§ 1. Загальна характеристика господарських товариств

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України відносини форм власності відіграють одну з основних ролей у стабілізації економічного становища в країні.

Одна із центральних проблем цього періоду — проблема роздержавлення і приватизації (переходу від державної до недержавної форми власності) більшості підприємств України, а також породжені нею колізії вимагають ретельного розгляду таких питань: структура власності та її особливості, світовий досвід диференціації форм власності (націоналізація і денаціоналізація, антимонопольна політика, приватизація тощо); національні особливості економіки України.

Розвиток господарських товариств є значною мірою основою збільшення внутрішнього інвестування економіки, оскільки є засобом концентрації капіталу за допомогою об'єднання індивідуальних капіталів, постійного розширення обсягу внутрішнього капіталу країни.

Історичний розвиток господарських товариств пов'язаний із сімейним підприємництвом, яке ґрунтується на провідній ролі глави родини над усіма іншими її членами. Необхідність продовження і розвитку спільної сімейної справи і після смерті глави родини спонукає залучати до неї не тільки родичів, але і численних сторонніх рівноправних робітників. Це згодом привело до того, що такі об'єднання стали доповнюватися й іншими учасниками, які одержували певний відсоток за свої внески у справу. Велике значення для розвитку господарських товариств має й те, що вони ґрунтують свою діяльність на активній участі в управлінні товариством великої групи підприємців.

>>>98>>>

Ефективна робота підприємства можлива лише тоді, коли функції господаря закріплені не за однією особою, а хоча б за невеликою, але згуртованою групою людей, що відображає інтереси всього колективу.

Нині діяльність господарських товариств регулюється Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення та діяльності, а також права й обов'язки їх учасників і засновників.

Згідно з Господарським кодексом України господарські товариства — це підприємства, або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У деяких випадках господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Господарські товариства є юридичними особами.

Суб'єкти господарювання — юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

>>>99>>>

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (ст. 80 ГКУ). Усім їм властиві деякі загальні ознаки:

• товариство — це добровільний союз, об'єднання не менше двох осіб. Максимальне число учасників не обмежується, але на практиці в товаристві поєднується невелике коло осіб;

• господарські товариства є договірними об'єднай-

>>>100>>>

нями. Як юридичні особи, вони створюються на підставі укладання засновницького договору; • забезпечення діяльності господарських товариств здійснюється на основі об'єднання майнових засобів і нематеріальних активів.

Залежно від основ виникнення господарські товариства поділяються на договірні і статутні.

До договірних товариств належать повні і коман-дитні товариства. В основі створення таких об'єднань, як відзначалося вище, є договір, що визначає права не тільки між особами, які його підписали, але також між учасниками і створеним ними об'єднанням — навіть у випадках, якщо об'єднання не є юридичною особою. Особливий характер засновницького договору виявляється також у тому, що він допускає можливість внесення змін у його зміст за рішенням не всіх учасників товариства, а їх кваліфікованої більшості.

До статутних товариств належать товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Статут визначає правові основи організаційної форми товариства, взаємини між учасниками, органи управління і їх функції.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство — лише установчого договору.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників і учасників, найменування і місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідне одноголосне рішення або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, ліквідації й реорганізації товариства та інші дані, передбачені законодавством.

Усі види господарських товариств є юридичними особами, вони можуть займатися будь-якою підпри-

>>>101>>>

ємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

Товариства, що здійснюють господарську діяльність, працюють під своєю фірмовою назвою. Найменування товариства має визначати його тип, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні дані. Найменування товариства зберігається в установчих документах товариства.

Засновниками й учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками й учасниками господарських товариств нарівні з громадянами і юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.

Товариство здобуває права юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законом України «Про підприємства в Україні». Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Зміни, що були внесені в установчі документи товариства і які вносять до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими самими правилами, які встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане в п'ятиденний термін повідомити органові, що проводив реєстрацію, про зміни, які відбулися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Права й обов'язки учасників товариства визначаються законодавством і установчими документами. Установчі документи не можуть обмежувати ті права і скасовувати ті обов'язки, які передбачені законодавством.

>>>102>>>

Учасники товариства мають право:

• брати участь у керуванні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах;

• брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати дивіденди;

• вийти в установленому порядку з товариства;

• одержувати інформацію про діяльність товариства. За вимогою учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Учасники товариства зобов'язані:

• дотримуватись положень установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

• виконувати свої зобов'язання перед товариством, зокрема пов'язані з майновою участю, а також вносити внески (оплачувати акції) в розмірі, порядку і засобами, передбаченими установчими документами;

• не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

• нести інші зобов'язання, якщо це передбачено вищезгаданим Законом, іншим законодавством України й установчими документами.

Товариство є власником:

• майна, переданого йому засновниками и учасниками у власність;

• продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності;

• отриманих доходів;

• іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або ушкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачене установчими документами.

>>>103>>>

Внесками учасників і засновників товариства можуть бути будинки, споруди, оснащення та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, оснащенням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, зокрема в іноземній валюті. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні засоби і засоби, отримані в кредит і під заставу.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань у резервний (страховий) фонд не може бути менше 5 відсотків суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці тощо. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки за кредитами банків і за облігаціями, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі в бюджет. Чистий прибуток, отриманий після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні товариства, яке згідно з установчими документами визначає напрямки його використання.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснене лише після внесення цілком всіма учасниками своїх внесків.

Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами в межах їх компетен-

>>>104>>>

ції, ревізійними органами товариства й аудиторських організацій.

Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність згідно з законодавством. Вірогідність і повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств із річним господарським оборотом менше двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних податком мінімумів проводиться один раз на три роки.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, розподілу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням його вищого органу — загальних зборів.

При реорганізації товариства вся сукупність прав і обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

• після закінчення терміну, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

• за рішенням вищого органу товариства;

• на підставі рішення суду або господарського суду за представленням органів, що контролюють діяльність товариства, у випадку систематичного або грубого порушення ним законодавства;

• на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від ЗО червня 1999 p.;

• за іншими підставами, передбаченими установчими документами.

Ліквідація товариства проводиться ліквідаційною комісією. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства. Ліквідаційна комісія в триденний термін з моменту її призначення публікує в одному

>>>105>>>

з офіційних органів інформацію про терміни подачі претензій кредиторами, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів та кредиторів і розраховується з ними, вживає заходів щодо сплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс і подає його вищому органові товариства або органові, що призначив ліквідаційну комісію.

Вірогідність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств із річним господарським оборотом менше двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виторг від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці осіб, які працюють за наймом, і виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених вищезгаданим Законом і установчими документами, у шестимісячний термін після опублікування інформації про його ліквідацію. Ліквідація товариства вважається завершеною і товариство припиняє свою діяльність з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок призначення яких визначається залежно від виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова і члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а в товариствах, де створена спостережна рада, — голова і члени спостережної аради.

Посадовими особами органів управління товариства не можуть бути члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної в л а-

>>>106>>>

ди, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції управління акціями, що належать державі, і представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії товариства. Особи, яким суд заборонив займатися підприємницькою діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, що здійснюють цей вид діяльності. Особи, котрі мають судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати в товариствах керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.