97. Держава та релігія. Світська та теократична держава.

В світі чимало держав, в яких існують державні релігії та церкви. Однак в усіх міжнародних пактах про права людини зафіксований принцип рівності громадян незалежно від їх відношення до релігії, а з ним логічно пов'язаний принцип відокремлення церкви від держави, оскільки просування в життя першого принципу складно без здійснення другого.

В наш час найзначніші світові релігії: християнство, іслам та буддизм – значно закріпили свої позиції в світовій спільноті. Релігії сьогодні виступають у якості своєрідного морального регулятора і підстави соціальної справедливості. Можна констатувати, що християнські цінності концептуально затвердились в державах Європи та Америки, ісламські в мусульманських державах, а буддизм – в державах Азії.

Релігія впливає як на внутрішню, так і на зовнішню політику сучасних держав, на здійснення конкретних політичних акцій, а також на економічні, соціальні та військові доктрини. Посилюється значення партій, програми яких базуються на релігійних основах. Найбільш значну групу тут складають християнсько-соціальні, ісламські та ін. аналогічні партії, які орієнтуються на католицизм, протестантизм та іслам.

Міжнародні об’єднання релігійного хар-ру всебічно впливають на життя держав. Характерна діяльність Всесвітньої Ради церков, до складу якої входить більше 300 протестантських та православних церков. В мусульманському світі велику роль відіграє Організація Ісламської конференції, яка намагається консолідувати діяльність держав, що входять до її складу (50 мусульманських держав). Буддизм представлений в світовій спільноті Всесвітнім буддистським альянсом та Азіатською буддистською конференцією за мир, діяльність яких спрямована на забезпечення миру та співпраці між народами. Католицизм має єдиний центр в державі Ватикан.

Відношення церкви та держави опрацьовуються в таких центрах релігійних теорій як Папська академія в Римі, мусульманські університети в Малайзії, духовні академії Російської Православної церкви та інших центрах.

На підставі релігійних постулатів формуються концепції, теорії та доктрини взаємодії церкви з державою та її участі в соціально-політичному житті суспільства.

98. Екологічна політика держави. Екологічна держава.

Держава є важливим інститутом планування та здійснення екологічної політики. Більшість держав має екологічне законодавство та спеціалізовані екологічні структури влади. Маючи можливість централізованого прийняття екологічних рішень, держава монополізувала право на участь в рішенні міжнародних екологічних задач. В сфері екології держава використовує різні екологічні податки та продаж ліцензій під екологічну умову.

Зміна екологічної політики та збільшення витрат на екологію пов’язано більш за все з діяльністю екологічних рухів. Уряди вимушені корегувати своє відношення до екологічних проблем. Екологічний рух не зводиться лише до охорони природи та ресурсозбереження. Фактично мова йде про відношення людства до природи та собі подібним, до технології та економіки, принципам сусп-ної орг-ції та політич-го життя.

Екологічна безпека реальна тільки тоді, коли екологічна політика стає частиною світової політики, здійснюється багатьма державами. Охоплюючи різноманітні напрями людської діял-сті, екологічна політика може бути глобальною, регіональною, загальнонаціональною та локальною.

Джерелами загострення глобальних проблем екології виступають:

- хиже відношення людини до природи;

- матеріальне виробництво, яке наносить шкоду навколишньому середовищу;

- надмірне зростання населення;

- протиріччя в розвитку самого природного середовища.

Відповідно до програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) визначена стратегія природоохоронної співпраці, яка висловлює довготривалі та універсальні принципи відношення людини, сусп-ва та природи. Проводиться розробка екологічного міжнародного правопорядку та кодексу екологічної етики.

Відокремлюють шість стадій гостроти екологічної ситуації: умовно сприятлива, задовільна, напружена, критична, кризова, катастрофічна. Три останні стадії визначаються як гостра екологічна. Серед шляхів виходу з екологічної кризи: розробка довгострокової екологічної програми, експертиза та облік сусп-ної думки при рішенні екологіч проблем, екологізація ек-ки.

Порушення екологічної рівноваги загострило проблему збереження локальних цивілізацій та виживання людства в цілому.

Серед задач екологічної політики відпрацювання довгострокових та універсальних принципів відношення (людина – сусп-во – природа); перетворення екологічної політики в пріоритетну в політиці держави; максимальне наближення технології до вимог природи; зміна системи цінностей, освіти та виховання людини. Цілий комплекс державних заходів в сфері екології: від пріоритетів екології в держ. бюджеті, забезпечення права людині на пристойне навколишнє середовище, держ. контролю за змінами технології виробництва до організації екологічної освіти, - приводять до висновку про становлення держави, яка може бути названа екологічною.