41 Ринок праці. Попит та пропозиція на ринку праці.Криві байдужості, бюджетне обмеження, оптимальний вибір робітника.

Праця — головний фактор виробництва, а заробітна плата — найважливіший вид ринкових цін.

Обсяг пропонування праці в економіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів.

Рівень реальної заробітної плати складається під впливом попиту та пропозиції. Попит на працю з боку фірм визначається прибутковістю від граничного продукту, виготовленого цим фактором. Величина граничного продукту праці залежить від якості робочої сили, рівня підготовки, кооперації праці та інших факторів.

Пропозиція праці на рівні народного господарства визначається чисельністю населення, часткою в ньому працездатних, статевовіковим складом, середнім числом відпрацьованих годин на одного працівника і т.і.На галузевому рівні — кількістю працівників даної професії, можливістю їх підготовки і перепідготовки.Індивідуальна пропозиція праці залежить від престижності професії, віддаленості місця роботи від місця проживання, від соціальних умов праці у фірмі, від рівня професійної організованості в галузі. Але головним стимулом є рівень заробітної плати.

Альтернативою робочому часу (l) є вільний час або «час дозвілля»(h). Для визначення оптимального, з погляду працівника, поєднання доходу і дозвілля використовують аналіз кривих байдужості і бюджетних ліній.

I — можливий доход працівника (за день, тиждень, місяць, рік);

Н — вільний і робочий час, бмежений тривалістю періоду (доби, тижня, місяця і т.п.). У якості кривих байдужості будемо розглядати рівноцінні (з погляду працівника) поєднання двох товарів: доходу і дозвілля. Криві байдужості, що розташовані вище і праворуч, будуть поєднувати кращі комбінації, а нижче і ліворуч — гірші. Кут нахилу кривої байдужості в кожній точці визначає граничну норму заміни дозвілля доходом (MRShl). Вона показує в кожному конкретному випадку, який доход працівник вважає рівноцінною заміною своєї відмови від однієї години дозвілля на користь праці.

Можливості працівника в плані забезпечення того чи іншого поєднання доходу і дозвілля задаються бюджетною лінією, що будується, виходячи з резерву робочого часу і ставки заробітної плати. Ця лінія визначає всі комбінації доходу і дозвілля, що доступні працівнику при ринковій погодинній ставці заробітної плати.

Для визначення оптимального (з погляду працівника) поєднання розмірів доходу і тривалості відпочинку треба поєднати на одному графіку криві байдужості і бюджетну лінію (рис.г). Рівновага буде досягнута в точці дотику (т.Е) бюджетною лінією однієї з кривих байдужості.

У цій точці буде також досягнута рівність норми заміни дозвілля доходом і ставки заробітної плати:

Якщо працівник має можливість визначати тривалість своєї роботи і йому запропонували, наприклад, більш високу погодинну ставку, то, з одного боку, він буде прагнути збільшити робочий час, тобто замістити вільний час робочим («ефект заміни»), а з іншого боку, збільшення денного доходу внаслідок підвищення ставки заробітної плати підсилить його бажання мати більше вільного часу («ефект доходу»). У залежності від того, який із двох мотивів у даний момент виявиться сильнішим, відбудеться або збільшення робочого часу, або його скорочення. Відповідно скоротиться або зросте час дозвілля.