Тема 19. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

План:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

2. Види покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх.

3. Призначення покарання.

4. Звільнення від відбуття покарання з випробуванням.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбуття покарання у зв язку з закінченням строків давності.

6. Погашення і зняття судимості.

Нормативні акти та практика їх застосування.

Конституція України (ст. 51-52).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

Дикларація прав дитини від 20 листопада 1959 р.

Кримінальний кодекс України розділ х v Загальної частини (ст. 97-108)

Кодекс законів про працю України (гл ххііі)

Закон України Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх від 24 січня 1995 р.

Положення про загальноосвітню школу соціальної реабілітації Положення про професійне училище соціальної реабілітації. Затверджені постановою КМ від 13 жовтня 1993 р.

Положення про судових вихователів. Затверджене наказом Голови ВС, МЮ, Міністерство освіти від 15 листопада 1996 р.

1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Умови застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК)

До неповнолітніх може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у ч. 2 ст. 105 КК.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97 КК)

2. Види покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх.

Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх (ст. 98 КК).

Основні покарання:

1. Штраф (ст. 99 КК) – застосовується до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти, або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітніх в межах до 500 встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

2. Громадські та виправні роботи (ст. 100 КК) -

Громадські роботи призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років на строк від 13 до 120 годин і полягають у виконанні неповнолітнім роботи у вільний від навчання чи основної роботи час.

Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати 2 годин на день.

Виправні роботи – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року із врахуванням в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 відсотків.

3. Арешт (ст. 101 КК) – тримання неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.

4. Позбавлення волі на певний строк (ст. 100 КК) – особам, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку позбавлення волі не може бути призначене на строк більше 10 років, а у випадках, передбачених п.5 ст. 102 КК – більше 15 років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Це покарання призначається неповнолітньому:

1. за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості на строк не більше 2-х років;

2. за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4-х років;

3. за тяжкий злочин – на строк не більше 7 років;

4. за особливо тяжкий злочин – на строк не більше 10 років;

5. за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до 15 років.

Додаткове покарання:

1. Штраф;

2. Позбавлення права обіймати певні посади і займатись певною діяльністю.

3. Призначення покарання.

Обставини, які враховує суд призначаючи покарання неповнолітньому:

- загальні засади призначення покарання, зазначені у ст. 65 КК;

- обставини, які пом якшують та які обтяжують покарання (ст. 66-67 КК);

- особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені ст.ст. 98-102 КК;

- умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітнього (ч. 1 ст. 103 КК).

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

4. Звільнення від відбуття покарання з випробуванням.

Звільнення від відбуття покарання з випробуванням, застосовується відповідно до статей 75-78 КК з урахуванням таких умов:

1. неповнолітній засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років;

2. суд дійде висновку, про можливість виправлення неповнолітнього реального відбування визначеного йому покарання.

Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості.

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов язок щодо нагляду за засудженим та проведенням з ним виховної роботи (ч. 4 ст. 104 КК).

5. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбуття покарання у зв язку з закінченням строків давності.

Ст. 106 КК передбачає особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності в зв язку з закінченням строків давності притягнення до такої відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КК для застосування цієї норми суду необхідно враховувати загальні підстави застосування інститутів давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачені в ст. 49 КК.

При наявності загальних підстав і умов застосування такого звільнення, суд повинен врахувати його особливості щодо неповнолітніх:

- можливість застосування до осіб, які не досягли 18 років до вчинення злочину, незалежно від їх віку на момент вирішення питання про звільнення;

- встановлення в ній знижених строків давності:

два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

п ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;

десять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Положення про незастосування давності у разі вчинення злочинів проти миру і безпеки людства, передбачених ст.ст. 437-439, ч. 1 ст. 442, чи засудження за них (ч. 5 ст. 49, ч. 6 ст. 80) поширюються і на осіб, які вчинили їх у віці від 16 до 18 років.

6. Погашення і зняття судимості.

Погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18-річного віку, відбувається на підставі статей 88-91 КК, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 108 КК.

Ці особливості стосуються:

1. тривалості строків погашення судимості;

2. умов дострокового зняття судимості.

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1. засуджені до покарання, не пов язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2. засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої та середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчиняють нового злочину;

3. засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4. засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (ч. 2 ст. 108 КК).

Дострокове зняття судимості з осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується на підставі, передбаченій у ст. 91 КК, з урахуванням таких особливостей:

1. відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий злочин або особливо тяжкий злочин;

2. закінчення не менше половини строку погашення судимості, визначеного в пунктах 3 і 4 ч. 2 ст. 108 КК, тобто якщо вони відбули покарання за тяжкий злочин, то дострокове зняття судимості можливе після одного року шести місяців після відбуття покарання, а якщо вони відбули покарання за особливо тяжкий злочин – то після двох років і шести місяців.

Тема 20. Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав. Школи (основні напрямки) науки криміналь

План:

1. Кримінальне право Франції.

2. Кримінальне право Англії.

3.Школи (основні напрямки) науки кримінального права.

Монографії, посібники, лекції

Давид Р. Основные правовые системысовременности.-М., 1988.

Ковалев В. Л. Крупнейшие уголовные дела ХХ века в США –М, Юрид. лит, 1990 р.

Крылова Н.Е. Серебренникова А. В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Германии)Изд-во 2-ге, перераб и доп. Учеб. пос.-М.: Изд-во Зерцало , 1998.

Лейленд Пітер Кримінальне право: Злочин, покарання судочинство (АНГЛ. підхід) – К.: Основи, 1996.

Международное уголовное право И.П. Блищенко , Каламкарян Р.А., Карпец и др. –М. Наука , 1995.

Пантелеев В.А. Уголовное права розвивающегся сторон – М.: Изд-во Университета дружби народов –М., 1988.

Преступления и наказанияе в Англии, США , Франции , Японии: Общая часть уголовного права ,- М.; Юрид. лит. 1991.

Таганцев Н.С. Русское уголовное право .Лекция .Часть общая .В2т. –М.: Наука , 1994.

Уголовное право США : Сб. нормативн ых актову.- М, 1986.

Інтевський Б.С. Преступления и преступники Западной Європы: Криминально-психологическииочерки.- К.: ЛТД, 1992. 1. Кримінальне право Франції.