39. Порівняльна характеристика ринкових структур: досконалої та недосконалої конкуренції.

Розрізняють декілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних.

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:

1) значне число продавців і покупців;

2) стандартизована продукція;

3) незалежність дій продавців і покупців;

4) об’єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову ціну;

5) інформованість покупців і продавців;

6) вільний вступ і вихід з галузі.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм:

1) бар’єри, створені економією від масштабу;

2) бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.)

3) розмір ринку;

4) власність на важливі види сировини;

5) “нечесна конкуренція”.

6) Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску .

Монополістична конкуренція має наступні ознаки:

1) відносно велике число невеликих фірм;

2) диференційована продукція;

3) деякий, проте обмежений контроль над ціною;

4) нецінова конкуренція;

5) відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат:

1) за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни;

2) монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ;

3) монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC.

Олігополію відрізняють наступні характерні риси:

1) нечисленність фірм в галузі;

2) однорідна або диференційована продукція;

3) всезагальна взаємозалежність фірм;

4) значний контроль над ціною;

5) значні перешкоди входження в галузь.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами. У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія та монополістична конкуренція, які належать до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.

40. Утворення похідного попиту. Еластичність попиту на ресурс, ринковий попит. Попит і пропозиція ресурсу за умов різних типів ринку. Оптимальний обсяг ресурсу.

Ресурсні ринки мають ряд специфічних особливостей, що відрізняють їх від ринку готової продукції.

1. Попит на ресурси носить похідний характер. Він збільшується або зменшується в залежності від того, збільшується чи зменшується попит на готову продукцію, вироблену за допомогою даних ресурсів.

2. Споживання ресурсів взаємозалежне. Вони не використовуються окремо і не можуть функціонувати ізольовано один від одного. Кількість виробленого товару визначається наявністю усіх факторів, необхідних для організації виробництва.

3. Необхідність урахування особистісного характеру праці, специфіки її відтворення і продажу.

В умовах досконалої конкуренції на ринку готової продукції граничний виторг дорівнює ринковій ціні одиниці продукту, тобто MR=Р_х). У цьому випадку додатковий доход від граничного продукту ресурсу (MRP_а^х) буде дорівнювати вартості цього додаткового продукту (VRP_а^х): MRP_а^х = VRP_а^х =Р_х *MP_а^х.

При недосконалій конкуренції додатковий виторг MR виявляється меншим за ринкову ціну одиниці продукту (Р_х), і за цих умов доход від реалізації граничного продукту менше його вартості: MRP_а^х< VRP_а^х.

При визначенні оптимального для себе обсягу попиту на ресурс фірма насамперед буде орієнтуватися на рівень прибутковості ресурсу, тобто на MRP_а^х.

Оскільки в умовах досконалої конкуренції на ринку готової продукції MRP_а^х = VRP_а^х, на графіку буде зображена одна лінія, що має від’ємний нахил. Від’ємний нахил пояснюється тим, що хоча ціна (і граничний виторг) на конкурентному ринку готової продукції є постійною величиною, фізичний граничний продукт від ресурсу — величина спадна (рис. а).

Вартість і доход від граничного продукту ресурсу і попит на нього з боку фірми на конкурентному ринку (а) і монопольному ринку (б) готової продукції.

У випадку, якщо ринок готової продукції недосконалий, додатковий доход від реалізації додаткового продукту менше його вартості (лінія MRP_а^х нижче лінії VMP_а^х, рис. б).

Але знання тільки прибутковості від продажу додаткового обсягу готової продукції недостатньо, щоб визначити оптимальний обсяг використання ресурсу. Використання кожної додаткової одиниці ресурсу збільшує витрати фірми (MRC — граничні факторні витрати). Поки прибутковість від продажу додаткового продукту, виробленого за допомогою додаткової одиниці якогось ресурсу (MRP_а^х) буде вище витрат на придбання цієї одиниці ресурсу (MRС_а), доти є сенс збільшувати попит на цей ресурс. Таким чином, умовою досягнення оптимального обсягу використання кожного ресурсу буде рівність:

MRP_а^х = MRС_а (у загальному виді MR=MС).

Реакція попиту на ресурс у відповідь на дію факторів, що впливають на нього, називається еластичністю. Коефіцієнт еластичності попиту на ресурс за ціною дорівнює

Ступінь еластичності попиту на ресурс за ціною визначається:

а) ступенем еластичності попиту на готову продукцію, виготовлену за допомогою ресурсу;

б) технологічною можливістю заміни одного ресурсу на іншій. Чим вона вища, тим еластичнішим буде попит на замінний ресурс;

в) еластичністю пропозиції інших ресурсів, використовуваних у галузі. Чим нееластичніша пропозиція ресурсів-конкурентів, тим нееластичніший попит на ресурс, ціна якого змінюється.

г) часом. У тривалому періоді попит на ресурс більш еластичний, тому що збільшується можливість його заміщення.

Попит фірми на будь-який змінний ресурс виглядає інакше, якщо й інші ресурси, що купуються фірмою в доповнення до даного, змінні величини.