Тема 16. Призначення покарання

План:

1. Загальні заходи призначення покарання.

2. Принципи призначення покарання.

3. Обставини, які пом"ягшують і обтяжують покарання.

4. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

5. Призначення покарання за сукупністю вироків.

6. Призначення більш м"якого покарання, ніж передбачено законом.

Нормативні акти та практика їх застосування.

Кримінальний кодекс України (ст. 65-73)

Кримінальний процесний кодекс України (ст.413)

Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні від 16 грудня 1993 р. (ст. 10).

Закон України Про оборону України в редакції від 5 жовтня 2000 р.

Закон України Про правовий режим воєнного стану від 6 квітня 2000 р.

Постанова ПВС №22 від 22 грудня 1995 р. Про практику призначення судами кримінального покарання (п. 2, 15, 16).

Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 р. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності (п. 28).

Постанова ПВС №4 від 27 березня 1992 р. Про судову практику в справах про згвалтування та інші статеві злочини (п. 9).

Постанова ПВС №1 від 1 квітня 1994 р. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров я людини (п. 10, 13, 14).

Монографії, посібники, лекції.

Бажанов М.И. Назначения наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров ,- Харьков, 1977.

Бажанов М.И. Назначения наказаний по уголовному праву.-К, 1980.

Володько Н.В. Применение судами общих начал назначения.- К., 1983.

Горелик Л.С. Назначенияе судами по совокупности .- Красноярск, 1975.

Попов А.Н. Преступление против личности при смягчяющих обстоятильствах .- СПб. : Изд-во . Юрид центр Пресс, 2001.

Юшков Ю.Н. Назначения наказания по совокупности преступлений и приговоров.-М, 1975.

Наукові статті, тези, рецензії.

Анашкін Г. Обстоятильства, смягчающие оттягающие ответственность Сов. юстиция – 1980. № 6.

Говоров Г.С. Назначения осужденному наказания ниже нижшего предела и уголовного осуждения Сов. юстиция – 1972. № 13.

Неправельне застосування закону або призначення невідповідного покарання / Юрид. вісник.-1996.-№34.

1. Загальні засади призначення покарання . - це встановлені законом правила, якими повинен керуватися суд по кожній кримінальній справі при визначенні винному міри покарання. (ст. 65 КК)

Суд призначає покарання:

- у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

- відповідно до положень Загальної частини КК.

- враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"ягшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. (ч.2 ст. 65 КК)

2. Принципи призначення покарання.

- законність - вимога призначення покарання відповідно до кримінального закону;

- визначеність покарання в судовому вироку - призначене особі покарання повинно бути визначене в судовому вироку з точним зазначенням як виду, так і строку усього покарання;

- обґрунтованість покарання і обов"язковість його мотивування у вироку - покарання застосовується лише тоді, коли це необхідно і доцільно;

- гуманність покарання - покарання ніколи не може мати на меті завдання фізичних страждань засудженому або приниження його людської гідності;

- індивідуалізація покарання - обов"язкове урахування при призначенні покарання індивідуальних особливостей конкретної страви, головним чином, особи засудженого

- справедливість покарання - покарання має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Розглянуті принципи призначеного покарання не існують ізольовано, а утворюють певну систему, перебуваючи у взаємозв"язку.

3. Обставини, які пом"ягшують покарання і обтяжують покарання.

Обставини, які пом"ягшують покарання - фактори, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання (ст. 66 КК)

1) з"явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погроз, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

8) виконання спеціального завдання з попередженням чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК.

При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом"ягшують, і інші обставини.

Обставини, які обтяжують покарання - фактори, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які характеризують підвищений ступінь небезпеки особи винного та вчиненого ним злочину, слугують критерієм індивідуальності покарання (ст. 67 КК)

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв"язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов"язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи що перебуває у безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи інший залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечинм способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп"яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у ч.1 ст. 67 КК обставин, за виключенням обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

4. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

Призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК).

Стадії:

- суд призначає покарання окремо за кожний злочин;

- суд призначає остаточне покарання за їх сукупністю

Принципи:

- поглинання менш суворого покарання більш суворим;

- повного складання призначених покарань;

- частково складання призначених покарань.

Правила:

1) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання;

2) Якщо хоча б за один із злочинів є умисним, тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК.

3) Якщо хоча б один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано виною.

5. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) .

Сукупність вироків має місце там, де засуджених після постановляння вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин:

Правила :

1. спочатку призначається покарання за знов вчинений злочин;

2. до цього покарання суд приєднює повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком;

3. остаточна міра покарання визначається в межах максимуму даного виду покарання:

а) при складанні покарань за сукупністю вироків, загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній Частині КК;

б) при складанні покарань у виді позбавлення волі, загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати 15 років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим 15 років, але не повинен перевищувати 25 років;

в) при складання покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинання менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або не відбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

6. Призначення більш м"якого покарання, ніж передбачене законом.

Призначення більш м"якого покарання, ніж передбачене законом (ст. 69 КК):

1. за наявності декількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

2. з урахуванням особи винного.

3. за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості.

Суд, умотивувавши своє рішення може:

Призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК АБО перейти до іншого, більш м"якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку чуд не має права призначати покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині КК.

На вищезазначених підставах, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачено в санкції статті Особливої частини КК як обов"язкове.