§ 8. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань

Співвідношення філософії і теорії права і держави. Для виконан­ня своїх функцій теорія права і держави використовує досягнення всіх

гуманітарних знань. Філософія, предметом якої є загальні закономір­ності розвитку природи, суспільства, мислення, виступає як підґрунтя теорії права і держави, її методологічний базис. Вона виробляє загаль­ні, філософські підходи до наукових досліджень, що використовують­ся теорією права і держави. У науковому обігові теорії права і держа­ви перебувають філософські категорії: сутність, зміст і форма, части­на і ціле, можливість і дійсність, система і структура. Філософія дає ключ до розуміння права і держави як соціальних явищ завдяки аналі­зу їх сутності, природи, призначення і місця в загальній системі таких явищ. Теорія права і держави, що вивчає тільки державно-правові явища, озброює філософію матеріалом, на основі якого здійснюються узагальнення і формулюються принципи соціального прогресу.

Взаємодія філософії і теорії права і держави щонайкраще просте­жується через філософію права.

Філософія права є частиною як загальної філософії, так і загаль­ної теорії права і держави і по-різному виявляє свою дію в межах кожної з цих наук - залежно від тих об'єктивних закономірностей, що становлять предмет їх вивчення:

У межах філософії виявляються закономірності права, притаман­ні всім явищам природи і суспільства (філософський рівень знань про право); у межах загальної теорії права простежується специфіку вияву закономірностей права серед закономірностей явищ природи і суспільства (загальнотеоретичний рівень знань про право).

Філософія права стала методологічною базою юриспруден­ції завдяки дослідженню глобальних державно-правових категорій (насамперед категорії "право"). 11 роте вона не підмінює собою теорію права і держави, покликану здійснювати аналіз емпіричного матері­алу, визначений в історично сформованих нормах права, у перепле­тенні випадкового і необхідного в правовій дійсності, у порівнян­ні правових систем, в узагальненні досягнень конкретних юридич­них наук і формулюванні юридичних понять. Філософія права вивчає фундаментальні принципи буття права, онтологічну природу права, його людську і соціальну сутність. До її предметної сфери належать і проблеми філософсько-правового осмислення держави: правова орга­нізація держави, правові форми здійснення функцій держави, право­ва держава. Можна сказати, що філософія права - це система знань про зміст права та обґрунтування розуміння цього змісту. Сферою перетинання філософії права і теорії права і держави є досліджен-

ня наддержавної сутності права і шляхів відображення природного (допозитивного) права в праві позитивному (державному).

Співвідношення економічної теорії і теорії права і держави. Ці дві науки поєднує їх спрямованість на вивчення закономірностей: економіч­на теорія осягає закономірності економічних явищ, теорія права і держа­ви - право-державних. Теорія права і держави використовує положення і висновки економічної теорії, її категорії: виробничі відносини, продуктив­ні сили, власність, статутний капітал та ін. У свою чергу економічні відно­сини вимагають найбільш адекватних собі державно-правових інститутів (наприклад, приватна власність на землю - інститут економічної теорії; право приватної власності на землю - правовий інститут). Виникаючи у відповідь на економічні потреби, інститути права і держави виступають важливим фактором формування соціально-економічних відносин.

Співвідношення соціології і теорії права і держави. Соціологія, досліджуючи суспільство в цілому та окремі його інститути, проце­си, групи, включає у свій об'єкт пізнання і право-державні явища. Але соціологія вивчає право і державу в генетичних зв'язках зі струк­турами соціуму, в аспекті їх соціальної детермінації, змісті і функці­онуванні як одного цілісного системного утворення. Теорія права і держави також не може обійтися без вивчення емпірії, наявного буття права, юридичної практики. Вона використовує соціологію вже тому, що право слугує значним інструментом управління людьми різних соціальних верств, що соціологічні експерименти важливі для підви­щення соціальної ефективності норм права, способів удосконалення державного апарату, пізнання причин і умов правопорушень, вивчен­ня рівнів правосвідомості, соціальної структури та ін.

На стику цих наук утворилася соціологія права як система знань про соціальні умови існування, розвитку і дії права, зв'язок права з явищами соціального життя. Соціологія права, як і філософія права, має "подвійну" природу: діє в межах соціології і в рамках загальної теорії права. Проте вона ближче до практичних проблем, ніж філосо­фія права, - досліджує, якою мірою чинний правопорядок зумовле­ний станом суспільства і якою мірою право здатне впливати на цей стан. У її полі зору перебуває зв'язок правової системи з її оточенням у вигляді інших соціальних систем і зворотного зв'язку - наслідків дії правової норми в суспільстві. Можна сказати, що вона вивчає дію права в реальних обставинах, які постійно змінюються.

Співвідношення політології і теорії права і держави. Політоло­гія досліджує політику - діяльність і відносини із здійснення влади в

суспільстві, а також закономірності функціонування і розвитку полі­тики і політичної влади, політичних інтересів, відносин, свідомості, діяльності. Об'єкт політології - політичне життя суспільства в різних виявах, діяльність держави і органів, політичних партій, політичних і громадських організацій, політична поведінка людей тощо. Питань права політологія стосується менше (тільки під час вивчення методів досягнення влади праву приділяється першочергова увага), а питання держави, співвідношення громадянського суспільства і держави, особи і держави в ній посідають значне місце. Проте їх вивчають з погляду політичного, а не юридичного. На відміну від політології теорія права і держави покликана досліджувати державу як правове явище.

Політологія, як і філософія, озброює теорію права і держави мате­ріалом, що дає змогу різнобічно вивчити питання місця права і держа­ви в політичній сфері і політичних процесах, взаємодії держави з інши­ми політичними інститутами. У свою чергу, політологія користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем держави.

Співвідношення соціальної психології і теорії права і держави. Соціальна психологія (психологія - від грец. 'psyche " - душа, "logos" -вчення) вивчає закономірності, механізми і факти психічного життя люди­ни, соціальної групи, суспільства. її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, зумовленої їх участю в соціальних групах. Психологічні феномени - потреби, цінності, інтереси, воля - є необхідними елементами процесу формування права, правозастосування і правореапізації. Досяг­нення соціальної психології враховуються теорією права і держави при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей тощо. Соціальна психологія допомагає теорії права і держави узагаль­нювати результати пракгичної діяльності державно-правових інститутів (насамперед інститутів управління), поведінки посадових осіб і громадян за допомогою застосування соціально-психологічних механізмів.

На стику соціальної психології і права успішно розвивається правова психологія, що вивчає психічні закономірності практичної юридичної діяльності. Широкого розвитоку набула антропологія права, що виникла на стику соціальної антропології і права та розгля­дає людину як творця державної і правової реальності.

Отже, теорія права і держави тісно взаємодіє з філософією права, антропологією права, соціологією права, психологією права, етноло­гією права, юридичною герменевтикою, юридичною компаративісти­кою та іншими науками, що розширюють і збагачують її діапазон як науки і навчальної дисципліни.

Розділ 2. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ