- •Поняття «праця» і суть даної категорії.
- •Cпільне й відмінне між працею та діяльністю людини
- •Обїект, предмет і завдання дисципліни
- •Поняття «трудові ресурси»
- •Кількісна і якісна характеристики трудових ресурсів.
- •Що таке трудовий потенціал і які рівні зв’язки характерні для нього?
- •Назвіть основні особливості трудового потенціалу людини
- •8. В чому відмінність меж трудовим потенціалом суспільства и трудовим потенціалом підприємства..
- •9.Яка роль працы в розвитку людини і суспільства?
- •10. Що розуміється під змістом праці? Функції , здійснювані в процесы праці.
- •11.Чим обумовлене різноманіття і зміна змісту праці?
- •12. Що розуміють під характером праці?
- •13.Ознаки класифікації і види праці.
- •14.Показники, що характеризують задоволеність працею.
- •15.Основні види і межі розподілу праці.
- •16. Що розуміють під виробничим процесом?Його види і аспекти.
- •25. Склад часу перерв у витратах робочого часу.
- •26. У чому полягає нормування праці?
- •27. Поняття і основні напрями організації праці.
- •28. Цілі і завдання організації праці на підприємстві.
- •29. Основні види норм.
- •30. Норми витрат робочого часу.
- •31.Норми витрат енергії працівників.
- •32. Норми результатів праці.
- •33 Загальне поняття норми праці
- •34 Нормативи по праці і їх види(неуверенна)
- •35 Відмінність норм від нормативів
- •36 Чинники ,що враховуються при проектуванні організації праці і виборі норм.
- •37 Поняття методу нормування , суть сумарних методів.
- •38 Аналітичні методи нормування праці
- •39 Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів
- •40 Порядок проведення хронометражу
- •41 Фотографія робочого часу методом безпосереднім виміром
- •42. Фотография рабочего времени методом моментных наблюдений
- •43. Суть «социально-трудовых отношений» и причины его включения в систему понятий категорий экономики труда
- •44.Виды социально-трудовых отношений
- •45.Системы социально-трудовых отношений
- •46.Принципы и типы социально-трудовых отношений
- •47. Факторы, которые влияют на формирование и развитие социально-трудовых отношений
- •48.Характеристика понятия «социальная защита»
- •49.Основные направления социальной защиты
- •50)Основне призначення соцыальних гарантій
- •52) Основні принципи соціального партнерства
- •53)Основні характеристики ринку праці.
- •54) Зайнятість і її види.
- •Безробіття в Україні
- •56) Механізм регулювання ринку праці.
- •57) Суть державної політики у сфері регулювання зайнятості.
27. Поняття і основні напрями організації праці.
В економічній теорії під суспільною організацією праці розуміють формування і підтримування природних, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, а, отже, і між сферами суспільного виробництва та невиробничої сфери.
Організація праці на підприємстві повинна забезпечувати раціональне поєднання і розподіл праці в колективі, професійний підбір кадрів, їх ефективну діяльність і умови для реалізації їх творчих можливостей.
Сукупність досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду, на які спирається наукова організація праці при розроблені заходів по організації праці, називають її основами. Останні групуються таким чином: соціально-економічні, техніко-економічні, психофізіологічні, правові і нормативні.
В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:
1) розробці і впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;
поліпшенні організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
2) раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових прийомів і методів праці;
3) вдосконаленні організації і обслуговування робочих місць;
4) вдосконаленні нормування праці;
5) впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;
6) покращенні умов праці;
7) зміцненні дисципліни праці тощо.
Під час впровадження вищеназваних напрямів вдосконалення організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня.
У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни тощо.
На рівні підприємства завдання із вдосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації і розширенні зон обслуговування; узгодженості діяльності тощо.
На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих прийомів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами, створення належних умов для роботи і життєдіяльності людини.
28. Цілі і завдання організації праці на підприємстві.
Отже, можна виокремити три основні компоненти мети організації праці:
— предметний — забезпечення заданого обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) необхідної якості в необхідний строк;
— економічний — досягнення предметної мети діяльності за максимальної економічної віддачі кожної одиниці використовуваної живої праці (оцінюваної як продуктивність праці чи зарплатомісткість реалізованої продукції) і сукупних витрат на виробництво (оцінюваних через показник рентабельності);
— соціальний — у загальному значенні — гуманізація праці (удосконалення її умов і змістовне підвищення якості трудового життя, розвиток і реалізація трудового потенціалу пра
цівника, оптимізація особистісних взаємин у процесі трудової діяльності і, зрештою, формування задоволення працею).
Мета організації праці досягається у процесі вирішення таких основних груп завдань:
— економічних: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу (включаючи вирішення завдань скорочення його резервоутворюючих прямих і прихованих втрат), зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання устаткування за часом і потужністю, підвищення якості продукції;
— організаційних: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної, безперервної роботи виконавців, забезпечення повного і рівномірного їх завантаження, індивідуальної і колективної відповідальності за результати діяльності, створення дієвої системи стимулювання праці, а також системи його нормування, що відповідає специфіці виробничої діяльності;
— психофізіологічних: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям трудової діяльності;
— соціальних: підвищення змістовності і привабливості праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації та розширення професійного профілю, реалізації їх трудової кар'єри і зростання їх добробуту.
В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують міру розвитку ринкових відносин. В межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці і суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності — кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат па взаємопов'язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці. На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.