Тема 15. Поняття, мета, система і види покарання.

План:

1. Поняття, ознаки і мета покарання.

2. Система покарань, її ознаки й значення.

3. Види покарань, їх загальна характеристика.

Нормативні акти та практика їх застосування

Конституція України (ст.29, 38, 41, 42, 43, 63, 64, п. 5, 6, г. 2 ст. 92, п. 24, 25, ст.106)

Кримінальний кодекс України (ст. 50-64)

Кримінальний процесний кодекс України (ст.81, 125, 126, 324, 334, 405, 410,. 411)

Виправно-трудовий кодекс України (ст. 8, 22-27,46-47, 94-98, 101-105, 114).

Цивільно процесний кодекс України (ст.374, 375, 377).

Закон України Про статус суддів від 15 грудня 1992 р. (ст. 40).

Закон України Про державну службу від 16 лютого 1993р. (ст. 26).

Закон України Про державну податкову службу в Україні в редакції від 24 грудня 1993р. (ст. 15)

Закон України Про загальний військовий обов язок і військову службу в ред. від 18 червня 1992р. (ст. 2,5).

Закон України Про державні нагороди України від 16 березня 2000 р.

Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов язаних із заходами виправного впливу на засуджених. Затверджене Указом Президії ВР Української РСР№10 від 29 червня 1984 р. (ст. 11-16, 27-28)

Положення про класні чини працівників органів прокуратури України . Затверджене постановою ВР від 6 листопада 1991 р.

Положення про кваліфікаційну атестацію, кваліфікаційні категорії арбітрів такласні чини спеціалістів арбітражних судів України. Затверджене постановою ВР від 22 листопада 1991 р.

Постанова ВР Про дипломатичні ранги України від 31 січня 1992 р.

Постанова ВР Про персональні звання державної митної служби України від 5 лютого 1992 р.

Постанова ВР Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах України від 22 квітня 1993 р

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби . Затверджене постановою ВР від 22 лютого 1999 р.

Положення про кваліфікаційні класи лікарів-судово –психіатричних експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичні експертизи . Затвердженні наказом МОЗ №199 від 31 жовтня 1995 р.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз . Мін. юстиції України. Затвердженні наказом МЮ №3606 від 30 листопада 1995 р.

Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю.Затверджене наказом ДДПВП та МВС №91 565 від 17 липня 1999 р.

Тимчасове положення про проходження військової служби правопорушниками . Тимчасове положення про проходження військової службиособами офіцерського складу. Затвердженні указом Президента України № 17493 від 13 травня 1993 р.

Інструкція щодо порядку застосування окремих військових статей Тимчасового положення про проходження військової служби . Затверджена наказом МО № 181 від 11 серпня 1993 р.

Статус гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (ст. 2, 98, 218, 220, 245, дод.6).

Положення про дисциплінарний батальон. затверджене указом Президента Збройних Силах України № 139 94 від 5 квітня 1994 р.

Постанова ПВС № 22 від 22 грудня 1995 р. Про практику призначення судами кримінального покарання (13, 9-16, 17).

Постанова ПВС № 6 від 10 жовтня 1992 р. Про практику застосування судами України законодавства у справах пов язаних з порушеннями вимог законодавства про охорону праці (п.4).

Постанова ПВС № 15 від 28 грудня 1996 р. Про практику направлення вс які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон .

Монографії, посібники, лекції.

Бертман Д.Г. История розм.- М.: Просвет, 1992.- Т.1-3.

Бурщуев Ч.А. Исправительные роботы.-М., 1968.

Васильев И.М. Наказания по уголовному праву – М.., 1970.

Голубев К.И. Нарижний С.В. Компенсация морального вреда как способ защиты неимущественных благ личности.- СП.: Изд-во Юридический центр Пресс , 2000.

Дементьев С.И.Лишения свобобы : Уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты.- Ростов – на –Дону, 1981.

Евреинов Н. История телесных наказаний в России.- Белгород, 1994

Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения.- М., 1986.

Карпец И.И. Наказания. Социальные, правовые и криминалистические проблемы.- М.: юрид, 1973.

Козлов А.П. Уголовно-правовые сенсации : проблемы построения, класификации и измерения.- Красноярск, 1989.

Ной И. С. Вопросы теории наказания в уголовном праве.- Саратов, 1962.

Осипов П.П. Теоретическии основы построения и пременения в уголовном праве.- Саратов, 1962.

Полубинская С.В. Цели уголовного наказания .- М.: 1990.

Саркисова Н.А. Роль показания в предупреждении преступности.- Минск, 1990.

Файницький И. Я. Учения о наказании в связи с тюрмоведениям .- М.: Добросвет – 2000; Город, 2000.

Фролова О.Г. Злочиннысть ы система кримынальних покарань (соцыальні правові та кримінологічні проблеми й шляхи вирішення за допомогою логіко-математичних методів ) Навч. посібник К.: Артек , 1997.

Фролова Е.Г. Системы уголовных наказаний зарубежных стран- Донеук,1992.

Цветкович А. Дополнительные наказания в уголовном праве.- Калининград, 1962. .- Л.: ЛГУ , 1973.

Шаргородський М.Д. Наказания, как цели и ефективность.- Л.: ЛГУ , 1973.

Науков і статті, тези, рецензії

Арендар В. Деякі філосовські аспекти права на життя і смертну кару Право України .- 1995.35-6.

Багрий – Щакмостов Л.В. Система наказаний и санкции статей Уголовного кодекса Вопр гос. и права.- 1970 .Вып. 2. –С. 123-138.

Горубуев В. И. Кара, ёё место в наказании /Сб. асп. робот, 1974, ВыП 7. – С. 241-245.

Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавлень волі Право України .- 2000. № 6.

Дуюнов В.К. Система дополнительных наказаний / ИЗД. Ан. ССР,_ 1982.-№6

Ефимов М. А. Лишения свободи и его сущность / Правоведения- 1997.- №3.

Иванов В. Д. Цели уголовного наказания при его назначении и исполнении ИЗД. Ан. ССР, сер. общ. наук.-1980.-№2

Карпец. И. Уголовного наказания (проблемы, розмышления )/ Наука и жизнь.-1974.№2

Ковалев М. Ефективность уголовно-правовых санкций / Соц. законность.-1972. №9.

Костицкий В.Проблеми смертної кари в Україні Право України.- 1997.№3.

Кудін С. Поняття кримінального штрафу за Руською Правдою та Литовським Статутом Право України.- 2000. №11.

Малько А.В. Смертная казнь как правовое ограничение Соц государство и право.-1993.-№1.

Маляренко В, Стреколов С. Процесуальні та кримінологічні аспекти застосування смертної кари Комен. судової практики з кримінологічних справ Бюлетень законодавства і юридичної практики України .- 1996.-№6.

Марцев А.И. Специальное предупреждения преступлений Тр. Омск ВШМ МВД СССР.- 1977.

Михлин А. Лишения право занимать специальные должности или заниматьсяя опредиленной диятельностю/ Сов юстиция .-1984.-№ 12.

Михлин А. Штраф и его пременения // Сов юстиция .-1985.-№ 5.

Михлин А. Поняття смертной казни // Госуд и право .-1995.-№ 10.

Орловський О. Про застосування смертної кари на тереторії колишнього СРСР Право України.- 1998.-№2.

Петрова Н,І, Гуманізація покарання як засіб зниження рівня злочинності Право України.- 1993.-№9-10.

Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику Право України.- 1999.-№ 12.

Рудник В. Соціально-економічні проблеми застосування позбавлення волі в Україні. Право України.- 2001.-№8.

Суровегина Н.А. Преступления и наказания как проблема христианской этики. / Госуд и право .-1996.-№ 8.

Фролова О.Г. До загальнотеоретичних засад і інституту системи покарань \ Право України.- 1995.-№ 9-10.

Хакряков Г. Уголовное наказание: благо или зло Весник Верховного Суда СССР .-1991.-№9.

Щамунова С. Покарання за корисливі злочини в проекті КК України Право України.- 1999.-№ 12.

1. Поняття, ознаки і мета покарання

Покарання - це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК)

Ознаки покарання :

- захід примусу;

- застосування від імені держави;

- застосовується лише за вироком суду;

- застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

- полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Мета покарання - кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально-правового впливу (ч. 2 ст. 50 КК).

1. Кара щодо засудженого;

2. Виправдання засудженого;

3. Запобігання вчиненню засудженим нового злочину;

4. Запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

2. Система покарань, її ознаки та значення.

Система покарань - вичерпний, загальнообов"язковий перелік визначених за змістом видів покарань, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю. (ст. 51 КК).

Ознаки покарання.

- система покарань встановлюється тільки законом;

- перелік покарань, що утворюють систему обов"язковий для суду;

- перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним;

- система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості, починаючи від менш суворих до більш суворого.

Значення системи покарань:

1. Юридична база, на якій ґрунтується діяльність судів по застосуванню покарань.

2. База для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачені види і межі покарань за окремі злочини.

3. Визначає однаковість (однозначність) у правозастосовній діяльності, є важливим засобом забезпечення законності.

3. Види покарань, їх загальна характеристика.

1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. (ч. 1 ст. 53 КК)

- Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. (ч. 2 ст. 53 КК)

- Штраф, як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини КК. (ч. 3 ст. 53 КК)

- У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді:

громадських робіт із розрахунку: 10 годин громадських робіт за один, встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян

або

виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за 4 встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2-х років. (ч.4 ст. 53 КК)

2) Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) - додаткове покарання, застосовується судом до особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

3) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК).

Як основне покарання може бути призначене на строк від 2 до 5 років, як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років (ч. 1 ст. 55 КК).

Як додаткове це покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини КК за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв"язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 КК)

При призначенні цього покарання як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, триманні в дисциплінарному батальйоні віськовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні цього покарання як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 75 КК, - з моменту набрання законної сили вироком. (ч. 3. ст 55 КК).

4) Громадські роботи - вид основного покарання, який полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. (ч. 1 ст. 56 КК).

Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше як 4 години на день (ч. 2 ст. 56 КК).

Громадські роботи не призначаються:

- особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи;

- вагітним жінкам;

- особам, які досягли пенсійного віку;

- військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК).

5) Виправні роботи - вид основного покарання, яке обмежує право засудженого на зміну місця роботи, просування по службі, встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 відсотків (ч. 1 ст. 57 КК).

Виправні роботи не застосовуються:

- до вагітних жінок;

- жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

- до непрацездатних;

- до осіб, що не досягли 16 років;

- до осіб, які не досягли пенсійного віку;

- до військовослужбовців;

- до працівників правоохорнних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК).

Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт (ч. 3 ст. 57 КК).

6) Службове обмеження для військовослужбовців - вид основного покарання, яке застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк (ч. 1 ст. 58 КК).

Із суми грошового забезпечення засудженого до військового обмеження провадиться відрахування в дохід держави, у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків . Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання (ч. 2 ст. 58 КК).

7) Конфіскація майна - додатковий вид покарання, який полягає в примусовому вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК).

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі і особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК (ч. 2 ст. 59 КК).

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України (ч. 3 ст. 59 КК).

8) Арешт - вид основного покарання, яке полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців (ч. 1 ст. 60 КК).

Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті (ч. 2 ст. 60 КК).

Арешт не застосовується: - до осіб віком до 16 років;

- вагітних жінок;

- жінок, які мають дітей віком до семи років (ч. 3 ст. 60 КК).

9) Обмеження волі - вид основного покарання, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов"язковим залученням засудженого до праці (ч. 1 ст. 61 КК).

Обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років (ч. 2 ст. 61 КК).

Обмеження волі не застосовується:

- до неповнолітніх;

- до вагітних жінок;

- до жінок, що мають дітей віком до 14 років;

- до осіб, що не досягли пенсійного віку;

- військовослужбовців строкової служби;

- до інвалідів І і ІІ групи (ч. 3 ст. 61 КК)

10) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - вид основного покарання, яке призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ч. 1 ст. 62 КК).

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватись до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 62 КК).

11) Позбавлення волі на певний строк - вид основного покарання, яке полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк у кримінально-виконавчі установи (ч.1 ст. 63 КК).

Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років (ч. 2 ст. 63 КК).

12) Довічне позбавлення волі - вид основного покарання, яке встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64 КК).

Довічне позбавлення волі не застосовується:

- до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років;

- до осіб, що вчинили злочин у віці понад 65 років;

- до жінок, які були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку (ч. 2 ст. 64 КК)