29.Проаналізуйте специфіку гештальт- і діяльнісної теорії пам'яті.

Теорія гештальту. Механізм пам'яті - принцип системності (все, що запам'ятовується, закріплюється в пам'яті за змістом). Наприклад, коли ми запам'ятовуємо будь-яке нове слово на іноземній мові ми розміщуємо його в певну категорію: слово «друг» йде в категорію «міжособистісних відносин». Цей принцип відображено і в енциклопедіях, бібліотеках і т. д.

Діяльнісна теорія. Запам'ятовування залежить не від того, що запам'ятовується, а від того, яке місце цей матеріал займає в діяльності. Напр. студенти краще запам'ятовують той предмет, який більш важливий для них в їх майбутньої професії.

30.Назвіть логічні підстави виділення видів пам'яті у людини.

Існує кілька підстав для класифікації видів пам'яті у людини.

За тривалістю зберігання інформації:

- Довготривала,

- Короткочасна

- Оперативна

За характером психічної активності:

- Сенсорна,

- Рухова,

- Емоційна,

- Образна

- Словесно-логічна.

31. Мислення – це псих.процес, який забезп.здатність підставляти, порівн., тобто аналізувати отримані у безпосер. відчутті і сприйманні образи, співвідносячи їх з образами пам’яті, і з цього аналізу робити висновки про те, що відбувається. Види мис.в псих.: 1)наочно-дійове(«бачу-беру-дію»), 2)наочно-образне (пов.з мист.,творч.), 3)словесно-логічне(пов.з розум.діяльністю).

32. Властивості: 1)Зв’язок мис.з мовою і мовл. 2)Глибина 3)Самостійність 4)Гнучкість

Теор.мис.буває понятійне і образне.

Теор.пон.мис. - люд. зверт.до понять, безпос.не маючи справи з досвідом, одерж.за доп.відчуттів. Теор.образ.мис. - люд.використ. образи, які діст.з пам'яті або відтвор.уявою. Обидва види теор.мис.доповнюють один одного.

33. Соц.природа мис., по-перше, полягає в його опосередкованості. До опосер.пізнання людина вдається на осн. попереднього досвіду, коли безпосер.пізн.виявляється неможливим. Знання передаються спадково. По-друге, люди можуть обмінюватись думками, розповсюджувати ідеї, запозичувати нові, і внаслідок цього змінювати хід власних думок.

34. 3 етапи: 1)винахід знарядь праці, 2)виробництво предметів матер. і дух. культури і 3)виникнення мови і мовл. Трудова діяльність-причина перетвор. мавпи на люд.; розвитку свідомості, що не тільки відбиває, але і перетворює світ. Необхідність передавати досвід попередніх поколінь, навчати трудовим діям одноплемінників створювала потреба в спілкуванні. З’яв вища форма спілкування – люд мова.

35.Рівні мис.:Конкретне – звод.до безпосер.реакції люд.на конкретні ситуації та об’єкти. Абстрактне – виділ. окремі власт.об’єктів і ситуацій, співвідношення між ними; формує на мовній основі ієрархію смислів для пояснення суті речей. Всі особл конкр.мис. дзеркально-протилежні особл абстр. Особливості абст.мис.: 1)здатн. виділ.своє Я від внутр.переживань та зовн.світу 2)довільність 3)здатн. поясн.собі власні дії 4)здат.переключ.з одн.аспекту на інш.5)здат.утрим.в розумі різні стор.ситуації 6)здат. розгляд.окремі сторони цілісно 7)здат.встан.поняття і мислити поняттями 8)здат.мисл.з опорою на символи.

36. 3 форми мис.в логіці: 1)Поняття – узаг.форма мисл.про предмет або явище, яка відображу.їх сутність. 2)Судження – форма думки,в якій відображ.зв’язки між предметами і їх властивостями(Земля має форму еліпсу). 3)Умовивід(висновок) – форма мисл.,яка дозвол.з одного судження вивести інше.

37. Мовлення — це особливий вид псих. діяльності, створений в ході історичного розвитку людства; форма спілкування, опосередкована мовою для висловлення думок, почуттів, намірів. Мовл.здійсн.за доп.другої сигн.системи в мозкових центрах мовл.в лівій півкулі гол.мозку. Власт.мовл.: виразність, впливовість, зрозумілість, змістовність.

38. Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціон. Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. Відмінності:

1) Мова-загальна, абстр; мовл.-конкретне. 2)Мова-стабільна; мовл.-динамічне. 3)Мова-психічна, а мовл.-психофіз. 4) Мовл.-лінійне, мова-нелінійна.Знак – матер., чуттєво сприйм.предмет, явище чи дія, що виступає в якості замінника іншого предмета чи явища; Сигнал – це зміна фіз.величини, що несе в собі кодовану інформацію.

39. Функції мови:1)Інформаційна 2)Комунікативна 3)Емотивна 4)Когнітивна(спогади, роздуми,творча діяльність). Зміни в мові, можуть бути виклик.як внутр. процесами (фонет.проц.,напр., асиміляція,редукція і т.д.),так і в результ.зовн. впливу (запозичення, поява нових слів, зникн.з вжитку старих).

40. Види мовл.: зовнішнє і внутрішнє. Зовн.мовл. має 3 форми: усне(вербальне), писемне(не має жодних позамовн.засобів) та афективне(обмежене,«Ах!»). Усне в свою чергу поділ.на: діалогічне(активні всі учасники в однак.мірі) та монологічне (вислів, об’єд.однією склад.думкою).

41. Мова псих.здорових людей має такі властивості: 1)Виразність(емоц. насиченість, забезп. інтонацією, акцентом) 2)Впливовість(на думки,почуття,поведінку) (повчання,настанови) 3)Зрозумілість (забезпеч. відбором матеріалу, доступного слухачеві) 4)Змістовність(характ.об’ємом вираж.думок).

42. Периферійні системи забезп.мовл.: енергетична, генераторна, резонаторна. Участь у створенні мовлення приймає друга сигнальна система. Мовл.здійсн.в мозкових центрах мовлення в лівій півкулі гол.мозку. Механізми мовл.: синтагматичні і парадигматичні, мех.сприйняття мовл. та мех.організації мовл.діяльності.

43.Уява — це специфічно люд. псих. процес створення нею на основі поперед. досвіду образів об'єктів, яких вона ніколи не сприймала. Це зумовл. потребами її життя та діяльності. Уява тісно пов'яз. з мисленням. ЇЇ цінність поляг. в тому, що вона допом. люд. орієнт. у пробл. ситуаціях, коли наявних знань недостатньо.

44. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний продукт. Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися у пробл. ситуаціях, приймати прав. рішення, передбачаючи результат власних дій, коли наявних знань виявляється недостатньо.

45. За А. Кестлером: псих. мехаізм. уяви - бісоціація. Це момент раптової зустрічі ідей, образів, які належ. до зовсім різних асоц. площин, контекстів. Відбувається переструктурування досвіду. Бісоціації сприяє саме підсвідома робота психіки, - а не свідома (стереотипна), чи несвідома (автоматична).

47. Види уяви: 1)Активна (довільна) - фантазії, виклик.довільною концентрацією. 2)Пасивна (мимовільна)- фантазії, виклик. мимовільн. процесами психіки. 3)Продуктивна - дійсність свідомо конструюється людиною, а не механічно відтвор. 4)Репродуктивна - відтвор. дійсність в тому вигляді, в якому вона реально існує. 5)Конкретна –оперування конкр.образами реальної дійсності.6)Абстрактна-оперування абстракт образами.

48. Уява є функцією кори вел. півкуль голов. мозку. Системи тимчас. нерв. зв'язків у процесі уяви ніби розпадаються і реконстр. в нові системи. Це можливо в результаті виникнення в корі мозку ділянки сильного збудження. Складність структури уяви та її безпосер. зв'язок з емоціями свідч. про те,що її фізіол. механізми розміщені ще й в глибинних відділах мозку. До них у першу чергу належить гіпоталамо-лімбічна система.

49. Воля – псих.процес, сутність якого полягає у регуляції люд. поведінки і діяльності, які стосуються подолання внутр. і зовн. перепон. Воля притаманна тільки людині; інколи вона може набагато збільшити сили. Вольові зусилля зумов. прагненням люд.до самореалізації. За вол. реакції відповідають лобні долі.

50. Вольовий акт - рішення, яке припиняє хитання людини під впливом сил окремих мотивів. У прост. вольовій дії спонукання до дії спрям. на більш чи менш усвідомлену мету, може безпосер. переходити у дію. 2 фази:1) виникнення спонукання та усвідомлення мети; 2) досягнення мети.

51. Вольові власт.люд: 1)цілеспрямованість (підпорядкування вмінь поставленій меті) 2)рішучість і сміливість(швидкість і обдуманість в прийнятті ріш., контроль над страхом); 3)Наполегл і настирність (вміння контрол і направ поведінку у потріб.руслі); 4)Витримка і самовлад(витр – гальмівна функція волі; самовлад – контроль над собою не зваж.ні на що); 5)Самостійність і ініціатив(вміння крит.оцінювати ситуацію і свої ресурси; ініціювати активність не чекаючи необхідності).

52. Вольовий акт - рішення, яке припиняє хитання людини під впливом сил окремих мотивів. Склад. вол. дія потребує значного напруження сил, терпіння, наполегливості, вміння організувати себе на виконання дії. 4 фази:1) виникнення спонукання та попередня постановка мети;2)обмірковування та боротьба мотивів; 3) прийн. рішення; 4) виконання.

53. Боротьба мотивів виникає на 2-ому етапі склад.вол.дії – на стадії обмірковування. Мотив є внутр. руховою силою поведінки людини: одному уявл. протистоїть інше(або інші), оскільки відповідні їм почуття не завжди сумісні одне з одним. Душа людини перетвор. на арену для боротьби мотивів, які можуть узгодж. у прийнятті рішення, а можуть паралізувати один одного й викликати стан нерішучості.

54. Акцептор Дії (Результатів Дії) – психол.механізм передбачення та оцінки результатів дії. Являє собою модель майбутнього результату дії, з якою потім порівнюються параметри реально виконаної дії: 1) при збігу здійснена функціон схема розпадається і організм переход. до іншої цілеспрям. поведінки; 2) при частковій розбіжності вводяться поправки до програми дії; 3) при повній розбіжності розвив орієнтовно-дослідна поведінка.

55. Увага – психічний процес, що регулює ступінь концентрації живої істоти на різних сторонах зовн. діяльності і на власних внутр. станах. 2 фунції: Допоміжна – дозвол.іншим псих.процесам налаштовуватися і отрим.інформ. за доп.уваги. Самостійна – коли увага викон.свою роль у процесі життєдіяльності люд.

56. В основі уваги лежить безумовний рефлекс (тобто вроджений, що передається спадково) під назвою орієнтуюча реакція – може бути виклик будь-якою несподів зміною ситуації. Цей рефлекс притаманний всім живим істотам.

57. Види уваги: 1)зовнішня (зосередж.на оточуючих об’єктах) 2)внутрішня (зосер.на реакціях організму) 3)мимовільна (швидка рефлект реакція на щось неординарне) 4)довільна (докладання зусиль для зосередження уваги) 5)післядовільна 6)групова («мозковий штурм»; увага певної групи людей) 7)Індивідуальна.

58. Власт.уваги: 1)Об’єм (визнач.кількістю предм, які одночасно перебув.в увазі) 2)Розподіл (здатн розшир кількість цих предм) 3)Концентрація (зосередження на 1 об’єкті) 4)Стійкість (постійно в увазі 1 предм без відволікань) 5)Переключення (визнач.швидкістю переключення уваги з одн предм на ін.).

59. Здатність уваги до переключ.залежить від швидкості переміщення в корі гол мозку оптимального збудження, що зумовлює перехід зосередження від одного об’єкту до іншого; а сама швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів.