Тема 9. Суб єктивна сторона злочину.

План:

1. Поняття, ознаки і значення суб єктивної сторони злочину.

2. Форми і види вини.

3. Складна (подвійна) форма вини.

4. Невинне заподіяння шкоди (казус), його ознаки та значення.

5. Кримінально-правове значення мотиву і мети злочину.

Нормативні акти та практика їх застосування .

Конституція України (ст. 62, 64, 68)

Кримінальний кодекс України (ст 13-25).

Монографії, посібники, лекції

Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину.- К., 1996.

Волков П.С. Проблема вини и уголовная ответственость.-Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.

Догель П.С.Проблема вини в советском уголовном праве.- Казань: Изд-во ДВГУ, 1968.

Догель П.С., Котов Д.П. Субективная сторона преступления.- Воронеж, 1974.

Догель П.С.Неосторожность: уголовно-правов ые и криминальние проблемыё-МёЁ 1977.

Кириченко В.Ф. Значения ошибки по советскому уголовному праву-М.: 1952.

Коржанський Н.И. Очерки теории уголовного права – Волгоград, 1992.

Горач П.М. Вина и квалификация преступлений.- М., 1982.

Сидоров П .В. Аффект и уголовная ответственность.-Тбилиси, 1973.

Якушин В.Д. Ошибка по советскому уголовному праву и ёё социально-психологическая природа- Казань ,1952.

Наукові статті, тези, рецензії .

Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення за вину Право України.-1999.-№6.

Злобин Г.А. Описание субьективной сторон ы преступления в законе/ Совё. государство и право- 1971.-№1.

Коржанський Н.И. Спорн ые вопроси учения о вине. Труды ВСШ МВД СССР.-1974.- Вып.9 – С. 64-80.

Кригер Г.А. Понятие и содержание вины в советском уголовном праве/ Вестнё МГУ.- Сер. 2 – Право-1983.-№5.

Кириченко В. Смешанная форма вины Сов. юстиция.- 1966.-№19.

Лукянов В. Двайная вина – Свидетильство отставания юридической науки оттребований технического прогреса/ Гос.и право.-1994.-№12.

Литвак О. Криміноогія необережності / Право України –1998.-№5.

Мальков В.П. Субьективн ые основания уголовной ответствености// Гос.и право.-1996.-№1.

Портнов Иё Отграничение косвенногоумысла с преступной самонадеянности/ Соц . законность.- 1977.-№9

Савченко А. Психолого –юридичний аналіз проблеми злочину Право України –1998.-№3.

Саркисов Г.С. Мотів и цель преступления Сов. государство и право 1979.-№3.

Ткачук О. Одержания даних стосовно суб єктивної сторони злочину при розгляді справ Право України –1998.-№11.

Тузов А., Тузов Д. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки Право України –1999.-№8.

1. Поняття, ознаки і значення суб єктивної сторони злочину.

Суб єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона складу злочину, яка визначає психічну діяльність особи в момент вчинення злочину.

Ознаки суб єктивної сторони злочину :

1. Основний:

- Вина – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК)

2. Факультативний:

- Мотив - внутрішня усвідомлена спонука особи, яка викликає у неї намір вчинити злочин;

- Мета – бажання особа, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягнути певних шкідливих наслідків.

Значення суб єктивної сторони.

1. Виступає обов язковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного.

2. Істотно впливає на кваліфікацію злочинів і дозволяє відмежовувати тотожні злочини за об єктивними ознаками;

3. Зміст суб єктивної сторони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпечності особи, суб єкта і тим самим на призначення покарання.

2. Форми і види вини.

Вина – психічне ставлення особи щодо злочинного діяння, яке вчиняються нею, та його наслідків у формі умислу чи необережності (ст. 23 КК).

Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполученння певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно-небезпечне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.

3. Складна (подвійна) форма вини.

Змішана форма вини – різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об єктивних ознак одного і того ж злочину.

Вчинення злочинного діяння одночасно :

1. Вина у формі умислу:

- умислу – характерно для основного складу;

- необережності – характерно для кваліфікованих складів. Злочин визначається вчиненим умисно.

2. Посягання на два об єкти.

Значення змішаної форми вини :

Дає можливість:

1. конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину;

2. визначити правильну кваліфікацію;

3. відмежувати близькі за об єктивними ознаками склади злочинів.

4. Невинне заподіяння шкоди (казус), його ознаки та значення.

Казус (випадок) – така ситуація, за якої особа, що спричинила своїм діяння будь-яку суспільно-небезпечну шкоду, не могла і не повинна була передбачати настання цих наслідків.

Ознаки казуса:

- діяння;

- спричинення шкоди;

- безпосереднє настання шкідливих наслідків;

- відсутність вини.

Казус:

1. Особа за обставинами справи:

- не усвідомлювала і не могла усвідомити суспільної небезпеки свого діяння;

- не передбачала і не могла передбачити настання шкоди;

2. Особа:

- передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння;

- не могла їм запобігти в зв язку з невідповідністю своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальних умов або нервово-психічним перевантаженням.

Випадок ( казус ) виключає кримінальну відповідальність за відсутністю складу злочину (зокрема вини) в поведінці особи.

5. Кримінально-правове значення мотиву і мети злочину.

1. Злочини, в яких мотив і мета є обов язковими ознаками, вчиняються тільки з прямим умислом;

2. Мотив і мета є в ряді випадків кваліфікуючими ознаками;

3. Можуть бути обов язковими ознаками складу злочину, коли законодавець або прямо зазначає на них в диспозиції відповідної статті КК, або передбачає їх як необхідну ознаку складу конкретного злочину;

4. Коли мотив і мета не зазначені в диспозиції статей КК і законодавча конструкція того або іншого складу злочину їх не передбачає, вони виконують роль обставин, які обтяжують або пом якшують відповідальність