Ключові терміни і поняття

Фінансова політика	Планово-директивна фінансова політика
Фінансова стратегія	Фінансовий механізм
Фінансова тактика	Директивний фінансовий механізм
Класична фінансова політика	Регулюючий фінансовий механізм
Регулююча фінансова політика	Фінансові методи
Фінансові важелі

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Фінансова політика на різних історичних етапах розвитку економіки.

2. Фінансова політика України на сучасному етапі.

Література

[15] р. 4, § 4.1; 4.2; 4.3; [16] р. 3, § 3.1; 3.2; 3.3; [17] р. 1, § 1.4;

[18] р. 3, § 3.1; 3.2; [19] р. 3, § 3.1; 3.2; [20] р. 4, § 1, 2; [21] р. 3;

Дод. [33]

Семінарське заняття № 5

Тема 4: Фінансове право і фінансова політика
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про значення фінансової політики на сучасному етапі, зосередивши їх увагу на ролі фінансового механізму в реалізації фінансової політики

План

1. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики:

1.1. Фінансове право.

1.2. Фінансове планування.

1.3. Управління фінансами.

1.4. Фінансовий контроль, його сутність і значення в реалізації фінансової політики.

Методичні рекомендації

Перш ніж почати розгляд питань семінарського заняття, слід звернути увагу на те, що вироблення фінансової політики та її реалізація з допомогою фінансового механізму ґрунтуються на відповідних організаційних елементах цього механізму, які тісно взаємопов'язані і підпорядковані один одному.

Фінансове законодавство формує правове поле для здійснення фінансової діяльності і, відповідно, для реалізації фінансової політики. Фінансове планування є відображенням напрямів, форм і методів фінансової політики. Воно, по суті, є її матеріалізацією. Організація фінансової діяльності та фінансових відносин спрямована на втілення в практику завдань фінансової політики, на реалізацію фінансових планів. Фінансовий контроль призначений для перевірки законності фінансових операцій, моніторингу реалізації завдань фінансової політики і виконання прийнятих планів.

Розгляд першого питання необхідно почати з визначення. Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві. Як зазначалося, фінанси — це у відповідний спосіб організована сукупність обмінно-розподільних і перерозподільних відносин. Основною формою їх організації є саме фінансове право. Крім того, організація фінансових відносин може здійснюватися на основі різноманітних інструкцій та положень, однак вони мають, як правило, відомчий характер.

Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділяються фінансові засади їх функціонування.

До першої частини належать законодавчі акти, що регламентують фінансові відносини на макрорівні та взаємозв'язки фінансів суб'єктів підприємницької діяльності з державними фінансами та інституціями фінансового ринку.

До другої групи відносять закони, що регламентують діяльність, у тому числі й фінансову, суб'єктів господарювання — про підприємства і підприємницьку діяльність, про господарські товариства, про банкрутство тощо.

Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповнюватися інструкціями. У першому випадку їхні положення є безпосередньою основою для здійснення фінансових операцій. Подібний підхід вимагає досить глибокої деталізації законів з урахуванням усіх особливостей фінансової діяльності різних суб'єктів. У другому випадку закон визначає тільки загальний порядок фінансових відносин, а його деталізація здійснюється у відповідних інструкціях. Вони мають бути лише доповненням до закону і не суперечити йому. При цьому в будь-якому разі основою є закон.

Студенти повинні знати, що дійовість фінансового законодавства, його відповідність конкретним умовам і завданням, а отже, і ефективність фінансової політики значною мірою залежать від узгодженості дій законодавчої та виконавчої гілок влади. Саме на основі детального узгодження ними законопроектів можливе формування дієздатної системи фінансового права. При використанні законів непрямої дії важливо, щоб інструкції не тільки не суперечили законам, а й не коригували їх дію, бо це може призвести до викривлення фінансової політики.

При розгляді другого питання слід засвоїти, що фінансове планування - це планування процесів формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів. Система фінансових планів охоплює баланси доходів і витрат підприємств та їх об’єднань, міністерств, відомств, управлінь і відділів виконкомів рад народних депутатів, кошториси державних організацій, Державний бюджет України, платіжний баланс держави та інші планові фінансові документи. Необхідно пам’ятати, що метою фінансового планування є забезпечення відповідності фінансових ресурсів і потреб у них взагалі, а також за видами, спрямуванням, об’єктами й територіями.

Щоб зрозуміти сутність управління фінансами, насамперед треба виявити об’єкти управління. Далі слід розглянути функції вищих законодавчих і виконавчих органів державної влади й управління щодо загального управління фінансами, а також звернути увагу на нові сфери управління фінансами, які формуються в умовах переходу до ринкової економіки.

Розглядаючи сутність фінансового контролю, слід пам’ятати, що фінансовий контроль - одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Далі слід розібратися у видах, формах і методах фінансового контролю. Особливу увагу треба звернути на аудиторський контроль.