- •1.Завдання клінічної імунології та алергології.
- •2.Структура та функції імунної системи.
- •3. Етапи онтогенезу імунної системи.
- •4. Центральні та периферичні органи імунної системи.
- •5.Особливості функціонування імунної системи в дітей різного віку.
- •6.Особливості функціонування імунної системи в осіб похилого віку.
- •7.Клітинні природжені фактори захисту, їх взаємодія в реалізації імунної відповіді.
- •8.Моноцитарно - макрофагальна система: функції, особливості, роль у становленні та реалізації імунної відповіді. Сучасні аспекти фагоцитозу.
- •9.Кілінговий ефект як складова імунобіологічного нагляду. Основні типи кілерних клітин, їх функція та властивості. Роль гранулоцитарних клітин крові в формуванні імунної відповіді.
- •10. Гуморальні фактори природженого імунітету.
- •11.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.
- •12.Антигени: будова, функції. Гаптени.
- •19. Імунні комплекси, їх роль у розвитку патології.
- •20. Цитокіни - медіатори імунної системи. Інтерлейкіни, класифікація, функції та участь в імунних процесах.
- •22. Імунологічна система слизових оболонок. Лімфоїдна тканина,асоційована з шлунково-кишковим трактом.
- •23. Сучасне уявлення про структуру та функцію головного комплексугістосумісності. Будова антигенів hla. Схильність до захворюваньзалежно від hla-фенотипу.
- •Лимфаденопатия
- •30. Імунопатогенез, стадії розвитку, класифікація віл - інфекції/сніДу.
- •31. Клініко-лабораторні критерії діагностики, принципи лікування віл-
- •32. Основні принципи профілактики віл-інфекції/сніДу в Україні.
- •33. Стреси, розлади нейрогуморальної та імунної регуляції.
- •34. Синдром швидкої втомлюваності (клініка, діагностика, принципи лікування).
- •Этиология и патогенез
- •35. Класифікація шкідливих факторів довкілля, періоди їх впливу на стан імунної системи.
- •36. Трансплантаційна імунологія. Імунологічні показання та протипоказаннядо трансплантації органів і тканин. Селекція пари донор-реципієнт.
- •37. Передіснуючі антилімфоцитотоксичні антитіла, їх прогностична цінність.
- •38. Особливості пред- і післятрансплантаційного імунологічногомоніторингу. Типи кризу відторгнення, їх клініко-імунологічнахарактеристика та прогнозування.
- •39. Імунний статус вагітних.
- •40. Імунологія лактації.
- •41. Імунологія запліднення.
- •42. Імунозалежні форми непліддя в шлюбних парах. Причини та механізмиутворення аутоантитіл до статевих клітин у чоловіків і жінок.
- •43. Імунопатогенез безпліддя, його діагностика. Імунологічні підходи долікування безпліддя.
- •44. Імунні взаємовідносини в системах "батько- мати", "мати- плід".
- •45. Антигени сперматозоїдів та яйцеклітин, антитіла до них, методи
- •46. Імунні конфлікти в системі "мати - плід": діагностика, лікування,
- •1. Аутоиммунные механизмы 1. Аутоімунні механізми
- •2. Избыточные аллоиммунные реакции 2. Надлишкові алоімунні реакції
- •1) Антитела к отцовским лейкоцитам 1) Антитіла до батьківських лейкоцитів
- •2) Антифосфолипидные антитела2) антифосфоліпідні антитіла
- •3) Антинуклеарные антитела3) антинуклеарні антитіла
- •3. Недостаточные защитные реакции - гестоз 3. Недостатні захисні реакції - гестоз
- •48. Імунні зміни в онкологічних хворих. Імунодіагностика в онкології.
- •49. Сучасні підходи до імунотерапії хворих з онкологічними хворобами.
- •50. Причини формування алергологічної патології. Стадії формуванняалергічної реакції.
- •51. Класифікація алергенів. Причини та механізми формування алергічних станів.
- •52. Методи діагностики алергій: лабораторні методи, шкірні та провокаційні проби.
- •53. Принципи антиалергічної терапії та імунотропних методів лікування в алергології.
- •54. Специфічна імунотерапія, механізм дії, показання та протипоказання, прогноз ефективності.
- •55. Поліноз, алергічний риніт, алергічний кон'юнктивіт: етіологія,імунопатогенез, клініка, імунодіагностика, основні принципиімунотерапії.
- •1. Цитологічне дослідження мазку-відбитку зі слизової оболонки носа (виявлення гипереозинофілії).
- •4. Бактеріологічне дослідження зі слизової оболонки носа (для виключення інфекційного риніту).
- •1.Сезонний ар:
- •1.1. У сезон пилкування.
- •1.2. Поза сезоном пилкування
- •2.Цілорічний ар.
- •2.Діагностика.
- •1. Цитологічне дослідження мазку-відбитку зі слизової оболонки носа (виявлення гіпереозинофілії).
- •3. Профілактично-лікувальні заходи
- •3.Лікування.
- •3.1. В сезон пилкування.
- •56. Медикаментозна алергія. Імунопатогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика.
- •Діагностика
- •Профілактично-лікувальні заходи
- •57. Поняття алергія та псевдоалергія, диференційна діагностика. Гістамін лібераційні механізми розвитку псевдоалергічних реакцій. Принципи лікування.
- •58. Розвиток псевдоалергічних реакцій при порушеннях активації системи комплементу та метаболізму арахідонової кислоти. Принципи лікування.
- •59. Визначення поняття аутоімунітету, аутоімунної хвороби або синдрому. Механізми зриву толерантності, генетичні передумови розвитку аутоімунних хвороб.
- •60. Класифікація, загальні принципи імунолабораторної діагностики аутоімунних хвороб.
- •61. Сучасні підходи до застосування імунотропних препаратів при лікуванні аутоімунних хвороб.
- •62. Лабораторні критерії імунодіагностики аутоімунних захворювань.
- •63. Класифікація імунотропних препаратів, механізм дії, побічний вплив.
- •64. Принципи клінічного застосування імунотропних препаратів, показаннята протипоказання до призначення, підбір дози, контроль за терапевтичною ефективністю.
48. Імунні зміни в онкологічних хворих. Імунодіагностика в онкології.
49. Сучасні підходи до імунотерапії хворих з онкологічними хворобами.
Принципи імунотерапії і імунопрофілактики пухлин
Розрізняють два види імунотерапії пухлин:
- специфічна - індукція розвитку специфічних протипухлинних реакцій
- неспецифічна - відновлення порушених кількісних і функціональних показників імунної системи і підвищення в результаті цього протипухлинної резистентності організму
Існують декілька наукових напрямів розробки препаратів для імунотерапії пухлин.
Цитокинотерапия - провідний метод імунотерапії пухлин. Препарати інтерферонів (α і β). Активують макрофаги, природні кілери і цитотоксичні Т-лімфоцити. Посилюють експресію молекул HLA I класу на поверхні пухлинних клітин. Лаферон (рекомбінантний ИФН - α 2 β); Велферон (ИФН-α 2); Реаферон і Реальдірон (ИФН - α 2 β); Роферон А (ИФН - α 2); Інтрон А (ИФН - α 2 β).
Препарати інтерлейкіну 2 (чинник зростання Т-лімфоцитів). Ронколейкін Показання: рак нирки, меланома. Застосовується як окремо, та і у поєднанні з лімфокінактивованими кілерами або з лімфоцитами, що інфільтруют пухлину.
Чинник некрозу пухлини α, викликає апоптоз пухлинних клітин шляхом взаємодії з мембранним рецептором р55. Також є потужним активатором макрофагів і природних кілерів. Показання: меланома.
Використання моноклональних антитіл. Деякі антигени клітинної поверхні пухлини (раково-ембріональний антиген при пухлинах товстої кишки, антигенні детермінанти імуноглобулінів при В-клітинних лімфомах) можуть служити специфічними мішенями для антитіл. Бевацизумаб (Авастин) - містить моноклональні антитіла до рецепторів ендотеліального чинника зростання, яке продукується пухлинними клітинами для здійснення ефективного неоангиогенезу (порушення кровопостачання пухлини). Рітуксімаб (Rituximab) і Трастузумаб (Trastuzumab) схвалені для клінічного застосування в США і Адреколомаб (Adrecolomab) - в Німеччині.
Активна специфічна імунотерапія (генна терапія) пухлин. Мета - подолання толерантності протипухлинних Т-лімфоцитів або підвищенню активності Т-клітин, що мають низьку спорідненість до антигенів, експресуємих пухлинними клітинами. Одним з приорітетних завдань в області протипухлинної вакцинації є забезпечення антигенпрезентуючих клітин пухлинно-специфічними антигенами.
Створюються протипухлинні вакцини за допомогою введення в геном пухлинної клітини нових генів: генів протипухлинних цитокінів або їх рецепторів; пухлинасоційованих антигенів; суіцідних генів; сторонніх антигенів або вірусів; гібридних білків (пухлинасоційованих антигенів і цитокінів).
Останніми роками велика увага приділяється використанню дендритних клітин. Використовують звичайні або генетичномофіковані (секретуючі різні цитокіни) дендритні клітини.
Вакцинація (імунопрофілактика) проти вірусу гепатиту В, вірусу папіломи людини, вірусу Епштейн-Бар.
50. Причини формування алергологічної патології. Стадії формуванняалергічної реакції.
51. Класифікація алергенів. Причини та механізми формування алергічних станів.
Алергія виникає як збій нормального функціонування імунної системи. Антиген сприймається таким що несе загрозу існуванню організму і розглядається як алерген.
Найбільш значущими (найбільш поширеними) алергенами є:
- побутові (кліщі домашнього пилу, бібліотечний пил, спори плісневих грибів);
- епідермальні (епідерміс кішки, собаки, вівці, перо подушки);
- харчові (цитрусові, какао, мед, крабові, харчові барвники, ароматизатори і смакові добавки);
- пилкові (пилок дерев, злакових і смітних трав);
- вакцини, сироватки і медикаменти (антибіотики, нитрофуранові препарати, антисептики та ін.).
Патогенез Спочатку (у 1968 році) Джел і Кумбс запропонували свою класифікацію реакцій гіперчутливості, як класифікацію типів алергічних реакцій. Нині найбільш суттєве значення в патогенезі алергічних реакцій займає 1 тип і частково 3 і 4 типи реакцій (хронічна кропив'янка, уртікарії). 3 тип реакцій може брати участь в патогенезі бронхіальної астми.
Виділяють три стадії алергічних реакцій (як одного з видів реакцій гіперчутливості): імунна, патохімічна, патофізіологічна.