Тема 12. Множинність злочинів

План:

1. Поняття і ознаки множинності злочинів.

2. Форми і види множинності злочинів.

Нормативні акти та практика їх застосування.

Кримінальний кодекс України (ст.32-35)

Постанова ПВС № 5 від 29 червня 1984р. « Про практику застосування судами законнодавства про повторні злочини».

Монографії, посібники, лекції.

Грищанин П.Ф. Ответственность преступников рецедивистов.-М., ШВД,- 1974.

Догель П.С. Множественность преступлений – Владивосток. 1961.

Зелинський А.Ф.Квалификация повторных преступлении.- Волгоград, 1976ё

Криволапов Г .Г. Множествинность преступлений по уголовному праву – М., Акад. МВД СССР, 1974.

Малков В.П. Совокупность преступлений по уголовному праву – Казань, Изд-во Казанского ун-та, 1974.

Наукові статті, тези, рецензії.

Бірюченський О. Буська Т. Рецидивна злочинність упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ / Коментар судової практики з кримінальних справ / Бюлетень законнодавства юридичної практики України.- 1996-№6.

Зелінський А.Ф. Про відповідний за рецидив у новому кримінальному законодавстві / Право України – 1996. № 13.

Кривощен П.К. Понятия многоепизодного преступления и его место в системе понятий науки уголовного права .- К., Труд ы ВШ МВД – 1978.№12.-С. 40-45.

Кливер П.К. Розграничения продалжаем ых и повторних преступлений / Соц . законность.-1979.№ 5.

Лапунов Ю. Квалификация сложн ых преступлений / Соц . законность.-1982. № 1.

Розгляд справ про повторні злочини / Юрид вісник 1996.-№27.

Рецедивна злочинність: упущенно судів / Юрид вісник 1996.-№28.

Тишкевич И.С. Совокупность преступлений / Правоведения .-1979.-№ 1.

1. Поняття і ознаки множинності злочинів.

Множинність злочинів – різновид суспільно-небезпечної поведінки однієї і тієї самої особи, що поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окремих фактичних складів злочинів, кожний із яких, відіграючи роль самостійної фактичної підстави кримінальної відповідальності, тою чи іншою мірою впливає на її обсяг чи зміст.

Ознаки множинності злочинів.

1. Кожне з діянь містить ознаки самостійного складу злочину.

2. Кожний злочин тягне за собою кримінально-правові наслідки.

3. Вчинення однією особою двох або більше кримінально-караних діянь.

4. Послідовне (різночасове) вчинення особою двох або більше злочинів.

2. Форми і види множинності злочинів.

Множинність злочинів.

І. Повторність злочинів, яка не пов язана з засудженням за раніше вчинений злочин.

ІІ. Сукупність злочинів.

ІІІ. Рецедив злочинів.

Повторність, сукупність та рецедив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначення покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК (ст. 35 КК).

Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння

План:

1. Поняття, види і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Поняття та умови правомірності необхідної оборони.

3. Поняття та умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин.

4. Поняття та умови правомірності крайньої необхідності.

5. Поняття фізичного і психологічного примусу.

6. Виконання розпорядження або наказу як обставина, що виключає злочинну діяльність.

7. Діяння, пов язане з ризиком.

8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, як обставина, що виключає злочинність діяння.

Нормативні акти та практика їх застосування.

Конституція України (ст. 19, 27, 28, 55, 60)

Кримінальний кодекс України (ст. 36-43)

Кримінально процесний кодекс України (ст.6_) Цивільний кодекс України (ст. 444, 445)

Основи законодавства України про охорону здоров я від 19 листопада 1992 р. (ст.43-54 )

Закон України про меліцію від 20 грудня 1990 р. (ст.12-15)

Закон України « Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (ст. 26.)

Закон України « Про державну податкову службу в України» від 24 грудня 1993 р. (ст. 22.)

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб « від 4 березня 1998 р. (ст. 18).

Закон України «Про розвідувальні органи України від 22 березня 2001 р. (ст. 4, 5, 19).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини « від 16 липня1999р.(ст.12-14)

Закон України «Про донарство крові та її компонентів « від 23 червня 1995 (ст 2) .

Закон України «Про зону надзвичайної економічної ситуації» від 13 липня 2000 р.(ст.1)

Закон України «Про експертно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. (ст. 5, 8, 11)

Статус гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. ( ст.60-63, 195-202).

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України від 24 березня1999 р. ( ст.6).

Постанова ПВС № 4 від 28 червня 1991 р. « Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань «.

Постанова ПВС № 8 від 28 червня 1992 р. « Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя,здоров я гідність та власність працівників правоохоронних органів (п.4).

Монографії, посібники, лекції.

Бущуев Г.В. Социальная и уголовная оценка причинения вреда преступнику при задержании-Горький, 1976.

Дуденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании- Киев, 1984.

Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння .Лекція –К., 1993.

Козак В.М. Право граждан на необходимую оборону – Саратов, 1972.

Красиков А.Н. Сущность и значения согласия потерпевшого в уголовном праве - Саратов, 1976.

Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны –М., 19694.

Тишкевич И.С. Право граждан на задержание преступника –Минск.1974.

Ткаченко Необходимая оборона по уголовному праву.- М., 1979ё

Якубович М.И. Необходимая оборона и задержание преступника – М., 1976.

Якубович М.И. Обстоятильство, исключающее общественую опасность и противоправность деяния.- М., 1976.

Наукові статті, тези, рецензії.

Володарський В. Проблемні питання необхідно ї оборони Право України – 1998.-№11.

Володарський В. Необхідна оборона, перевищення її меж : деякі випадки кваліфікації Право України 2000.-№ 6.

Завгородня Г. Ільковець Л. Право на необхідну оборону / Право України 1992.-№6

Коваленко А.С. Квалификация преступлений совершающих при перев ышении границ крайней необходимости / Сов. юрид. зап- 1976.- Вып. 6.

Мастинський М.З., Семенов Д. Е., Юшкова Е. Ю., Юшков Ю. Н. Применение законодательство о необходимой обороне и перевишения ее пределов / Госодарство и право.-1994 .- №3.

Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону , затримання злочинця в діяльності правоохоронних органівПраво України 1998.-№4.

Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні Право України 1999.-№8.

Рожнова В. Щодо поняття затримання осіб, підозрілих у вчиненні злочину Право України 2001.-№8

Самароков В. И. Риск : уголовном праве/ Госодарство и право.-1995 .- №3.

1. Поняття, види і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

Обставини, що виключають злочинність діяння – передбачені КК, а також іншими законодавчими актами обставини, за наявності яких дії особи зовні підпадають під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, але вчинені для захисту правоохоронюваних інтересів і не утворюють злочину.

Види обставин, що виключають злочинність діяння :

- необхідна оборона (ст. 36 КК);

- затримання особи, що вчинила злочин (с. 38 КК);

- крайня необхідність (ст. 39 КК);

- фізичний або психічний примус (ст. 40 КК);

- виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК);

- діяння, пов язане з ризиком (ст. 42 КК);

- виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

Ознаки, спільні для обставин, що виключають злочинність діяння:

2. Поняття та умови правомірності необхідної оборони.

Необхідна оборона – дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав і інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ст. 36 КК).

Умови правомірності необхідної оборони.

2. Поняття та умови правомірності затримання особи, щовчинила злочин.

Правомірне затримання особи, що вчинила злочин – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця (ст. 38 КК).

Умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин.

- особа, що затримується, вчинила злочин (і замах на злочин);

- затримання здійснюється безпосередньо після вчинення злочину;

- затримання провадиться з метою доставлення особи, яка вчинила злочин, відповідним органам влади;

- шкода, заподіяна особі, яка вчинила злочин, є необхідною для її затримання і відповідає небезпечності посягання та обстановці затримання.

4. Поняття та умови правомірності крайньої необхідності.

Крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами, і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною ніж шкода відвернена (ст. 39 КК).

Умови правомірності крайньої необхідності:

- існує небезпека переліченим у ч. 1 ст. 39 КК об єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварина у деяких випадках – дій інших людей;

- небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об єктам або вже їй завдає;

- небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи;

- небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;

- при усуненні небезпеки не допущено перевищення меж крайньої необхідності.

5. Поняття фізичного і психологічного примусу.

6. Виконання розпорядження або наказу як обставина, що виключає злочинну діяльність.

Виконання розпорядження або наказу як обставина, що виключає злочинну діяльність – це правомірне заподіяння шкоди праоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави, особою, зобов язаною виконати цей наказ (ст. 41 КК).

Законним є наказ:

1. виданий у належному порядку;

2. виданий відповідною особою у межах її повноважень;

3. який за змістом не суперечить чинному законодавству;

4. не пов язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Явно злочинним є наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий, як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб.

7. Діяння, пов язане з ризиком.

Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння – це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 1 ст. 42 КК).

Види ризику:

1. Виправданий ризик:

- наявність об єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;

- неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;

- прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 2 ст. 42 КК).

2. Невиправданий ризик:

- якщо він створював загрозу для життя інших людей;

- або загрозу для екологічної катастрофи;

- чи інших надзвичайних подій.

8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, як обставина, що виключає злочинність діяння.

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальні завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності (ч. 1 ст. 43 КК).

Умови правомірності заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації:

- заподіяння шкоди є вимушеним, тобто необхідним для збереження особою у таємниці факту виконання нею спеціального завдання, її співробітництва з оперативним підрозділом чи її інкогніто;

- заподіяння шкоди вчиняється особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації;

- метою такого спеціального завдання було попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;

- під час виконання зазначеного спеціального завдання особою, яка виконує таке завдання не вчинено злочини, зазначені у ч. 2 ст 43 КК