Профілактично-лікувальні заходи

Профілактика МА ділиться на заходи загального порядку і індивідуальні. Заходи загального порядку включають боротьбу з поліпрагмазією, зміна порядку роботи аптечних установ, підвищення якості ЛЗ, що випускаються чи продаються, налагодження в установах охорони здоров”я методів раннього виявлення і профілактики МА, їх ретельний облік, заборона використання ЛЗ у якості консервантів, проведення роз”яснювальної роботи серед населення.

Індивідуальна профілактика МА повинна здійснюватися безпосередньо особами, що приймають ЛЗ. Хворі повинні уявляти собі всю небезпеку ЛЗ і притримуватися певних заходів попередження ускладнень фармакотерапії. В цьому їм повнні допомагати медпрацівники.

Лікування МА. Лікування МА являє собою вкрай складне завдання. Мова йде, по-суті, про симптоматичне лікування (невідкладна допомога при анафілактичному шоку описана окремими протоколом).

Що стосується шкірних проявів ЛА, то їх лікування проводиться у відповідності з принципами лікування алергічних захворювань шкіри. Аналогічно підходять і до ліквідації проявів лікарського алергічного риніту і явищ бронхоспазму. З точки зору патогенетичного підходу, можна вважати, що при ліквідації наслідків алергічних реакцій 1 типу за Джеллом і Кубсом ефективними будуть антигістамінні препарати і системні ГКС, 2-3 типу – системні ГКС, 4 типу – ГКС у вигляді мазей і (при необхідності) системні ГКС. При виникненні МА до препаратів, які неможливо замінити (інсулін при цукровому діабеті, протитуберкульозні препарати при туберкульозі), можна спробувати застосувати десенситизацію виключно у спеціалізованих установах.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

Всі прояви МА, окрім життєво небезпечних, слід лікувати амбулаторно. Ретельна реєстрація випадків МА, інформування хворого повинні виключити можливість повторного виникнення МА.

57. Поняття алергія та псевдоалергія, диференційна діагностика. Гістамін лібераційні механізми розвитку псевдоалергічних реакцій. Принципи лікування.

58. Розвиток псевдоалергічних реакцій при порушеннях активації системи комплементу та метаболізму арахідонової кислоти. Принципи лікування.

59. Визначення поняття аутоімунітету, аутоімунної хвороби або синдрому. Механізми зриву толерантності, генетичні передумови розвитку аутоімунних хвороб.

Аутоімунний процес (аутоімунна реакція) - форма імунної відповіді, що індукується аутоантигенними детермінантами в умовах норми і патології; є одним з механізмів підтримки гомеостазу. Аутоантитіла в порівняно низьких титрах виявляються у здорових людей, причому частота позитивних результатів постійно наростає з віком приблизно до 60-70 років. Утворення аутоантитіл і виникнення аутоіммунних захворювань частіше спостерігається у жінок, чим у чоловіків.

Аутоімунне захворювання - захворювання імунної системи, пов'язане з порушенням формування або підтримки імунологічної толерантності, яка проявляється у виді клінічно манифестного імунно-опоседкованого самознищення органів і тканин організму. У основі його лежить втрата організмом імунологічної толерантності до антигенів власних тканин. Якщо аутоантитіла реагують з компонентами одного органу, то патологічний процес носить локальний характер. При системних процесах вони реагують з компонентами багатьох тканин організму.

Механізми і причини

Аутоіммунне захворювання - це патологічний процес, в патогенезі якого важливу роль грають аутоантитіла і клітинна аутоіммунна відповідь. При аутоіммунній відповіді з'являються В-лімфоцити, що продукують аутоантитіла, на тлі підвищення активності Т-хелперів. До чинників, що забезпечують появу цих клонів лімфоцитів, відносяться: генетичні чинники, перехресні реагуючі мікробні антигени, порушення в цитокіновій мережі регуляції і чинники зовнішнього середовища. З віком, вірогідність збою механізмів імунологічної толерантності зростає.

Генетичні чинники

Існує строга кореляція між аутоіммунними захворюваннями і певними HLA. Антиген HLA - B27: єдиний антиген, який грає роль в діагностиці аутоімунних хвороб. Часто виявляють при ювенільному ревматоїдному артриті, хронічних запальних захворюваннях кішок, реактивному артриті. Антиген HLA - DR4: у носіїв ревматоїдний артрит частіше супроводжується важкою поразкою суглобів і позасуглобовими проявами і має менш сприятливий прогноз, чим у інших хворих ревматоїдним артритом.