44. Рівновага в економіці обміну. Діаграма Еджуорта. Крива споживацьких можливостей.

За умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето. Будь-які можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого.

Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель „скринька Еджворта” (рис. 12.3). Вона представляє всі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами . Рівновага встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до лінії відносних цін (бюджетного обмеження) . Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропонуванню, ціни будуть змінюватись доти, доки криві байдужості обох споживачів знов стануть дотичними до лінії цін. У точці рівноваги граничні норми заміни благ кожного учасника ринку дорівнюють співвідношенням цін товарів: .

Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном.

Крива контрактів у продуктовій скриньці Еджворта єднає всі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами . Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої контрактів будується межа можливих корисностей .

46 . Загальна рівновага та економіка добробуту. Критерії добробуту.

Теорія загальної рівноваги має широку сферу застосування. Вона використовується для аналізу ефективності або неефективності економіки, наприклад, втрат від недосконалої конкуренції. Однак найбільш важливу роль вона грає у визначенні наукових основ політики в сфері економіки добробуту.

Існують різні критерії оцінки динаміки добробуту. Критерій Парето спирається на ціннісні передумови індивіда (особистості), він виходить із того, що кожна людина здатна краще всіх оцінити своє власне благополуччя. Це приводить до того, що добробут окремих людей непорівняний.

Відмова від порівняння міжособистісних корисностей приводить Парето до заперечення існування єдиного суспільного оптимуму. Замість цього перед нами розкривається нескінченна безліч непорівнянних між собою оптимумів.

В 30-і рр. Н. Калдор і Дж. Хікс висунули інший критерій: добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище збитків потерпілих. Відповідно до цього критерію компенсаційні платежі можливі, але не обов'язкові, тобто носять потенційний характер.

Т Сітовські звернув увагу на внутрішню суперечливість критерія Калдора-Хікса.

як і раніше гострою залишається проблема розробки системи цінностей. На це звернув увагу А. Бергсон. Він виходить із того, що така система повинна бути розроблена економістами, законодавчими або виконавчими органами. Створення такої системи означало б побудову карти кривих байдужності (рис. ,б), що відображала б функцію суспільного добробуту.

На жаль, критерій Бергсона не має необхідного набору інструментів для побудови функції суспільного добробуту, а без нього - атрибутів, необхідних для його практичного впровадження в життя.

Визначення критеріїв оцінки добробуту є надзвичайно актуальним завданням. Однак навіть на сучасній стадії розвитку дана теорія допомагає визначити витрати перерозподілу й розміри компенсаційних платежів, для того щоб полегшити прийняття економічно ефективних рішень.

Втрати ефективності, пов'язані з монополією. Припустимо, що виробництво товару А монополізовано, тоді як товар Б як і раніше виготовляється в умовах досконалої конкуренції. Це означає, що PА > MRА = MCА , тоді як PБ = MRБ = MCБ. Розділивши одне рівняння на інше, одержуємо:

PА /PБ > MCА /MСБ або PА /PБ >MRTАБ

Оскільки споживачі керуються цінами ринку, вони при зростанні цін на монополізований продукт скорочують його споживання.

В умовах рівноваги для кожного споживача виконується рівність:PА /PБ = MRSАБОтже, MRSАБ > MRTАБ. Вивільнювані в монополізованому виробництві ресурси перетікають у виробництво товару Б. Це приводить до його надвиробництва й зниження його ціни. Отже, існування монополії спотворює ціни, по-перше, у монополізованому виробництві (недовиробництво товару А), по-друге, у всіх інших галузях (у цьому випадку воно привело до надвиробництва товаруБ).

Податки також спотворюють загальну рівновагу, тому що сприяють відхиленню цін від рівноважних. Це впливає, з одного боку, на виробників (знижуючи стимули виробництва), а з іншого боку, на вибір споживачів. Останні, прагнучи зменшити податковий тягар, обирають товари-замінники. Зростаючий ефект взаємозамінності приводить до перекручувань сукупного попиту й в остаточному підсумку до втрат ефективності.Нехай споживання товару А обкладається 25-процентним податком, а споживання товару Б- не обкладається. Якщо податок виплачують продавці, то чиста ціна дорівнює ринковій за винятком суми податку:

PР = Pt (1 – t),де PР - чиста ціна;Pt – роздрібна ціна з податковою надбавкою;t - податкова надбавка до ціни (у %), у цьому випадку дорівнює 0, 25.Звідси (Pt – PР )– величина податку з кожної одиниці товару А. Для покупців PА /Pt = MRSАБОднак виробники орієнтуються не на роздрібну ціну , а на ту ціну, що реально одержують, тобто .

Отже, для продавцівPА /PР = MRТАБАле оскільки Pt > PР, то MRSАБ < MRTАБ . Таким чином, суспільство зазнає втрат ефективності, податок заважає досягти оптимуму за Парето.