) та дрібних артеріальних судин, вен, венозних сплетень і капілярів (наприклад, при операціях на копитах, холці, потилиці та ін.), коли інші способи важко застосовувати; при кровотечах із глибоких операційних та випадкових ран, якщо не видно джерела кровотечі й немає можливості накласти на травмовану судину гемостатичний пінцет або лігатуру (наприклад, у коня при операціях на холці, шиї, потилиці), для зупинки капілярних та паренхіматозних кровотеч із м'яких тканин, особливо у випадках, коли зсідання крові знижене; після закінчення операції і зупинки кровотечі, якщо рану закривають провізорними швами з метою запобігання вторинній кровотечі; при кровотечі із кістково- мозкових судин.

При сильній кровотечі з порожнин їх заповнюють тампонами з марлі. Для цього особливо придатний тампон Мікулича - квадратна серветка відповідної величини зі складеної удвоє марлі, в центрі якої пришита смужка з марлі або прикріплена лігатура. Корнцангом серветку вводять у порожнину, а потім заповнюють ватно-марлевими тампонами (рис. 93), намагаючись рівномірно розподілити їх, доки вся порожнина рани не буде туго затампонована, щоб створити відповідний тиск на судини, які кровоточать; марлеву смужку виводять за межі рани. Часто для утримання цього тампона в рані краї її зближують провізорними швами, які знімають на 2-4-й день, або накладають тиснучу пов'язку. Тампон витягують за марлеву смужку після попереднього звільнення його від дрібних тампонів.

Витягують тампони обережно, намагаючись не пошкодити грануляційних тканин і не зруйнувати тромби, які утворилися! Для легшого видалення і щоб попередити руйнування утворених тромбів, тампони перед витягуванням слід змочити 3 %-ним розчином перекису водню або стерильним вазеліновим маслом!

Тампонада з метою остаточної зупинки крові при явному забрудненні рани або при її інфікуванні, наявності в ній розміжчених м'яких тканин та запального ексудату допустима лише у виняткових випадках!

Затискування кровоточивої судини гемостатичним пінцетом. Це звичайний прийом, яким користуються найчастіше для зупинки кровотеч при операціях. Кровоточиву судину захоплюють тим або іншим гемостатичним пінцетом. Пінцет знімають після зупинки кровотечі або залишають у рані на деякий час.

Спочатку притискають тампон на кілька секунд до рани, відшукують кровоточиву судину, а потім захоплюють гемостатичним пінцетом. При накладанні інструмента слід уникати одночасного захоплення тканин, які прилягають до судин! Слід пам'ятати, іцо грубе поводження з тканинами знижує їх біологічну стійкість і сприяє розвитку ранової інфекції!

Торзування скручуванням судин - один із найчастіше застосовуваних методів зупинки кровотечі. Куксу пошкодженої судини фіксують гемостатичним пінцетом, при цьому тканини зафіксованого кінця судини розміжчуються. Потім кілька разів інструмент повертають навколо осі кровоносної судини. При цьому інтима розривається, відшаровується і завертається в просвіт судини, що прискорює утворення тромбу. Для торзування використовують гемостатичні пінцети Кохера та Пеана. Цей метод зупинки кровотечі застосовують у випадках, коли пошкоджені невеликі судини.

Якщо кровоносну судину можна підтягнути, то в такому разі її дещо витягують, накладають впоперек другий гемостатичний пінцет - проводять торзування. Другий пінцет служить тільки для фіксації судини, тому його не слід сильно стискувати. У противному разі інтима розірветься і утвориться тромб вище місця накладання пінцета до першої гілки, яка відходить від судини, що небажано. Потім повертають перший пінцет навколо поздовжньої осі судини до того часу, поки вона не відірветься.

При торзуванні необхідно уникати одночасного захоплення нервів, які проходять разом із судиною!

Затискання кровоточивої судини разом із оточуючими м'якими тканинами. Досить часто, коли кровоточиву судину важко знайти й виділити з оточуючих м'яких тканин, або тканини в рані неміцні, гемостатичний пінцет накладають на судину разом із оточуючими тканинами. У таких випадках інструмент залишають у рані на 12- 48 год, а інколи й довше. Цей метод використовують при глибоких ранах, коли не можна накласти лігатуру, наприклад, при операціях на холці, потилиці, в ділянці крижів, грудної стінки, а також при зупинці артеріальної кровотечі в післякасграційний період. Для запобігання натягування судини або зісковзання пінцета, останній підв'язують за кільце чи фіксують пов'язкою. Знімають пінцет дуже обережно, щоб не зруйнувати тромб.

Ізольоване перев'язування судин у рані застосовують при пошкодженні великих та середніх судинних стовбурів, оскільки інші методи не дадуть позитивних результатів. Спочатку судину фіксують гемостатичним пінцетом, відсовують від неї оточуючі тканини, особливо нерв, який проходить поряд, а потім нижче пінцета накладають лігатуру.

Щоб запобігти вторинній кровотечі, зразу після зав'язування першого вузла слід зняти гемостатичний пінцет і, переконавшись, що судина не кровоточить і лігатура не зісковзує, зав'язати другий вузол. Кінці лігатури коротко обрізають ножицями.

Якщо велика кровоносна судина лежить на шляху розрізу, її обережно ізолюють від оточуючих тканин, перев'язують у двох місцях у межах рани, а потім розтинають між лігатурами. Останні накладають за допомогою голки Дешампа.

На великі судини, як правило, накладають подвійну лігатуру: нижню на кінці судини затягують сильно, а верхню (на 0,5-1 см вище першої") - не дуже туго. У цьому випадку тромб утворюється в ділянці між 287 лігатурами; при наявності однієї лігатури тромб утворюється на проміжку від лігатури до відходження від судини першої гілки, що часто зумовлює порушення кровопостачання у рані в перші дні після операції.

При пошкодженні великих вен слід перев'язувати обидва кінці вени: периферичний - для зупинки кровотечі, а центральний - для запобігання розвитку аероемболії!

Накладання лігатури на судину разом із оточуючими м'якими тканинами раціональне у випадках: коли кровоточива судина розміщена в глибині тканин і її важко ізолювати, а краще захопити лігатурою оточуючі її тканини; якщо судина знаходиться в товщі м'яза, брижі, зв'язці внутрішнього органа, сім'яного канатика; при склерозі стінки судини або утворенні спайки її з оточуючими склеротизованими тканинами; знаходження кровоточивої судини в щільних тканинах. Якщо судина знаходиться в товстій зв'язці або брижі, в такому випадку накладають прошивну лігатуру, проводячи її через тканину поблизу судини, а потім зав'язують лігатурою навколо неї (див. рис. 89; 2; с. 305).

Якщо судина лежить у глибині тканин або в щільних тканинах, найраціональнішим прийомом є обколювання навколо судини на деякій відстані від неї голкою за типом кисетного шва (див. рис. 89; 3). Кінці лігатури зав'язують морським вузлом настільки сильно, щоб припинилася кровотеча. Лігатурою намагаються захопити якомога менше оточуючих тканин, щоб не залишити великої кукси (великі кукси, залишені в черевній порожнині, сприяють утворенню спайок та появі болю після операції!).

При перев'язуванні судин в інфікованих ранах кінці лігатур виводять назовні і після відторгнення їх витягують.

Перев'язування судини на її протязі виконують у випадках, коли зупинка кровотечі в рані протипоказана (гнійне запалення, некроз тканин, розпад новоутворень та ін.). На центральний кінець оголеної судини накладають подвійну лігатуру, а потім до периферії від неї судину розтинають. Оскільки перев'язування артерії завжди призводить до погіршення кровообігу, необхідно перевірити стан колатера- лей; при нормальному розвитку колатерального кровообігу із периферичного кінця перерізаної артерії повинна витікати кров. Переконавшись у наявності колатерального кровообігу, перев'язують периферичний кінець судини. ГІри відсутності кровотечі із цього кінця судини, одночасно з виключенням артеріального стовбура лігують однойменну вену, в результаті чого майже завжди вдається ліквідувати небезпеку ішемічного некрозу тканин.

Допоміжним методом у подібних випадках є операція ангеолізу, тобто відокремлення судини на ділянці в 4-6 см від оточуючої пери- васкулярної клітковини (параартеріальна симпатектомія). При цьому порушується цілісність симпатичних волокон між відокремленим відрізком судини та поблизу прилеглого нерва, що зумовлює тимчасове розширення периферичного судинного русла.

Гемостатичний шов. При деяких операціях з'єднувальний шов на рану накладають з таким розрахунком, щоб закрити просвіт невеликих кровоточивих судин (ампутація вушної раковини, язика, операції на статевих органах).

Судинний шов накладають при пошкодженні великих магістральних судин, при пересадці органів і з лікувальною метою. Цей метод зупинки кровотечі не знайшов широкого застосування у ветеринарній медицині, його широко використовують у гуманній медицині.

Фізичні способи

Ці способи ґрунтуються на властивостях низьких температур викликати короткотривале (1-2 год) звуження судин, а при високих - коагулювати білки й прискорювати зсідання крові.

Холод у вигляді примочок, зрошувань, прикладання змоченої глини, гумового міхура з льодяною водою, льодом або снігом використовують при закритих механічних пошкодженнях (ушиби, вивихи та ін.), які супроводжуються внутрішньотканинними та інтраартикуляр- ними кровотечами. Ці самі засоби можна використовувати при кровотечах із носової порожнини (холод на ділянку потилиці та на спинку носа). Сухий холод (міхури з холодною водою, снігом, льодом) можна класти зверху пов'язки, яка накладена на ранову поверхню. При кровотечах із судин матки та піхви холод прикладають на крижі.

Термокаутеризація - застосування високої температури. Тер- мокаутеризацію використовують у випадках, коли не можна або важко застосовувати інші методи гемостазу (видалення пухлин, втручання на склеротизованій рубцевій тканині, на паренхіматозних органах та в інших випадках). Для термокоагуляції використовують електричні термокаутери та ті, які нагрівають від інших джерел. Термокаутер нагрівають до білого кольору. Розжаривши, його прикладають до рани, в результаті чого на її поверхні утворюється коагулянт (струп), який сприяє утворенню та утриманню в просвіті судин тромбів.

Особливо перспективними при операціях, які супроводжуються сильною кровотечею, є електроножі і лазерні скальпелі. Такі методи оперування дають можливість при одночасному роз'єднанні тканин зупиняти кровотечу з невеликих і середнього калібру судин. Позитивним у зазначених способах є прискорення ходу операції, стерильність, відсутність сторонніх тіл у рані (лігатур).

При невмілому користуванні електро- і лазерокоагуляцією одержують велику зону некрозу тканин, що негативно впливає на загоєння ран!

В умовах нашої клініки ми успішно використовуємо лазерні скальпелі "Ромашка" і "Скальпель-1" для видалення пухлин, особливо тих, які локалізуються на статевому члені, зовнішніх статевих губах та при інших операціях.

Гаряча вода (55-60 °С) має добру гемостатичну дію. Вона зумовлює коагуляцію як білків крові, так і тканинних, подразнює вазоконстриктори, що підвищує тонус стінки судин, прискорює утворення тромбів у просвітах пошкоджених судин. Чисту гарячу воду або у вигляді розчину лікарських речовин можна з успіхом використовувати для зупинки кровотеч із судин порожнистих органів: матки, сечового міхура, прямої кишки та інших.

Хімічні способи

Вони грунтуються на місцевому використанні фармакологічних речовин, які прискорюють коагуляцію білків крові, що сприяє утворенню тромбів у кровоточивих судинах. Цих препаратів є безліч. Використо- вують їх, в основному, в поєднанні з пов'язками або тампонадою.

Скипидар сприяє зсіданню крові і швидко зупиняє кровотечу навіть із великих судин. Слід зазначити, що він деякою мірою посилює регенеративні процеси й прискорює загоєння ран. Цьому, очевидно, сприяє його протигнильна та антисептична дія. Препаратом злегка зволожують тампони, призначені для тампонади рани, і матеріали, які використовують для перев'язування (2-3 краплі на тампон).

З %-ний розчин перекису водню, крім антимікробної та дезо- дорувальної дії, впливає в'яжуче, чим, мабуть, пояснюється його кровоспинний ефект! Розчином зволожують тампон, який застосовують для тампонади рани!

5-10 %-ні розчини іхтіолу при зрошенні або нанесенні на ранову поверхню (краще використовувати тампони або серветки, зволожені розчином) використовують при капілярних та паренхіматозних кровотечах.

Йодоформ при нанесенні на ранову поверхню прискорює коагуляцію крові. Його використовують у вигляді складних порошків - присипок, до складу яких входить борна кислота, стрептоцид, тальк; рідше — у вигляді мазей.

Антипірин при місцевому застосуванні діє гемостатично - прискорює зсідання крові та звужує судини. Його використовують при кровотечах із носової порожнини у вигляді 10--20 %-них розчинів, якими змочують тампони та серветки. Останні вводять у носову порожнину.

Галуни. У розчинах до 1 %-ної концентрації препарати діють в'яжуче, при більш високих концентраціях - подразнювально, аж до припалювання тканин. У формі таблеток або болюсів рекомендують застосовувати при шлункових та кишкових кровотечах. У суміші з нафталіном їх широко використовують як гемостатичний засіб при зрізанні пантів у маралів і п'ятнистих оленів. Порошок втирають у поверхню зрізу.

Адреналіну гідрохлорид у хірургічній практиці застосовують місцево для подовження дії новокаїну при інфільтраційній анестезії та припинення кровотечі (2-5 крапель 0,1 %-ного розчину адреналіну гідрохлориду на 100 мл новокаїну).

Розчин адреналіну додають до анестетика безпосередньо перед використанням. Розчин адреналіну 1:1000 застосовують як при внутрішніх, так і зовнішніх кровотечах, його вводять коням і великій рогатій худобі внутрішньовенно в дозі 1-3 мл, підшкірно - 2-5 мл; дрібній рогатій худобі, свиням і собакам внутрішньовенно - 0,2-0,5 мл. Не можна застосовувати при легеневих кровотечах, тому що розширює судини легень!

Розчини адреналіну гідрохлориду в концентрації 1:1000 та 1:500 використовують при кровотечах із рани, а також із судин порожнистих органів (носа, рота, шлунка, сечового міхура, матки тощо). Необхідно враховувати, що після використання адреналіну нерідко виникають вторинні кровотечі внаслідок паралічу вазоконстрикторів.

Феракрил - сіль заліза та поліакрилової кислоти. Препарат проявляє місцеву гемостатичну дію, бактерицидні властивості й знеболювальний ефект. З білками крові утворює згустки, які закупорюють кровоносні судини. Феракрилом просочують марлеві тампони і прикладають до рани або застосовують сухі гемостатичні серветки з феракрилом.

Використовують 1 %-ний розчин і гемостатичні серветки з феракрилом.

Гемофобін. Основною діючою речовиною гемофобіну є пектин. Застосовують 3 %-ний розчин для змочування тампонів, які прикладають на кровоточиву поверхню. При внутрішніх кровотечах вводять перорально.

Кислота амінокапронова (синоніми: іпсилон-амінокапронова кислота, Amicar, Aminocaproic acid, Aminocapron, Encicapron).Препарат пригнічує фібриноліз!

Розчини готують за загальними правилами. Кип'ятіння та зберігання не знижують їхньої фармакологічної активності! Препарат у 5-10 %-них розчинах (рН 6,5-7) можна застосовувати всередину в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси тіла тварини; у 3-10 %-них (рН 7) - підшкірно, в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси; у 5-10 %-них (рН 7) - внутрішньовенно, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси й 3^10 %-ні розчини (рН 7) - свиням інтраперитонеально, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси тіла.

Котарпіну хлорид застосовують для зупинки кровотечі із матки і ран. Препарат діє судинозвужувально, підвищує тонус м'язів матки. Він не подразнює тканини, тому його можна застосовувати парентерально. Для підшкірних і внутрішньовенних ін'єкцій застосовують 2-5 %-ні розчини котарпіну хлориду, місцево - 1-2 %-ні розчини. Підшкірно вводять у дозах: великим тваринам - 0,1-0,3 г, собакам - 0,03-0,05 г.

Біологічні способи

Ці методи характеризуються, насамперед, загальною дією, яка підвищує зсідання крові.

Сироватка крові. Її застосовують місцево. Для цього ватно- марлевий тампон зволожують сироваткою і вводять у рану.

Тканинна тампонада. Цей спосіб особливо ефективний при капілярних та паренхіматозних кровотечах.

Для тампонади використовують шматочки сальника, м'язів, жирової клітковини, які мають кровоспинні властивості. Ними заповнюють порожнини рани або ж покривають поверхні, що кровоточать.

Тромбін - фермент крові, який випускають у формі порошку, в ампулах. Перед застосуванням його розчиняють у фізіологічному розчині натрію хлориду. Препарат швидко зупиняє кровотечу із дрібних судин, в тому числі й паренхіматозну. Застосовують тільки місцево. При введенні в кровоносне русло може викликати численні тромбози!

Гемостатична губка - суха пориста маса, яка добре вбирає рідину. До її складу входять плазма та сироватка крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Випускають у вигляді висушених шматочків у герметичних металевих коробках або в пластмасових упаковках. Препарат стерильний. Має здатність механічно закупорювати кровоточиві судини.

Губку наносять на висушену поверхню рани, намагаючись забезпечити її тісний контакт з кровоточивими тканинами (притискають марлевою серветкою). Через 2-3 хв серветку забирають, а губку залишають у рані, оскільки при передчасному видаленні її кровотеча може відновитися.

Недолік губок - крихкість, сипучість, тому їх незручно застосовувати на великі ранові поверхні, а також при кровотечах із ротової й носової порожнин!

Фібрин-гемостатична губка - стійка пориста маса, що складається, головним чином, із фібрину та невеликої кількості тромбіну. Випускають у висушеному вигляді в герметично закритих банках. Препарат стерильний. Застосовують при капілярних кровотечах із різних органів та тканин. Можна використовувати також з попереднім зволоженням рани розчином тромбіну. Губку прикладають до ранової поверхні, що забезпечує достатньо надійний гемостаз.

Біологічний антисептичний тампон - препарат, схожий на губку. До його складу входять плазма, желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та антимікробні препарати (антибіотики, фурацилін). Дає по- зитивні результати при кровотечах з інфікованих ран.

Желатина медична - тваринний білок, що має велику в'язкість, забезпечує зсідання крові та швидке утворення тромбів. При перора- льному введенні кровоспинна дія желатини проявляється повільно й не завжди забезпечує надійний ефект, тому її частіше ін'єктують внутрішньовенно як коагулянт загальної дії. Перед застосуванням желатину підігрівають до температури 37 °С.

Вводять підшкірно 10 %-ний розчин желатини медичної на 0,5 %- ному розчині натрію хлориду коням і великій рогатій худобі в дозі 5,0-20,0 г.

Кетгут також можна використовувати як гемостатичний засіб. У своєму складі він містить велику кількість тромбокінази. Його можна застосовувати як у вигляді шовного матеріалу, так і поміщати його шматки в рану.

Пітуїтрин для ін'єкцій - екстракт задньої частки гіпофізу великої рогатої худоби, гормональний препарат. Основні його діючі речовини - окситоцин та вазопресин. Перший спричинює скорочення м'язів матки, другий - звуження судин, підвищує кров'яний тиск. І, крім того, діє антидіуретично. Застосовують з метою підвищення тонусу мускулатури матки і для зупинення кровотеч у післяродовий та післяабортовий періоди.

Випускають в ампулах із вмістом 5 або 10 ОД. Вводять під шкіру дрібній рогатій худобі й свиням у дозі 0,4-1 мл, великим тваринам - 3-5, собакам - 0,1-0,3 мл.

Пітуїтрин М - прозора, без кольору рідина. Випускають в ампулах із вмістом 50 ОД. За дією близький до окситоцину (містить тільки сліди вазопресину).

Окситоцин - синтетичний препарат. Щодо впливу на матку рівноцінний пітуїтрину, але майже не підвищує кров'яного тиску. Застосовують для підвищення мускульного тонусу матки та при гіпотонічних кровотечах.

Випускають в ампулах із вмістом 5 ОД окситоцину. Ін'єктують вну грішньом'язово великим тваринам - 5-10 мл, а дрібним -1-2 мл.

Г.ргометрину малеат. Ергометрин є одним із алкалоїдів ріжок. Він підвищує тонус мускулатури, що веде до зменшення просвіту судин і швидкої зупинки кровотечі. Застосовують при кровотечі із матки. Випускають у таблетках та у вигляді 0,2 %-ного розчину в ампулах. Всередину застосовують у дозі великим тваринам - 0,015— 0,02 г, собакам - 0,002-0,004 г. Підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно використовують 0,02 %-ний розчин в дозах: великим тваринам - 8-12 мл, собакам — 1 мл.

Ерготал - препарат, до складу якого входять алкалоїди ріжок, переважно ерготоксин і ергометрин у вигляді фосфорнокислих солей. Випускають у таблетках по 1 мг суміші алкалоїдів і в ампулах по 1 мл 0,05 %-ного розчину. Застосовують при кровотечах із матки всередину, коровам у дозі 0,01-0,03 г, свиням - 0,002-0,005, собакам - 0,0006-0,001 г.

Нині, крім вище перерахованих гемостатичних засобів, застосовують: інгібітори фібринолізу - інітрол, пантрепін, тросилол, деци- нон, пулемін, амбен; інгібітори антикоагулянтів - протаміну сульфат; активатори зсідання крові - етамзилат і багато інших.

Надання допомоги. Якщо при випадковій травмі або в процесі оперативного втручання виявляється велика втрата крові, особливо з ознаками гострого недокрів'я, необхідно якомога швидше надати допомогу. Насамперед зупиняють кровотечу або обмежують її, а також компенсують втрату крові. Для цього підшкірно, внутрі- шньом'язово або внутрішньовенно ін'єктують 0,85 %-ний розчин натрію хлориду (у вену - краще із додаванням 10-15 %-ногб розчину глюкози). Внутрішньовенно можна ін'єктувати розчин Рінгера- Локка (натрію хлорид - 9,0, калію хлорид - 0,2, кальцію хлорид - 0,2, натрію гідрокарбонат - 0,2, глюкоза - 1,0, вода дистильована до 1000,0; коню і корові - 1-3 л, вівці, козі - 100-300 мл, теляті віком до 1 року і собаці - 200-400, ягняті і поросяті - 25-100 мл), розчин Рінгера (натрію хлорид - 8,0, кальцію хлорид - 0,1, калію хлорид - 0,075, натрію бікарбонат - 0,1, дистильована вода до 1000,0; дози такі ж, як і розчину Рінгера-Локка) або розчин наступного складу: 5 %-ний розчин глюкози - 500,0 мл; 2 %-ний розчин натрію хлориду - 500,0; етиловий спирт 96° - 100,0 мл (доза для великих тварин - 1- 3 л, дрібних - 100-300 мл).