52. Методи діагностики алергій: лабораторні методи, шкірні та провокаційні проби.

В. Лабораторні дослідження. З їх допомогою можна лише підтвердити або спростувати діагноз, заснований на даних анамнезу і фізікального дослідження, а також оцінити ефективність лікування і стежити за станом хворого.

1. Загальний аналіз крові.

1) Підвищення числа еозинофілів до 5-15%.

а. Помірна еозинофілія (15-40% від загального числа лейкоцитів) зустрічається не лише при алергічних захворюваннях, але і при злоякісних новоутвореннях, наприклад при лімфогранулематозі, імуннодефіцитах, вроджених вадах серця, цирозі печінки, вузликовому періартеріїті, герпетиформному дерматиті, а також під час променевої терапії, при застосуванні деяких лікарських засобів і перитонеальному діалізі.

б. Виражена еозинофілія (50-90% від загального числа лейкоцитів) зазвичай спостерігається при гельмінтозах, наприклад при синдромі larva migrans.

2) Абсолютний і відносний лімфоцитоз. Істотна зміна співвідношення нейтрофіли/лімфоцити.

2. Еозинофіли в мазках. При загостренні алергічних захворювань в мазках мокроти, виделеннях з носа або очей серед клітин переважають еозинофіли, при супутній інфекції - нейтрофіли.

3. Загальний рівень IгE в сироватці. Підвищення загального рівня IgE в сироватці підтверджує діагноз алергічного захворювання, хоча нормальний рівень IгE не виключає його. Особливо високим (більше 1000 МЕ/мл) буває рівень IгE при дифузному нейродерміті і атопічних захворюваннях органів дихання.

Показання для визначення загального рівня IгE в сироватці:

1) Диференціальна діагностика бронхіальної астми і алергічного риніту, з іншими захворюваннями.

2) Диференціальна діагностика атопічних захворювань шкіри.

3) Оцінка ризику алергічних захворювань легенів у дітей з бронхіолітом.

4) Діагностика і оцінка ефективності лікування алергічного бронхолегочного аспергілезу.

5) Діагностика імуннодефіцитів.

6) Діагностика медикаментозної алергії.

7) Діагностика мієломної хвороби.

При виявленні високого рівня IгE передусім виключають гельмінтози.

4. Визначення рівнів специфічних IгE в сироватці крові (ИФА діагностика і імуноблотінг) до різних алергенів.

5. Імуннограма - ознаки алергічних захворювань:

- абсолютний і відносний лімфоцитоз;

- еозинофілія;

- збільшення (понад 2,8) індексу імуннорегуляції(CD4/CD8)

- збільшення абсолютної і відносної кількості В-лімфоцитів;

- зниження змісту комплементу;

- збільшення рівнів циркулюючих імунних комплексів;

- збільшення аутоантитіл до тканин органів - мішеней (шкіра, слизова оболонка носа, бронхів, легенів)

Г. Шкірні проби. Виділяють нашкірні – аплікаційну, пунктаційну, скаріфікаційну і внутрішньошкірні проби. Позитивні результати шкірних проб (еритема і пухир в місці введення алергену) мають діагностичне значення тільки у поєднанні з даними анамнезу, фізікального і лабораторних досліджень.

Свідчення і вибір алергенів. Основне свідчення для проведення шкірних проб - виявлення алергенів, контакт з якими викликає захворювання. Діагностичні і лікувальні препарати алергенів випускаються у вигляді концентрованих або розбавлених екстрактів. Існують діагностичні препарати алергенів для нашкірних і внутрішньошкірних проб.

Д. Провокаційні проби - метод виявлення сенсибілізації, заснований на введенні алергену в орган-мішень. Розрізняють сублінгвальні, ендоназальні і інгаляційні провокаційні проби.

а. Основна перевага провокаційних проб перед шкірними полягає в більшій достовірності їх результатів.

б. Основні недоліки провокаційних проб полягають в наступному: 1) за одне відвідування можна провести пробу тільки з одним алергеном; 2) результати дослідження мало піддаються кількісній оцінці, особливо при алергічному риніті або кон'юнктивіті; 3) погано піддаються стандартизації; 4) зв'язані з високим ризиком важких алергічних реакцій, наприклад бронхоспазму, у зв'язку з цим їх повинен проводити тільки досвідчений лікар. Провокаційні проби протипоказані, якщо в анамнезі є вказівки на негайний розвиток кропив'янки, набряку Квинке, бронхоспазму або анафілактичного шоку при контакті з цим алергеном.

Провокаційні проби часто проводять при харчовій алергії, оскільки шкірні проби в цьому випадку малоінформативні.