87. Форма правління в сучасній державі.

Форма правління – це орг-ція, порядок утворення та взаємодії вищих органів держ. влади (глави держави, парламенту та уряду)

Залежно від форми правління розрізняють монархічні і республіканські держави.

Монархія – це така форма правління, коли главою держави є особа, яка одержує і передає свій пост і титул у спадок і довічно.

Різновиди монархій:

1. абсолютна монархія (Кувейт, Саудівська Аравія). У руках монарха зосереджена вся повнота влади, він є законодавцем, призначає всіх вищих посадовців держави. Уряд несе відповідальність тільки перед ним;

2. дуалістична монархія (Бутан, Бруней). Влада ділиться між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але у монарха є право абсолютного вето. Уряд призначається монархом, підпорядкований йому і несе відповідальність тільки перед ним.

3. парламентарна монархія (Бельгія, Данія, Іспанія). Монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере. Глава держави або не має права вето щодо законопроектів, або фактично не застосовує вето. Головна відмінна риса – формування уряду парламентом і відповідальність уряду перед ним.

Республіка – це така форма правління, при якій главою держави є президент, що обирається громадянами на певний строк.

Більшість сучасних держав – республіки. Різновиди:

1. президентська (Бразилія, Грузія) Президент у такій республіці обирається прямими виборами. Він очолює не тільки державу, але й уряд. Уряд призначається президентом і відповідає тільки перед ним.

2. парламентарна республіка (Угорщина, Італія). Президент обирається так щоб він не одержував свій мандат безпосередньо від громадян: парламентом або особливими зборами. Президент не є главою уряду і не вільний в його формуванні. Фактично главу і склад кабінету визначає парламент. Уряд несе відповідальність перед парламентом;

3. змішана (президентсько-парламентар-на) республіка (Білорусь, Україна) Вибори президента проводяться всенародним голосуванням, але президент не очолює уряд. Уряд призначається президентом, але призначення прем’єр-міністра вимагає згоди парламенту (або навпаки). Уряд несе відповід-сть перед президентом, але й парламент має право виразити йому недовіру, що тягне за собою відставку. Президент має самостійний статус.

Поряд із монархією та республікою існують змішані форми правління, що поєднують риси обох.

88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.

Політичний режим – це сполучення системи партій, методів голосування, одного або декількох типів прийняття рішень, одної або декількох структур груп тиску. Складовими політичного режиму виступають: принцип легітимності, структура політичних інститутів, система партій, взаємодія гілок влади та їх центрування в державі. Політичні режими діляться на демократичні і недемократичні. Аналізом різноманітних граней політичного режиму займається наука політологія. Юридичний аспект політичного режиму визначений в понятті „державний режим”.

Форма держ. режиму — сукупність прийомів, методів, форм та способів здійснення державної влади.

Держ. режим є функціональною хар-кою влади, яка ніколи прямо не визначається в конституціях держав, проте завжди безпосереднім чином відображається на змісті конституції.

Зміст державного режиму розкривається у взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової, а також шляхом встановлення органу, який є центром прийняття рішень в державі.

Існує безліч класифікацій держ. режиму. За хар-ром органів, що визначають політику держави, розрізняють цивільні та військові режими. Залежно від взаємин між державою і церквою, розрізняють світські та теократичні режими. Але найбільш поширеною є класифікація, заснована на рівні захисту прав і свобод громадян та ступені допуску населення до управління державою. За цими ознаками розрізняють:

1) демократичний режим, для якого характерні: реальність політичних прав і свобод громадян; політичний та ідеологіч-ний плюралізм; формування органів влади шляхом вільних загальних виборів; розподіл влади; діяльність і влади і опозиції в суворо конституційних рамках;

2) авторитарний режим. Ознаки: обмеження об’єму політичних прав і свобод; обмежений політичний та ідеологічний плюралізм; фактична відсутність розподілу влади; недемократичний характер виборів. Відмітною рисою авторитаризму є сильна виконавча влада, як правило, заснована на особистості лідера.

3) тоталітарний режим. Характерні риси: принципова відмова від ідеї прав людини і громадян; пріоритет партії або держави в системі соціальних цінностей; однопартійна політична система і заборона на існування опозиції; формальний хар-р виборів; принципова відмова від розподілу влади. При тоталітаризмі встановлюється повний контроль над усіма сферами життя сусп-ва.

Основною підвалиною Д.р. є конституція та органічні закони (напр. закони про конституційний суд, про нац. банк, про вибори тощо).