Тема 8. Суб'єкт злочиную

План:

1. Суб"єкт злочину, його види та ознаки.

2. Осудність та неосудність.

3. Поняття і ознаки спеціального суб"єкта.

4. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

Нормативні акти та практика їх застосування .

Конституція України ( ст. 24, 127)

Кримінальний кодекс україни ( ст.18-22ст. 6)

Кримінально-процесуальний кодекс України (г. 4,ст. 75, п.3ст. 76)2ст 408,ст.411, 416-424; ст.( 234, 324).

Виправно-трудовий кодекс України(ст.77)

Кідіна Н. Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх Право України- 2000.-№2.

Кравченко С. Питання, що виконують у судовій практиці при застосуванні до неповнолітніх примусових заходів виховного характеруПраво України- 1999.-№10

Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків скоєних підлітковим віком від 11до 14 років Право України.- 1999.№9.

Майсьоева О. Правовий захист неповнолітніх ( за матеріалиами нового КК)/ Право України- 2001.-№9.

Приходько Т. Фізіологічний афект –одна з підстав визнання особи обмежено осудною / Право України- 2001.-№1.

Закон України Про психіатричну допомогу від 22лютого 2000 р. ( ст. 3) розділ. 2.

Закон України Про органи і службу у справах неповнолісніх від 24 січня 1995 р. ( ст. 9).

Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами. Затверджений наказом МОЗ та МВС № 158417 від 16червня 1998 р.

Постанова ПВС №2 від 19 березня 1982 р. Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру ( п. 3).

Монографії, посібники, лекції

Габиони А.Д. Уголовная ответственность за преступления, совершаєм ые в состоянии опянения .-Тбилиси, 1968.

Догель П.С. Учения о личности преступника.- Владивосток, 1970.

Лазарев А.М. Субьект преступления.- М., 1981.

Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1968.

Михеев Р.І. Проблема вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве.- Владивосток, 1983.

Орлов А.В. – М.: Медиц ина, 1958.

Справочник по психиатрии Под ред. Свежневського А.В.- М.: Медецина, 1985.

1. Суб"єкт злочину, його види та ознаки

Суб"єкт злочину - це фізична особа ( людина ) , яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність.

Види суб"єктів злочину:

1. Загальний (ч. 1 ст. 18 КК)

Фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність:

а) фізична особа:

- громадянин України;

- іноземний громадянин;

- особа без громадянства.

б) осудна особа: особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої діяння і керувати ними.

в) особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність:

- 16 років (ч. 1 ст. 22 КК);

- 14 років (ч. 2 ст. 22 КК).

2. Спеціальний (ч. 2 ст. 18 КК)

Особа, яка крім ознак загального суб"єкта (загальних ознак), характеризується додатковими ознаками, передбаченими нормами Особливої частини КК:

а) фізична особа;

б) вік;

в) осудність;

г) додаткові ознаки.

2. Осудність та неосудність.

Осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч.1 ст. 19 КК).

Категорії осудних осіб, які підлягають кримінальній відповідальності.

Особа:

- фізична;

- яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;

- усвідомлювала свої діяння (інтелектуальний момент);

- керувала своїми діями (вольовий момент).

Особа з психічними розладами, які не виключають осудність:

- фізична;

- яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;

- під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними (обмежена осудність - ст. 20 КК).

Неосудність, її критерії та ознаки.

Неосудність - не здатність особи, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19 КК):

1. Медичний (біологічний) критерій

Ознаки:

- хронічне психічне захворювання;

- тимчасовий розлад психічної діяльності;

- недоумство;

- інший хворобливий стан психіки.

2. Юридичний критерій

Ознаки:

- Інтелектуальний момент - особа не здатна усвідомлювати свої дії;

- вольовий момент - особа не здатна керувати своїми діями.

3. Поняття і ознаки спеціального суб"єкта.

Спеціальний суб"єкт злочину - особа, яка поряд із загальними, наділена особливим, додатковими юридично значущими ознаками.

Ознаки спеціального суб"єкта:

1. Характеризують спеціальну роль, правовий статус особи:

- професія;

- судимість;

- характер виконуваної роботи;

- громадянство; службове становище;

- учасник судового процесу;

- засуджений

2. Характеризують фізіологічні або демографічні фізичні властивості особи:

- вік;

- стать;

- стан здоров"я.

3. Характеризують взаємовідносини суб"єкта злочину з потерпілим:

- родинні зв"язки;

- службові та інші відносини.

4. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування - заходи лікування, які застосовуються судом лише до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння, передбачені кримінальним законом, і страждають на певні захворювання. Їх метою є лікування, покращення психічного стану осіб, до яких застосовані, запобігання вчиненню цими особами нових суспільно небезпечних діянь.

Поняття та види примусових заходів медичного характеру (ст. 92-95 КК) .

Примусові заходи медичного характеру - надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад:

1. надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2. госпіталізація до психіатричного закладу із:

- звичайним наглядом;

- посиленим доглядом;

- суворим наглядом.

Примусове лікування - може бути застосоване судом, незалежно від призначення покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров"я інших осіб (ст. 96 КК)