77. Судова влада і здійснення правосуддя.

Судова влада – незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Суди є незалежними від інших органів влади і підкоряються тільки закону. Організаційно-правові принципи здійснення правосуддя і гарантії незалежності суду задаються конституцією. Серед гарантій незалежності суду виділяють недоторканність судді, довічний строк призначення або обрання, ефективне виконання судових рішень.

Законодавством закріплені такі демократичні принципи здійснення судової влади як рівність усіх перед законом і судом, участь у розгляді справи засідателів, присяжних, право підсудного на захист тощо.

У сучасному світі склалися 2 судові системи, одну з яких назив. змагальною, а другу – слідчою. Характерною рисою змагальної судової сис-ми є безпосередній диспут сторін перед судом, коли сторони (адвокати) мають можливість контролювати хід процесу і є головними дійовими особами в цьому процесі. Суддя тут наближається за своєю позицією до ролі третейського судді. Якщо при цьому є присяжні, то суддя не вирішує питання, хто правий, а хто винуватий. Суддя не втручається до процесу ухвалення рішення. Змагальна судова система характерна для держав з прецедентною правовою системою.

У слідчій системі багато що визнач-ся на стадії попереднього розслід-ня, і суддя по суті веде справу на основі документів. При цьому суддя сам досліджує факти і прагне встановити істину у справі. У слідчій сис-мі за традицією не застосовується суд присяжних, і адвокати не є головними дійовими особами. Слідча система викор-ся в державах з нормативно-актною правов. сис-мою

Судова влада здійснюється одноосібно суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією з дотриманням встановленої законом процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права.

Осн. функції судової влади:

1) охоронна (охорона прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів всіх суб’єктів права).

2) функція правосуддя (захист, відновлення порушених прав).

3) контрольно-наглядова (стримування двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення констит-го нагляду і судового контролю над ними).

Судова влада перешкоджає дії нерозумних законів, забезпечує відпов-ть виконавчої влади за недотримання волі законодавця, захищає права громадян від свавілля.

78. Виконавча влада і її система. Функції виконавчої влади.

Виконавча влада – це сукупність повноважень з безпосереднього управління сусп-вом. На відміну від законодавчої влади, що носить первинний характер, виконавча влада має за своєю сутністю вторинний (похідний), підзаконний характер. Зміст діяльності викон-ї влади – управління, що включає:

1) виконавчу діял-сть – здійснення рішень, які прийняті органами законод-ї влади.

2) розпорядчу діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

3) контрольну діял-сть – перевірки, ревізії з метою проконтролювати діял-сть нижчих органів і установ.

Для здійснення своїх завдань виконавча влада потребує особливих структур. Вона має найбільш розгалужену систему різноманітних органів з численним кадровим складом держ. службовців у центрі і на місцях. Ці органи складають виконавчу вертикаль.

У суч. країнах викон. владу може очолювати: глава уряду (Франція, Греція, Польща), глава держави (США), уряд (Ізраїль, Україна). Глава виконав. влади делегує ряд повноважень органам і посадовцям нижчого рангу.

Уряд – це вищий колегіальний виконав. орган держави. Уряд є найвищим органом виконав. влади в Д. незалежно від того, яка роль належить главі Д.

Принципи формування уряду:

1) парламентський (в парламентарних монархіях і парламентарних республіках).

2) напівпарламентський (в змішаних і президентських республіках).

3) позапарламентський принцип, характерний для абсолютних монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська Аварія).

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законод. влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Він покликаний відпрацьовувати шляхи та способи реалізації законів, займатися поточним управ-м, здійсн. розпорядчу діяльність. З цією метою з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, декрети, ухвали, розпорядження), які є обов’язковими для виконання.

Свою діял-ть уряд здійснює через численні органи держ. адміністрації – міністерства, відомства, комісії тощо. Мін-ва та відомства формуються виходячи із конкретних завдань, що стоять перед урядом. До спец-х органів та установ викон. влади належать органи охорони правопорядку (міліція, поліція), установи по виконанню кримі-х покарань, органи держ. безпеки, збройні сили. “Силовий” характер викон. влади складає об’єктивні основу для можливої узурпації держ. влади саме викон. органами. Тут надзвичайно важливими є дієві механізми стримувань і противаг та еф-ні важелі політ. відпов-ті з боку інших гілок влади. Інститут парламент. відпов-ті уряду означає не судову, а конституц. відпов-ть. Міністри несуть колективну, тобто солідарну відпов-ть за політику і рішення уряду та індивід-ну відпов-ть за справи свого мін-ва.