- •§ 1. Предмет і метод господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини.
- •§ 3. Господарське законодавство, його система, ознаки та джерела. Господарський кодекс України та його роль в господарській діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 1. Суть ринкової системи господарювання, її основні риси й етапи розвитку
- •§ 2. Поняття ринку, його функції та механізм функціонування
- •§ 3. Інфраструктура ринку як система суб'єктів господарських відносин
- •§ 4. Державне регулювання економіки
- •§ 1. Підприємництво, його суть і принципи організації
- •§ 2. Суб'єкти господарювання. Обмеження і ліцензування підприємництва
- •§ 3. Умови здійснення підприємницької діяльності
- •§ 4. Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва
- •§ 1. Підприємство — як самостійний суб'єкт господарювання
- •§ 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
- •§ 3. Створення підприємства і порядок його реєстрації
- •§ 4. Ліквідація і реорганізація та припинення діяльності підприємства
- •§ 5. Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємств
- •§ 6. Правовий статус господарських об'єднань
- •§ 1. Загальна характеристика господарських товариств
- •§ 2. Поняття і статус акціонерного товариства
- •§ 3. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю
- •§4. Повне товариство
- •§ 5. Командитне товариство
- •§ 1. Поняття власності. Власність як економічна і правова категорії господарського права
- •§ 2. Форми, види, суб'єкти і об'єкти власності
- •§ 3. Захист прав власності суб'єктів господарської діяльності
- •§ 1. Необхідність ринкових перетворень і суть роздержавлення та приватизації
- •§ 2. Законодавство України про приватизацію
- •§ 3. Об'єкти і суб'єкти приватизації
- •§ 4. Порядок і способи приватизації майна державних підприємств
- •§ 5. Приватизація невеликих державних підприємств (мала приватизація)
- •§ 1. Фінанси, їх суть, структура і функції. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Поняття банків. Банківська система України
- •§ 3. Правовий статус Державного банку України
- •§ 4. Правове становище комерційних банків
- •§ 5. Кредит, його суть, форми і принципи організації
- •§ 2. Поняття, основні елементи податків, їхні види і функції
- •§ 3. Податкова система України
- •§ 4. Прямі податки
- •§ 5. Непрямі податки
- •§ 6. Основні напрямки реформування податкової системи України
- •§ 1. Поняття і значення фінансового контролю
- •§ 2. Види і методи фінансового контролю
- •§ 3. Органи й організація фінансового контролю в Україні
- •§ 1. Біржа, її суть, функції і права
- •§ 2. Організація товарної біржі, її створення і порядок реєстрації
- •§ 3. Біржовий товар
- •§ 4. Біржові угоди і біржові операції на товарній біржі
- •§ 5. Проблеми становлення й удосконалення функціонування товарних бірж в Україні
- •§ 1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація
- •§ 2. Фондова біржа, її суть, ознаки й операції
- •§ 3. Цінні папери, їх поняття, види і класифікація
- •§1. Поняття і суб'єкти банкрутства
- •§ 2. Провадження в справах про банкрутство
- •§ 3. Проблема інтеграції України в світове господарство та державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 4. Черговість задоволення претензій кредиторів
- •§ 1. Антимонопольне законодавство і його значення
- •§ 2. Основні поняття, суб'єкти й об'єкти
- •§ 3. Правове регулювання діяльності природних монополій
- •§ 4. Антимонопольний комітет України, його структура, функції і повноваження
- •§ 5. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
- •§ 1. Суть, принципи і суб'єкти
- •§ 2. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Державне регулювання
- •§ 4. Правове становище спільних підприємств і регулювання іноземного інвестування
- •§ 5. Правове регулювання вільних економічних зон
- •§ 6. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 7. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •§ 1. Поняття та зміст господарського договору
- •§2. Форма договору
- •§ 3. Умови укладення, зміни і розірвання договору
- •§ 4. Види договорів
- •§ 5. Договірні зобов'язання та їх окремі види
- •§ 6. Відповідальність за порушення господарських зобов'язань
§ 1. Поняття власності. Власність як економічна і правова категорії господарського права
Виникнення власності як економічної категорії пов'язане з появою додаткового продукту і його присвоєння пануючими групами на певних ступенях розвитку людства. Монополізація власності окремими суб'єктами завжди була пов'язана з позаекономічним чи економічним примусом до праці. При рабовласницькому способі виробництва позаекономічний примус до праці ґрунтувався на праві власності на раба як на знаряддя праці, феодалізмі — на праві власності на землю і на кріпака, при азіатському способі виробництва — на праві власності на землю. Економічний примус до праці ґрунтується на власності на капітал, нагромаджений певними прошарками населення і вкладений в засоби виробництва та наймання робочої сили з метою отримання прибутку. К. Маркс і В. І. Ленін назвали такий суспільний устрій «капіталізмом», де, з одного боку, виступає роботодавець (капіталіст), а з іншого боку — найманий робітник, який, за К. Марксом, повинен бути «голий, як бубон, і вільний, як птах», тобто не мати засобів виробництва і бути юридично вільною особистістю.
Власність як наукове поняття слід розглядати у двох аспектах: як економічну і правову категорію. Власність являє собою відносини між людьми стосовно належності основних засобів виробництва (машин, будинків, споруд, сировини, устаткування, землі тощо) певним групам або прошаркам населення.
Відносини власності передбачають, насамперед, присвоєння певних засобів виробництва суб'єктами підприємницької діяльності, державою, приватними особами, організаціями, установами, а також воло-
>>>127>>>
діння, розпорядження і користування цими засобами. У процесі господарської діяльності між людьми виникають відносини використання засобів виробництва в тому випадку, коли власник засобів виробництва сам їх не використовує, а здає в оренду або в тимчасове володіння і користування, внаслідок чого здійснюється реалізація відносин власності, тому що в процесі використання засобів виробництва власник одержує прибуток, орендну плату тощо.
Власність як економічна категорія є певною формою присвоєння матеріальних і духовних благ. Як юридичне поняття власність — це володіння, розпорядження і використання власником матеріальних благ.
Зміст права власності охоплює три групи повноважень власника — право володіння, розпорядження і використання. Власник може відчужувати свою правомочність на володіння і використання, коли здає майно в оренду, але право розпорядження в цьому випадку залишається у власника, тому що він може розпоряджатися своїм майном за своїм розсудом і займатися підприємницькою діяльністю згідно з господарським законодавством.
Право власності в Україні охороняється Конституцією України і Законом України «Про власність». У ст. 2 цього Закону вказується, що право власності — це урегульовані законом суспільні відносини із володіння, використання і розпорядження майном, де держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин України має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або разом з іншими особами.
У структурі власності особлива роль належить її присвоєнню. Присвоєння — це конкретний суспільний спосіб оволодіння річчю. Річчю або засобами виробництва можна заволодіти злочинним шляхом, а також безпосередньо своєю працею, використовуючи капітал або найману працю. Присвоєння злочинним шляхом, через усілякі махінації, використання влади і службового становища, розкрадання, зловживання можливе в процесі проведення приватизації,
>>>128>>>
яка здійснюється в інтересах колишніх владних структур командно-бюрократичного апарату. Присвоєння, що ґрунтується на особистій або найманій праці, є джерелом трудової власності підприємця чи бізнесмена.
В умовах становлення ринкової економіки, коли відбувається процес розподілу національного багатства України через механізми роздержавлення і приватизації, де з 100% загальнонародної власності 60—70% повинні перейти у приватну, можливі зловживання у вищих ешелонах влади із присвоєння національного багатства окремими мафіозними угрупованнями. Тому в сучасних умовах необхідний суворий контроль над джерелами виникнення права власності з боку правоохоронних органів — прокуратури, МВС, служби безпеки, суду, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та управління.
Виникнення права власності може бути первісне і похідне.
Первісне право власності виникає в зв'язку з тим, що річ, майно вперше стало власністю в результаті власної праці, націоналізації, конфіскації майна, знахідки тощо.
Похідне право власності пов'язане з придбанням права власності у зв'язку з одержанням спадщини, купівлі-продажу, дарування тощо.
Припинення права власності може бути пов'язане зі смертю, банкрутством, даруванням, конфіскацією майна і коштів за рішенням суду, стихійним лихом.
Власник за своїм розсудом володіє, користується і розпоряджається належним йому майном і має право робити стосовно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема передавати безоплатно або за плату.
При здійсненні господарської діяльності усім власникам забезпечуються рівні умови реалізації своїх прав, однак вони зобов'язані не заподіювати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати
>>>129>>>
права й захищені законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави, дотримуватись моральних засад суспільства. Держава не може безпосередньо втручатися в господарську діяльність суб'єктів права власності. На договірній основі власник має право використовувати працю громадян і зобов'язаний забезпечити найманому робітнику соціальні й економічні гарантії і права, передбачені трудовим законодавством. Власник має право використовувати належне йому майно для здійснення підприємницької діяльності, створювати у встановленому порядку підприємство, що є юридичною особою, здійснювати право володіння, користування і розпорядження закріпленим за ним майном відповідно до статуту. Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, до якого згідно із законом може бути застосоване стягнення на вимогу кредиторів.